Рішення № 22038132, 15.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р. Справа № 5023/1041/12

вх. № 1041/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14/13 від 13.03.2012 року

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", Харківська область, Красноградський район, с. Наталине

про стягнення 159039,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 159039,36 грн., у тому числі 134137,20 грн. боргу, 12494,46 грн. інфляційних, 2012,06 грн. 3 % річних, 10395,64 грн. пені за договором підряду на виконання геофізичних досліджень та прострілювально-вибухових робіт. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах, яка/є відокремленим підрозділом ДГП „Укргеофізика" (надалі - Позивач) та ТОВ „Укрнафтогазресурс" (надалі - Відповідач), уклали договір підряду б/н від 02.03.2010 року на виконання геофізичних досліджень та прострілювально-вибухових робіт.

Відповідно до умов договору Позивач свої зобов'язання виконав, про що були Сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних робіт по геофізичним дослідженням в свердловинах № 1 від 19.04.2010 року на суму 83809,20 грн., акт б/н від 14.06.2010 року на суму 40459,20 грн., акт № 2 від 27.04.2010 року на суму 9868,80 грн. Відповідно до пункту 5.4 договору Відповідач своєчасно розрахунки за виконані роботи не здійснив. Внаслідок чого утворилась дебіторська заборгованість станом на 28.11.2011р. в розмірі 134137,20 грн.

Відповідно до умов п. 5.4 Договору Відповідач після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт в термін 5-ти календарних днів повинен перерахувати грошові кошти за виконані роботи. Однак Відповідач кошти за виконані роботи не перерахував, чим порушив умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2011 року Позивач направив Відповідачу претензію №754 про погашення заборгованості, але Відповідач її так і не здійснив.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 134137,20 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 12494,46 грн. інфляційних та 2012,06 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 6.4 договору передбачено пеня в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент стягнення пені. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 10395,64 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (63343, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Красноармійська, 2А, р/р 2600323661 в АБ „Укргазпромбанк" м. Київ, відділення у м. Краснограді МФО 320843 код 35314646) на корить Державне геофізичне підприємство „Укргеофізика" (03057, м. Київ, вул. С. Перовської, 10, р/р 26009012685 в ВАТ „ЄБРФ" м. Києва МФО 380292, код 01432761) 134137,20 грн. боргу, 12494,46 грн. інфляційних, 2012,06 грн. 3 % річних, 10395,64 грн. пені, 3180,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний __ березня 2012 року.