Рішення № 22038198, 14.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5023/293/12

вх. № 293/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 22.08.11 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1/907-юр від 27.01.2012 року

розглянувши справу за позовом ВАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" , м. Харків

до КП "Харківводоканал", м. Харків

про визнання недійсними вимог

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про визнання недійсними вимог. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) № ІІІ-9193/00-А2 від 13 квітня 2006 року, а саме: на порушення з боку відповідача при здійсненні відбору проб стічної води, які відбулися 12 листопада 2008 року та 31 листопада 2009 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Разом з позовною заявою 20 січня 2012 року, до матеріалів справи, через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/293/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15 лютого 2012 року об 11:00. Крім того, вищезазначеною ухвалою зазначено, що заява позивача про забезпечення позову буде розглянута судом по суті в призначеному судовому засіданні.

В судовому засіданні 15 лютого 2012 року було оголошено перерву до 22 лютого 2012 року об 11:30, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2012 року відмовлено позивачу в задоволенні усного клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Лабораторію аналітичних, фізико-хімічних та корозійних досліджень НІОХІМ; відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, в клопотанні про витребування доказів (вх. № 3772) позивачу відмовлено, розгляд справи відкладено на 14 березня 2012 р. о 12:00.

В призначеному судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

В призначеному судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, також до матеріалів справи, через канцелярію суду, в обґрунтування своїх заперечень надав відзив на позов з додатковими документами (вх. № 4947), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 88-94), відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 577/11 "Про перейменування комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" назву відповідача змінено, відповідно до п. 1.1 статуту Комунального підприємства "Харківводоканал" (в новій редакції), повна назва Підприємства: Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

13 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) № ІІІ-9193/00-А2.

Відповідно до умов вищевказаного договору від 13.04.2006 року, відповідач зобовязався надавати позивачеві послуги з прийому стічних вод в обсязі встановлених відповідачеві лімітів на водокористування та водовідведення, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість послуг позивача у встановленому договором порядку та розмірі.

Згідно п. 1.3 вищезазначеного договору від 13.04.2006 року, сторони зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод Абонентів у каналізаційні мережі м. Харкова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 581 від 18.06.2003р., введених в дію 01.07.2003р., Наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р. (з додатками "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за № 402/6690, введеним в дію 06.05.2002р., "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селах України", затверджених наказом Держжилкомгоспу України від 01.07.94р. № 65.

12 листопада 2008 року по пр. Леніна,40, у присутності представників відповідача та робітника підприємства-позивача ОСОБА_3 на каналізаційному випуску було здійснено відбір проб стічної води, на підставі чого було складено відповідний Акт відбору проб стічної води.

Як свідчать наявні в матеріалах справи результати випробувань № 289/08 від 12.11.2008 року (арк. справи 26), Лабораторією аналітичних, фізико-хімічних та корозійних досліджень було зафіксовано скид стічних вод з перевищенням ДВП.

31 липня 2009 року по пр. Леніна,40, у присутності представників відповідача та робітника підприємства-позивача ОСОБА_4 на каналізаційному випуску було здійснено відбір проб стічної води, на підставі чого було складено відповідний Акт відбору проб стічної води.

Як свідчать наявні в матеріалах справи результати випробувань № 112/09 від 31.07.2009 року (арк. справи 32), Лабораторією аналітичних, фізико-хімічних та корозійних досліджень було зафіксовано скид стічних вод з перевищенням ДВП.

На підставі вищевикладеного відповідачем було складено розрахунок підвищеного платежу за скид стічних вод з перевищенням ДВП, на підставі чого на адресу позивача направлялись платіжні вимоги доручення.

Позивач з вимогами відповідача щодо сплати грошових коштів в розмірі 37046,50 грн. за скид стічних вод з перевищенням ДВП не згоден, вважає їх незаконними та безпідставними та такими, що не підлягають виконанню. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на порушення з боку відповідача п. 3.2 та п. 3.3 укладеного між сторонами умов договору № ІІІ-9193/00-А2 від 13 квітня 2006 року та на ряд порушень при здійсненні процедури відбору проб стічної води. Також, зазначає про те, що уповноважені представники та керівництво підприємства-позивача про вищезазначений відбір не повідомлялись. Позивачем також зазначено, що процедура відбору проб води, зроблених відповідачем 31.07.2009р. та 12.11.2008р. не відповідають вимогам КНД 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод". На підставі вищенаведеного позивач вважає, що з боку відповідача наявне недотримання національних стандартів України та керівних нормативних документів при здійсненні відбору проб стічних вод позивача, зазначені акти та протоколи, на думку позивача, є неналежними підставами для отримання права для відповідача на вимоги грошового характеру від позивача.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив повністю, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що позивачем належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог не надано. Також, відповідачем зазначено, що при здійсненні процедури відбору проб води з боку відповідача порушень не було, процедура проводилась без порушень умов укладеного сторонами договору № ІІІ-9193/00-А2 від 13.04.2006р. та нормативно-правових актів. Крім того, відповідач зауважує, що спосіб захисту, обраний позивачем не відповідає способам захисту, які передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідач наголошує, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, щодо вимог визнання акту відбору проб стічної води від 12 листопада 2008 року недійсним та результатів випробувань № 289/08 від 24.11.08р. - недійсними, на підставі чого, відповідач надав до суду відповідну заяву про застосування до вищезазначених вимог позивача загальну позовну давність строком у три роки, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Позивач просить суд визнати переривання строку позовної давності з 16.02.2010 року по 23.08.2011р. та початок перебігу строку позовної давності з 23.08.2011р., на підставі чого, до матеріалів справи надав відповідну заяву про відновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, пунктом 5 ст.267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності і вимоги щодо визнання акту відбору проб стічної води від 12.11.2008 недійсним, результати випробувань № 289/08 від 24.11.2008 - недійсними, та платіжну вимогу-доручення № 527239 від 09.12.2008.

Відповідач у відповідності до вимог п. З ст. 267 ЦК України надав до матеріалів справи заяву про застосування строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно п.4 ст. 267 ЦК України.

Також, слід зазначити, що заява позивача про переривання перебігу позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до п. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. У позивача жодного обов'язку по спірному питанню не існувало. Переписка, на яку посилається позивач в своїй заяві, не містить жодної інформації про обов'язок відповідача здійснити дії щодо перерахунку заборгованості, а тим більше відповідачем не було здійснено такого перерахунку, що б давало можливість позивачу вважати, що настала подія, яка перериває перебіг позовної давності.

Таким чином, суд, вважає посилання позивача безпідставними, оскільки відповідно до п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати вимоги визнання акту відбору проб стічної води від 12 листопада 2008 року недійсним та результатів випробувань № 289/08 від 24.11.08р. - недійсними. 04 грудня 2008 року позивачу було виставлено розрахунок платежу за перевищення ДВП, тому перебіг строку позовної давності починається з 05 грудня 2011 року.

Доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про настання події, яка на його думку порушує права позивача, пізніше, суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Процедура відбору проб стічної води проводилась ще в 2008 році, проте, з позовом позивач звернувся до суду лише у 2011р. Відповідно до положень п.5 ст.267 ЦК України позивач доказів поважності спливу строків позовної давності суду не надав, а тому, суд прийшов до висновку про відсутність поважності причин пропуску строків позовної давності та необґрунтованість позовних вимог в частині визнання вимоги акту відбору проб стічної води від 12 листопада 2008 року недійсним та результатів випробувань № 289/08 від 24.11.08р. - недійсними, та про застосування строків позовної давності відповідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність заявлена відповідачем до винесення рішення судом.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними, або такими, що не підлягають виконанню вимоги, що зазначені у платіжній вимозі-доручення № 603702 від 18.08.2009р., слід зазначити наступне.

Позивачем зазначено, що процедура відбору проб води, зробленої відповідачем 31 липня 2009 року не відповідає вимогам укладеного між сторонами договору від 13.04.06р. та КНД 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод". На підставі вищенаведеного позивач вважає, що з боку відповідача наявне недотримання національних стандартів України та керівних нормативних документів при здійсненні відбору проб стічних вод позивача, зазначені акти та протоколи, на думку позивача, є неналежними підставами для отримання права для відповідача на вимоги грошового характеру від позивача.

Твердження позивача стосовно необхідності застосування при відборі Національного стандарту України та того, що проба була відібрана не у скляний, а металевий забруднений посуд є помилковими та такими, що суперечать доказам, що наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про стандартизацію" "Стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим". Відповідно до ст. 11 вищезазначеного Закону "Стандарти застосовуються на добровільній основі". Тобто, застосування ДСТУ ІSО не є обов'язковим. Основним нормативним документом, що встановлює порядок при відборі проб стічних вод являються "Правила прийняття стічних вод у каналізаційну мережу м. Харкова, затверджені рішенням виконкому Харківської міської ради від 18.06.2003 р. за № 581 ("Правил"), які є спеціальним нормативним актом у даній сфері.

Відповідно ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх заперечень. У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Однак, слід зазначити, що належних доказів в матеріалах справи на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем не надано. Навпаки, в матеріалах справи наявний акт відбору проб стічних вод від 31 липня 2009 року, підписаний представником позивача адміністратором будівлі ОСОБА_4 яка письмово підтвердила, що претензій щодо забору проб не має.

Щодо компетенції представника позивача ОСОБА_4 брати участь у відборі проб стічних вод та підписувати його, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 1.3 договору № 111-9193/00-А2 від 13.04.2006 року, сторони зобов'язались керуватися рядом нормативно-правових актів, серед яких "Правила прийняття...". Абзацом другим п. 1.2 "Правил прийняття..." встановлено, що вони є обов'язковими для Абонентів усіх форм власності, що відводять стічні води в систему каналізації м. Харкова.

Згідно п. 6 Додатку 7 "Правил прийняття..." відбір проб може бути проведено відповідачем у будь-який час без завчасного попередження про це абонента. Оскільки конкретно визначеної уповноваженої особи позивача в цей час може не бути на місці, то позивач самостійно має визначити особу, яка в конкретний момент буде представляти його інтереси при відборі проб. Тому, сторони 25.05.2009 року, сторони уклали додаткову угоду до договору № ІІІ-9193/00-А2 від 13 квітня 2006 року, якою виключили п. 3.2 вищезазначеного договору щодо необхідності визначати конкретну особу, відповідальну за участь у відборах проб.

На час проведення відбору 31 липня 2009 року діяв п. 3.3. договору, відповідно до якого саме позивач несе відповідальність за визначення свого відповідального представника та за його участь в обстеженні каналізаційних мереж Абонента, відборі проб, складанні актів обстеження.

Таким чином, саме позивач надав ОСОБА_4 право брати участь у відборі проб, а п. 3.2. договору № ІІІ-9193/00-А2 від 13.04.2006 року на той час вже втратив свою чинність. Тому, суд критично ставиться щодо твердження позивача, про те, що відповідальним виконавцем на момент відбору був ОСОБА_5.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнати недійсними, або такими, що не підлягають виконанню вимоги (сума та характер яких зазначено у платіжній вимозі-дорученні № 603702 від 18.08.2009р.) відповідача до позивача.

З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати суд покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 58, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 237, 256, 257, 267, 627 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193 ГК України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви про відновлення строку позовної давності позивачу відмовити.

Заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності задовольнити.

В позові відмовити повністю.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/293/12 підписано 16 березня 2012 року.