Рішення № 22037121, 15.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р.Справа № 5017/201/2012 за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Комбинат”

до Приватного підприємства „СЛАДА”

про стягнення 117794,46 грн., розірвання договору суборенди та усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство закритого типу „Комбинат” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом Приватного підприємства „СЛАДА” (далі відповідач) про стягнення 117794,46 грн., розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 року та усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями площею 458 кв.м., розташованими на першому поверсі та у підвалі жилого будинку №4/6 по вул. Комітетська в м. Одесі, шляхом виселення з указанихприміщень відповідача. У судовому засіданні 15.03.2012 року представник відповідача надав суду клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ „Одеська ТЕЦ” та РВ ФДМУ в Одеській області.

Суд відмовив в задоволені клопотання, оскільки заявником не доведено яким чином рішення по справі може вплинути на права або інтереси вказаних осіб щодо сторін по справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

Позивачу на праві володіння і користування належать нежитлові приміщення загальною площею 499,2 кв.м., розташовані на першому поверсі та у підвалі жилого будинку №4/6 по вул. Комітетська в м. Одесі.

Вказані нежитлові приміщення є державною власністю та належать позивачу на підставі договору оренди від 04.01.1993 року, укладеного з Виробничим енергетичним об'єднанням в особі його структурного підрозділу Одеська теплоелектроцентраль, повним правонаступником якого є ПАТ „ОДЕСЬКА ТЕЦ”.

Строк дії указаного договору-до 01 січня 2018 року.

Згідно зі ст. 22 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду.

Пунктом 3.7. вказаного договору оренди від 04.01.1993 року, позивачу надано право передавати орендовані ним приміщення у суборенду.

11.11.2010 року позивач уклав з відповідачем договір суборенди нежитлових приміщень № 1, за умовами якого відповідачу передано у платне користування нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі та у підвалі жилого будинку №4/6 по вул. Комітетська в м.Одесі, площею 458 кв.м.

Вказані приміщення були передані відповідачу з метою розміщення в них цеху для виробництва кондитерських виробів.

Згідно з розділом 7 договору суборенди, цей договір набрав чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2012 року.

Відповідно до п 3.1. договору суборенди, орендна плата за користування приміщеннями мала нараховуватися з моменту підписання акту прийому-передачі, але не пізніше січня 2011

року.

Відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісяця до п'ятого числа поточного місяця, в якому будуть використовуватися приміщення, незалежно від результатів його господарської діяльності.

З січня 2011 року, відповідач сплачував на користь позивача орендну плату за користування нежитловими приміщеннями в сумі 7200 грн. на місяць. Сума орендної плати була погоджена сторонами в додатку №1 до договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 року.

Протягом січня - червня 2011 року відповідач щомісяця в повному обсязі сплачував орендну плату за користування приміщеннями в сумі 7200 грн. на місяць. В липні 2011 року оплата була здійснена відповідачем частково в сумі 2793 грн., після чого відповідач припинив оплату орендної плати за договором суборенди.

Станом на 23.01.2012 року заборгованість відповідача з орендної плати складає 47607грн.

Крім того, згідно п.3.3. договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати на користь позивача вартість ресурсів, що будуть ним споживатися в процесі користування нежитловими приміщеннями, а саме вартість води, електроенергії, опалення, але відповідач не платив за виставлені рахунки.

Станом на 01.01.2012 року заборгованість відповідача за спожиту ним протягом строку дії договору суборенди воду складає 3202,19 грн., електроенергію -16782,05 грн., опалення - 30677,33 грн., а всього 50661,57 грн.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 року встановлено, що у випадку несвоєчасного внесення орендної плати, або у випадку внесення орендної плати не в повному обсязі відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума пені, яку відповідач має сплатити на користь позивача за несвоєчасне внесення орендної плати, складає 2117,44 грн.

Три проценти річних, які має сплатити відповідач за весь час прострочення, складають 408,45 грн.

Крім того, згідно з п.5.2. договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 року відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача штраф в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок порушення будь-якого з пунктів розділу 4 договору, крім п.4.10.

Пунктом 4.2. договору встановлено обовязок відповідача своєчасно сплачувати витрати за користування ресурсами, порядок і строки сплати спожитих ресурсів встановлені п. 3.3. Договору.

Рахунки за відповідні періоди вручались відповідачу 10 разів з 11.03.2011 року по 12.01.2012 року, але відповідачем не сплачені.

Отже, сума штрафу за несплату вказаних рахунків, як4а підлягає стягненню з відповідача, становить 17000 грн.

Пунктом 6.5. договору суборенди нежитлових приміщень встановлено, що договір може бути достроково розірваний у випадку порушення строків внесення орендної плати біль ніж на один місяць.

23.09.2011 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 року, але згоди про розірвання договору сторони не досягли; відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, акти звірки розрахунків не підписав; графік погашення заборгованості позивачу не надав; орендовані приміщення не звільнив.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2. ст. 193 ГК України Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найма і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю на протязі трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найма договір є розірваним з моменту отримання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем порушено умови Договору оренди від 11.11.2010 року № 1 та вимоги Законодавства України, внаслідок чого у позивача виникло законне право вимагати дострокового розірвання Договору, виселення відповідача із займаного приміщення та стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень №1 від 11.11.2010 року в сумі 98268,57 грн., 3% річних в сумі 408,45 грн., пеню в сумі 2117,44 грн. та штраф в сумі 17000 грн., а всього 117794,46 грн.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати договір суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 р., укладений між Акціонерним товариством закритого типу „Комбинат” (код 01564236, вул. Водопровідна, 1, м. Одеса, 65007) та Приватним підприємством „СЛАДА” (код 35696829, вул. Генерала Петрова, 18, м. Одеса, 65078)

3. Виселити Приватне підприємство „СЛАДА” (код 35696829, вул. Генерала Петрова, 18, м. Одеса, 65078) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Комбинат” (код 01564236, вул. Водопровідна, 1, м. Одеса, 65007) з нежитлових приміщень площею 458 кв.м., розташованих на першому поверсі та у підвалі жилого будинку №4/6 по вул. Комітетська в м. Одесі.

4. Стягнути з Приватного підприємства „СЛАДА” (код 35696829, вул. Генерала Петрова, 18, м. Одеса, 65078) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Комбинат” (код 01564236, вул. Водопровідна, 1, м. Одеса, 65007): боргу в сумі 98268гривень 57коп.., сплати 3% річних в сумі 408гривень 45коп., пені 2117гривень 44коп., штрафу 17000гривень та судового збору 3428гривень 89коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.03.2012р.

Суддя Демешин О.А.