Рішення № 22037921, 12.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. Справа № 5023/10667/11

вх. № 10667/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 18.01.2012 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 01.12.2010 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Україна", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж - 04", м. Харків

про стягнення 739738,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 739738,52 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 12/1-07-11 від 12 липня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 676835,84 грн., пеню в розмірі 7993,14 грн., штраф у розмірі 45767,00 грн., 3 % річних у розмірі 7393,79 грн., індекс інфляції в розмірі 1748,75 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/10667/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23 січня 2012 року о 10:50.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2012 року розгляд справи відкладено на 13 лютого 2012 року о 12:00.

В судовому засіданні 13 лютого 2012 року було оголошено перерву до 22 лютого 2012 року до 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2012 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 3833 від 22.02.2012 року), клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 5023/10667/11 задоволено, строк розгляду справи продовжено на пятнадцять днів, до 12 березня 2012 року, розгляд справи відкладено на 05 березня 2012 року о 12:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 2268) задоволено та розгляд справи відкладено на 12 березня 2012 р. о 14:20.

05 березня 2012 року через канцелярію господарського суду Харківської області, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання (вх. № 2266) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

05 березня 2012 року через канцелярію господарського суду Харківської області, до матеріалів справи від відповідача надійшли пояснення (вх. № 2269) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

05 березня 2012 року, після судового засідання, через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 2270), в якому він просить призначити судову почеркознавчу експертизу, доручити її проведення ХНДІСЕ ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, м. Харків, винести на розгляд експерта наступні питання: 1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у видатковій накладній ИУ 0001566 від 23.06.2011 року самим ОСОБА_3 чи іншою особою? 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у видатковій накладній ИУ 0001282 від 21.05.2010 року самим ОСОБА_4 чи іншою особою?

06 березня 2012 року через канцелярію господарського суду Харківської області, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання (вх. № 4906) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

12 березня 2012 року до матеріалів справи від представника відповідача - ТОВ "Проммонтаж-04" до матеріалів справи надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи (вх. № 18).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 березня 2012 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання (вх. № 18) про колегіальний розгляд справи № 5023/10667/11.

12 березня 2012 року до матеріалів справи від представника відповідача - ТОВ "Проммонтаж-04" до матеріалів справи надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. №4996) мотивоване розглядом господарським судом Харківської області справи № 5023/1198/12 за позовом ТОВ "Проммонтаж-04" до ТОВ "Іресталь Україна" про стягнення збитків спричинених несвоєчасною поставкою та поставкою неякісної продукції

12 березня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням наданих уточнень (вх. № 3833 від 22.02.2012 року) від 22 лютого 2012 року.

12 березня 2012 року в судовому засіданні представник відповідача проти позову частково заперечив, з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Зазначає, що товар за видатковими накладними ИУ 0001566 від 23.06.2011 року та ИУ 0001282 від 21.05.2010 року не отримував, також заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій зазначає що сторони у своїх правовідносинах не вірно зазначили вид неустойки за прострочення термінів оплати, а саме замість пені зазначили про стягнення штрафу у розмірі 2% від вартості неоплаченого товару за кожен місяць прострочення, а отже спираючись на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем штрафних санкцій не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того у судовому засіданні підтримав подане 05 березня 2012 року клопотання про призначення експертизи (вх. № 2270), а також подані 12 березня 2012 року клопотання про колегіальний розгляд справи (вх. № 18), та про зупинення розгляду справи (вх. № 4996).

Представник позивача у судовому засіданні 12 березня 2012 року проти задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи заперечує.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального Кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Суд вирішуючи заявлене клопотання виходив з мотивів заявленого клопотання, а також з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви заявленого клопотання про призначення судової експертизи, виходячи з того, що відповідач під час розгляду справи у судових засіданнях визнавав належне оформлення поставки за спірними накладними ИУ 0001566 від 23.06.2011 року та ИУ 0001282 від 21.05.2010 року, але заперечував проти отримання відповідного товару, а також виходячи з того, що відповідачем зазначене клопотання надіслане для розгляду у останній день розгляду справи, суд вважає несвоєчасне подання зазначеного клопотання - зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами спрямованим на умисне затягування судового процесу.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення розгляду справи (вх. № 4996) визнав його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з поданої разом з клопотанням про зупинення провадження у справі копії позовної заяви, її подано до канцелярії господарського суду Харківської області 05 березня 2012 року, предметом у справі № 5023/1198/12 є стягнення з ТОВ "Іресталь Україна" збитків спричинених несвоєчасною поставкою та поставкою неякісної продукції за договором № 28-01-11 від 28 січня 2011 року.

Зазначений предмет позову, на думку суду, не впливає та не може вплинути на подання і оцінку доказів у справі № 5023/10667/11, до того ж факти викладені в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі не мають преюдиціального значення.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що під час розгляду справи № 5023/10667/11, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 60 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

28 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Іресталь Україна” (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммонтажник-04" (відповідач, покупець) було укладено договір № 28-01-11.

12 липня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12/1-07-11.

Згідно п. 1.1 вищевказаних договорів, продавець (позивач) зобов'язується передати і відвантажити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити за товар на умовах, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п.1.2. вищезазначених договорів, асортимент, кількість і ціна товару визначаються виходячи із замовлення покупця (відповідача) і вказуються в накладній та рахунку - фактурі, які виписуються уповноваженими особами продавця (позивача) на підставі замовлення покупця (відповідача) і є невід'ємною частинами до даного договору.

п. 1.3 договорів передбачено, що загальна сума договору визначається в рахунках - фактурах, відповідно до цін за одиницю товару, які виписуються уповноваженими особами продавця (позивача) на підставі замовлення покупця (відповідача) та є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.1 договорів продавець постачає товар протягом десяти днів з моменту отримання передплати на партію товару, що вказана в відповідному рахунку-фактурі, крім випадків, передбачених п. 3.2 цього договору. Товар поставляється на умовах EXW, шляхом самовивозу покупцем (відповідачем) зі складу продавця.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначених договорів, відповідач (покупець) здійснює оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, виписаної на підставі замовлення покупця, узгодженого обома сторонами, шляхом перерахування 100 % передоплати на поточний рахунок позивача (продавця). У такому разі, оплата виписаної рахунку-фактури покупцем свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості і ціни товару. Продавець має право поставити товар без здійснення передоплати покупцем (відповідачем). У такому разі покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар не пізніше тридцяти календарних днів з моменту отримання відповідачем (покупцем) товару. Момент отримання товару покупцем фіксується в накладній (п. 3.2 договору).

Згідно п. 9.1 вищезазначені договори вступають в силу з дня їх підписання сторонами і діють до 31 грудня 201 року. Договір вважається дійсним ще на один рік, якщо жодна із сторін не прийняла рішення про розірвання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначених договорів, та на підставі рахунків-фактур, позивач здійснив поставку товару відповідачу, на підставі видаткових накладних: № ИУ-0001392 від 06.06.2011р. (на загальну суму 54028,80 грн.); № ИУ-0001566 від 23.06.2011р. (на загальну суму 53897,00 грн.); № ИУ-0001647 від 01.07.2011р. (на загальну суму 5761,09 грн.); № ИУ-0001767 від 12.07.2011р. (на загальну суму 480174,94 грн.); № ИУ-0001788 від 14.07.2011р. (на загальну суму 234666,30 грн.); № ИУ-0002231 від 31.08.2011р. (на загальну суму 32784,31 грн.); № ИУ-0002239 від 01.09.2011р. (на загальну суму 21715,08 грн.); рахунків-фактур: № ИУ-0001691 від 06.06.2011р. (на загальну суму 54028,80 грн.); № ИУ-0001896 від 23.06.2011р. (на загальну суму 53897,00 грн.); ИУ-0001954 від 29.06.2011р. (на загальну суму 5761,09 грн.); № ИУ-0002544 від 25.08.2011р. (на загальну суму 54499,39 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що по зазначеним накладним відповідачу був поставлений товар на загальну суму 883027,52 грн., проте всупереч умовам договору та діючому законодавству відповідач суму заборгованості за поставлений товар сплатив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 676835,84 грн.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що поставка товарів за видатковими накладними : № ИУ-0001282 від 21.05.2010р. та № ИУ-0001566 від 23.06.2011р. фактично не відбувалась, а уповноважені особи з боку відповідача їх не підписували.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, в обґрунтування вищезазначених тверджень, як і відсутні докази того, що вказані товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися у бухгалтерському чи податковому обліку.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов вищезазначених договорів, суд знаходить що сума заборгованості за поставлений товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 676835,84 грн.

Крім того, позивачем, на підставі п. 6.2 додаткової угоди № 1 від 12.07.2011р. до договору № 12/1-07-11, до стягнення з відповідача заявлена сума штрафу у розмірі 2 % від вартості неоплаченого товару за кожен місяць прострочення в розмірі 82108,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд приймає, заперечення відповідача проти нарахованих позивачем штрафних санкцій зазначає, що поняттям “штраф” та “пеня” дано визначення чч.2,3 ст.549 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, суди дійшов висновку про те, що штраф, заявлений позивачем на підставі п. 6.2 додаткової угоди № 1 від 12.07.2011р. до договору № 12/1-07-11, до стягнення з відповідача, не може нараховуватись за кожен місяць прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Перевіривши нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 % від вартості неоплаченого товару за кожен місяць прострочення в сумі 82108,60 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за невірно зазначений період, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума штрафу в розмірі 54549,75 грн., в частині стягнення 27558,85 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, 3 % річних в розмірі 10609,30 грн. та інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 4061,10 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3 % річних в розмірі 10609,30 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 4061,10 грн. грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за невірно зазначений період, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3 % річних в розмірі 10547,26грн. та індексу інфляції в розмірі 1766,40 грн., в іншій частині суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Крім того суд зазначає, що численні клопотання надані відповідачем у останньому судовому засіданні можуть свідчити про зловживання відповідачем своїми правами.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 дії спрямовані на умисне затягування судового процесу порушують права інших учасників судового процесу та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання про призначення експертизи (вх. № 2270) відповідачу відмовити.

В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідачу відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04" (61115, м. Харків, пр. Косіора, буд. 69-А, кв. 42, код ЄДРПОУ 32868038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Україна", 61030, м. Харків, 2-й Староверещаківський в'їзд, 1 (р/р 26002000073270 в ПАТ Укрсоцбанк м. Харкова, МФО 30023, код ЄДРПОУ 34017064) - 676835,84 грн. основного боргу, 54549,75 грн. пені, 1766,40 грн. індексу інфляції, 10547,26 грн. 3 % річних, 14981,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/10667/11 підписано 19 березня 2012 року.