Рішення № 22037843, 05.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2012 р. Справа № 5023/10657/11 (н.р. 5023/9077/11)

вх. № 10657/11 (н.р. 9077/11)

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Харків)

про примусове виконання договірних зобовязань за договором б/н від 09.10.09 р. та стягнення коштів в сумі 99000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про примусове виконання зобов*язань за договором від 09.10.09 р., укладеного з ОСОБА_3 щодо продажу, збору та установки кухні фабрики "Tomassi" модель "Sally", колір білий, стільниця ламінована код "Crainy", висотою 4 см., розміри кухні 185х275 см., з включеною у вартість кухні витяжкою, в зв*язку з невиконанням відповідачем вказаних зобов*язань у встановлені договором строки та стягнення з відповідача 99000,00 грн. пені за неналежне виконання договірних зобов*язань. Крім того, просить суд відшкодувати за рахунок відповідача сплачені судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.11 р. по справі №5023/9077/11 провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.11 р. апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 15.11.11 р. у справі №5023/9077/11 скасовано та справу передано на розгляд господарському суду Харківської області.

23.12.11 р. вказана справа надійшла до господарського суду Харківської області на розгляд.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 26.12.11 р. справу призначено до розгляду судді Сальніковой Г.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.11 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.01.12 р.

30.01.12 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 13.02.12 р.

13.02.12 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 23.02.12 р.

23.02.12 р. до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла заява позивача про продовження строку розгляду спору на п"ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв"язку з неможливістю з"явитися в судове засідання 23.02.12 р. о 10:30 год.

23.02.12 р. по справі №5023/10657/11 (н.р. 5023/9077/11) оголошено технічну перерву у зв"язку з хворобою судді Сальніковой Г.І.

Повідомленням господарського суду Харківської області від 23.02.12 р. повідомлено сторін, що судове засідання відбудеться 05.03.12 р. у приміщенні господарського суду Харківської області, у кабінеті №218.

Заява позивача про продовження строку розгляду спору на п"ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи розглянута та задоволена судом в судовому засіданні 05.03.12 р.

Представник позивача у судове засідання 05.03.12 р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у призначені судові засідання 30.01.12 р., 13.02.12 р., 23.02.12 р. та 05.03.12 р. не зявився, ухвала про призначення справи до розгляду від 26.12.11 р., що була направлена відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом, повернулись з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №578493 від 01.02.2012 року, виданого державним реєстратором Поповим В.Ю., копію якого залучено до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: АДРЕСА_1, тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про призначення справи до розгляду від 26.12.11 р. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.10.09 р. між ОСОБА_3 (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (продавець) укладено договір, в якому продавець зобов*язався продати, зібрати та установити покупцю кухню фабрики "Tomassi" модель "Sally", колір білий, стільниця ламінована код "Crainy", висотою 4 см., розміри кухні 185х275 см., з включеною у вартість кухні витяжкою, вартість якої складає 55000,00 грн., а покупець зобов*язався, згідно п. 2 договору, здійснити попередню оплату товару протягом одного дня з моменту підписання договору.

Згідно п. 1 договору загалом товар продається на загальну суму 55000,00 грн.

Умовами п. 3 договору відповідач зобов*язався передати позивачу товар у строк до 25.01.10 р. Однак, вказані зобов*язання належним чином виконані не були.

В підтвердження оплати товару суду надано гарантійний лист відповідача від 05.05.11 р., згідно якого він зобов*язався виконати договірні зобов*язання до 15.05.11 р., які також виконані не були.

Згідно п. 5 договору постачання в межах м. Харкова здійснюється продавцем безкоштовно по бажанню покупця.

Згідно п. 6 договору збірка та встановлення товару в межах м. Харкова здійснюється продавцем безкоштовно.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов'язання одною стороною інша сторона має право частково чи у повному обсязі відмовитися від зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно ст. 552 ЦК України сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання несуть відповідальність за, зокрема, відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною третьою статті 10 цього Закону, у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Станом на момент винесення рішення по справі відповідачем не надано суду доказів виконання зі свого боку договірних зобовязань, поставка та передача замовнику товару, включаючи монтаж (збірку) та установку товару, а саме кухню фабрики "Tomassi" модель "Sally", колір білий, стільниця ламінована код "Crainy", висотою 4 см., розміри кухні 185х275 см., з включеною у вартість кухні витяжкою, не здійснена, чим порушено умови договору та вимоги діючого законодавства, а саме норми цивільного законодавства та норми Закону України “Про захист прав споживачів”.

Згідно ст. 511 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.10.11 р. між фізичною особою ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 512, 513 ЦК України, було укладено договір про уступку права вимоги за договором від 09.10.09 р., відповідно до якого, ОСОБА_3 передала ФОП ОСОБА_1 усі належні їй права за договором від 09.10.09 р., укладеним з ФОП ОСОБА_2

Невиконання ФОП ОСОБА_2 договірних зобов*язань дало право позивачу звернутись до суду за примусовим їх виконанням та притягненням відповідача до відповідальності за їх порушення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст.16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом зокрема шляхом примусового виконання зобов'язання в натурі, стягнення збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду належних доказів поставки товару у відповідності до укладеного договору та своєчасного виконання договірних зобов'язань, суд вважає позовні вимоги позивача в частині примусового виконання належним чином договірних зобов*язань за договором б/н від 09.10.09 р. щодо поставки та монтажу кухні разом з обладнанням, що є предметом договору б/н від 09.10.09 р. обґрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку суми штрафних санкцій (пені) позивача за період прострочення з 26.08.2011 року по 25.10.2011 року сума пені складає 99000,00 грн., яка правомірно розрахована пропорційно від загальної вартості замовлення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, вважає можливим зменшити розмір пені на 40% і стягнути з відповідача пеню в сумі 59400,00 грн., в іншій частині стягнення пені в розмірі 39600,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 1075,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 512, 516, 525, 526, 552, 610, 611 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов*язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) примусово виконати належним чином договірні зобов*язання за договором б/н від 09.10.09 р. щодо поставки та монтажу кухні разом з обладнанням, що є предметом договору б/н від 09.10.09 р.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_3 в Харківському ГРУ ПАТ "ПриватБанка", м. Харків, МФО 351533, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 59400,00 пені.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувач - Головне управління державного казначейства України в Харківській області, МФО 851011) державного мита у сумі 1075,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код 24134490, рахунок 31219264700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 39600,00 грн. відмовити.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписано 07.03.2012 року.