Постанова № 2203779, 21.07.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2008 № 26/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Черній О.В.

За участю представників:

від позивача -Джура І. В. – представник за довіреністю № ГО – 07/140 від 05.09.07 р.

від відповідача - Войцехівська Ю. В. – представник за довіреністю від14.05.08 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2008

у справі № 26/165 (Пінчук В.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Департаменту Захисту та Безпеки "Легіон"

про стягнення 39510,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення 39510,40 грн. страхового відшкодування, виплаченого позивачем застрахованій особі, що зазнала збитків внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р., повний текст якого підписаний 10.06.2008 р., у справі № 26/165 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 29018,38 грн. виплаченого страхового відшкодування, 290,18 грн. витрат по сплаті державного мита та 86,66 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство „Страхова Група „ТАС” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р. у справі № 26/165 в частині незадоволених вимог та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було в повному обсязі з’ясовано всі обставини спору, і що у випадку недостатності доказів, суд мав відкласти розгляд справи і витребувати додаткові докази, а не відмовляти в задоволенні частини позовних вимог.

Ухвалою від 07.07.2008 р. колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив і просив рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р. залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі користуючись правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

19.04.2006 р. позивач та гр. Мовчун Н. С. уклали поліс добровільного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 № 000286 (далі Договір), предметом якого є страхування легкового автомобілю Тойота Королла Седан 1,8 2006 року випуску, державний номер АА0041ВН, номер кузова (шасі) JTDBR22E463157413 (далі Автомобіль 1).

Вигодонабувачем за Договором є гр. Мовчун Н. С.

Пунктом 6 Договору сторони погодили строк його дії з 00-00 з(за Київським часом) 20.04.2006 р. до 24-00 (за Київським часом) 19.04.2007 р.

08.07.2006 р. о 00 год. 40 хв. в м. Києві на перехресті вулиць Боженка–Федорова сталося ДТП – зіткнення автомобілів за участю Автомобілю 1, яким керувала гр. Мовчун Н.С., та автомобілю Шевролє, державний номер ІІ0893МІ, який належить відповідачу (далі Автомобіль 2) і яким керував гр. Коханець А. В., якого було визнано винуватцем у вказаному ДТП.

Вказані факти підтверджуються довідкою Голосіївського районного управління ГУ МВС України в м. Києві № 2531 від 10.11.2006 р., постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2006 р. у справі № 3–18457/51 та довідкою відділу ДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

За замовленням позивача, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові Автомобілю 1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, експертом ПП „Національний центр незалежних експертиз” проведено автотоварознавче дослідження, за результатами якого 16.08.2006р. складено Звіт № 4097, згідно якому вартість матеріального збитку, заподіяного власникові Автомобілю 1 внаслідок спірного ДТП, складає 29018,38 грн.

19.10.2006 р. експертом ПП „Національний центр незалежних експертиз” складено Звіт № 4742 (додаток до звіту № 4097), згідно якому вартість матеріального збитку, заподіяного власникові Автомобілю 1 внаслідок спірного ДТП, складає 10492,02 грн.

Звіти № 4097 та № 4742 не оскаржувались і у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а отже, відповідач погодився з висновками цих звітів щодо розміру матеріальних збитків.

Колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що не доведені жодним документальним доказом, посилання відповідача на те, що пошкодження Автомобіля 1, виявлені при складанні Звіту № 4742, сталися не внаслідок спірного ДТП, а з інших причин.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій Протоколів огляду транспортного засобу №№ 4097/2006, 4203/2006, 4742/2006, огляд Автомобіля 1 проводився тричі – 12.07.2006 р., 26.07.2006 р. та 18.10.2006 р. відповідно – і всі три рази за участі представників відповідача, проте будь-яких зауважень з цього приводу відповідач не висловлював і заявив про такі обставини лише під час судового засідання, не додавши на їх підтвердження жодного доказу.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що додаткове обстеження Автомобілю 1 проводилось внаслідок того, що внутрішні пошкодження Автомобілю 1 при первісному огляді не були враховані, а відбувався огляд лише зовнішніх пошкоджень, оскільки його думка підтверджується фотографіями, доданими до звіту № 4097, які свідчать про проведення зовнішнього огляду Автомобіля 1, та до звіту № 4742, які свідчать про огляд внутрішніх пошкоджень.

До того ж в протоколі огляду транспортного засобу № 4097/2006 від 12.07.2006 р. зазначено, що при проведенні робіт на СТО можливо визначення прихованих недоліків.

Суд першої інстанції, відхиляючи вимоги про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 10492,02 грн., визначеного звітом № 4742, на будь – які обставини та норми матеріального права не послався.

Проте, з огляду на викладене вище, враховуючи, що Звіт № 4742 складений як додаток до Звіту № 4097, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові Автомобілю 1, лише в сумі, визначеній Звітом № 4097, і приймає як доведений розмір завданих позивачу внаслідок ДТП збитків як суму збитків, визначених у обох зазначених звітах, - 39510,40 грн. (29018,38+10492,02)

До матеріалів справи долучено акт виконаних робіт від 11.12.2006 р., який свідчить про те, що за заявою гр.. Мовчун Н.С. силами ТОВ „Автосаміт ЛТД” виконаний ремонт Автомобілю 1 на загальну суму 44830,81 грн.

Як свідчать матеріали справи, 19.08.2006 р. та 26.12.2006 р., з посиланням на Звіти № 4097 та № 4742, позивачем складені Страхові акти, якими загальну вартість матеріального збитку визначено в сумі 39510,40 грн. і прийняте рішення виплатити страхове відшкодування в зазначеному обсязі.

За заявою гр. Мовчун Н.С. від 24.07.2006 р., вказана сума була позивачем перерахована на р/р 29099800140002 в АКБ „ТАС–Комерцбанк”, МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840, про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень № 2741 від 21.08.2006 р. та № 57263 від 29.12.2006 р., і саме цю суму позивач вимагає стягнути з відповідача в порядку регресу.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи, власником Автомобілю 2, яким керував гр. Коханець А.В., що його визнано винуватцем у дорожньо–транспортної пригоди, є відповідач, і суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме він в даному випадку є особою, відповідальною за заподіяний внаслідок ДТП збиток, і саме відповідач має в порядку регресу відшкодовувати позивачеві виплачене ним страхове відшкодування.

Проте, як встановлено колегією суддів, розмір такого відшкодування визначений судом першої інстанції не у повній відповідності до дійсних обставин справи.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оспорене рішення ухвалене судом першої інстанції з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не повністю відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 р. у справі № 26/165 підлягає зміні, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати за подач апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року у справі № 26/165 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року у справі № 26/165 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року у справі № 26/165 в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту захисту та безпеки “Легіон” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 19, ідентифікаційний код 31984951, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243, р/р 26504100020101 в ЗАТ „Сведбанк інвест”, МФО 320650) 39510 (тридцять дев’ять тисяч п’ятсот десять) грн. 40 коп. виплаченого страхового відшкодування, 395 (триста дев’яносто п’ять) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”

4. Стягнути з Департаменту захисту та безпеки “Легіон” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 19, ідентифікаційний код 31984951, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243, р/р 26504100020101 в ЗАТ „Сведбанк інвест”, МФО 320650) 52 (п’ятдесят дві) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Повернути Закритому акціонерному товариству “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243, р/р 26504100020101 в ЗАТ „Сведбанк інвест”, МФО 320650) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 145 (сто сорок п’ять) грн. 04 коп., перераховане платіжним дорученням № 18381 від 13.06.2008 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва справу № 26/165.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

28.07.08 (відправлено)