Рішення № 22036919, 10.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.12 Справа№ 5015/1135/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вісава”, м.Рівне

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Красненський комбінат хлібопродуктів”, смт. Красне, Буського району Львівської області

третя особа 1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця”, м. Львів

третя особа 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Державна хлібна інспекція у Львівській області, м. Львів

про: зобов'язання щодо вчинення певних дій

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Грунський В.О.

від третьої особи 1: Гачак І.О.

від третьої особи 2: не з’явився

Представнику відповідача та третьої особи, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Вісава” до Відкритого акціонерного товариства “Красненський комбінат хлібопродуктів” про зобов'язання до вчинення дій щодо видачі зерна у кількості 328 тон.

Ухвалою суду від 03.03.2011р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.03.2011р. В судовому засіданні 23.03.2011р. представником відповідача подано заперечення №22/03-11 від 22.03.2011р. на позовну заяву ТзОВ „Вісава” відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог покликаючись на те, що позивачем не підтверджено жодними доказами факт передачі зерна кукурудзи на відповідальне зберігання ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів”. Також пояснив, що у зв’язку з неможливістю прийняття зерна на склад через його неналежну якість, 21.10.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про транспортно-транзитні послуги, відповідно до якого все зерно, що мало бути прийняте на складське зберігання, було розвантажено ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” з залізничних вагонів на автотранспорт ТзОВ „Вісава”.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 23.03.2011р. розгляд справи відкладено на 13.04.2011р. з метою надання позивачу можливості подати додаткові докази у справі.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представником позивача подано суду заперечення на відзив від 12.03.2011р. за № 24/04.

Ухвалою суду від 13.04.2011р. за клопотанням позивача (зареєстроване канцелярією суду 13.04.2011р. за № 8579/11) продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 25.05.2011р. та залучено до участі у справі Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” як третю особу 1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог та Державну хлібну інспекцію у Львівській області як третю особу 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог.

В судовому засіданні 25.05.2011р. представником позивача заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 5015/2157/11, яка розглядається господарським судом Львівської області за позовом ТзОВ „Вісава” до ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” про стягнення заборгованості в розмірі 104970грн. 06коп.

Оскільки результат розгляду справи №5015/2157/11 має безпосереднє значення для вирішення даного спору по суті, ухвалою суду від 25.05.2011р. судом зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі № 5015/2157/11 за позовом ТзОВ „Вісава” до ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” про стягнення 104970грн. 06коп.

Ухвалою суду від 16.11.2011р. за клопотанням представника позивача судом поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.12.2011р. оскільки 01.11.2011р. Вищим господарським судом України у справі №5015/2157/11 за позовом ТзОВ „Вісава” до ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” про стягнення 104970грн. 06коп. винесено постанову про залишення без змін рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2011р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011р.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представником позивача подано письмові пояснення (зареєстровані канцелярією суду 14.12.2011р. за вхідн. №29710/11 від 14.12.2011р.).

З метою надання сторонам додаткової можливості реалізувати право на захист своїх інтересів та надати додаткові докази у справі в судовому засіданні 14.12.2011р. судом оголошено перерву до 16.01.2012р.

Позивачем направлено суду письмове пояснення № 754 від 19.12.2011р. (зареєстроване канцелярією суду 28.12.2011р. за № 31106/11).

В судовому засіданні 16.01.2012р. судом оголошувалась перерва до 23.01.2012р.

Позивачем направлено суду пояснення щодо п.2.6 договору та ст. 37 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” (зареєстроване канцелярією суду 19.01.2012р. за № 1243/12 в якому зазначає, що про те, що відповідачем не прийнято зерно на зберігання йому стало відомо із відзиву відповідача.

В продовжене судове засідання 23.01.2012р. позивач та третя особа-2 явку повноважних представників не забезпечили.

В судове засідання 23.01.2012р. представником третьої особи-1 - ДТГО „Львівська залізниця” подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки у залізниці відсутні будь-які матеріали за даним позовом та просить зобов’язати позивача надіслати йому матеріали позовної заяви з додатками, а відповідача –копію відзиву з доданими документами.

Ухвалою суду від 23.01.2012р. розгляд справи відкладено на 06.02.2012р. та зобов”язано сторін та третіх осіб виконати вимоги ухвали суду від 13.04.2011р. про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 06.02.2012р. судом оголошено перерву до 10.02.2012р.

В продовжене судове засідання 10.02.2012р. представник позивача не з”явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві від 23.03.2011р., просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником третьої особи-1 в судовому засіданні 10.02.2012р. подано суду інформацію (роздруківку) з архіву вагонної моделі дороги від 06.02.2012р. та пам”ятки про подавання вагонів на під”їзну колію ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів”.

Третя особа 2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, письмових пояснень по суті позовних вимог не представила, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

20.10.2010р. між ТзОВ „Вісава” (власник) та ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” (зберігач) укладено договір №38-зерно на відповідальне зберігання зерна, відповідно до п.1.1 якого власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання зерно, у разі необхідності, доводить його до кондицій придатних для тривалого зберігання шляхом очищення, сушіння за рахунок власника, забезпечує зберігання і видачу його власнику в строки, встановлені договором, та надає послуги по відвантаженню зерна. Відповідно до п.2.1 договору, зберігач забезпечує приймання від власника зерно фактичної якості на підставі накладних, при потребі здійснює сушіння, очищення зерна та подальше зберігання зерна, доведеного до кондицій придатних для тривалого зберігання згідно норм Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання та Інструкції №9-7-88 по зберіганню зерна, олійних, борошна та крупи в об’ємах, згідно складеного ним до початку сезону виконання робіт поденного графіку доставки зерна з уточненням по телефону/факсу напередодні доставки.

п.2.2. договору передбачено, що доставка на зберігання продукції здійснюється окремими партіями автомобільним або залізничним транспортом за рахунок власника.

Відповідно до п.2.6. договору прийом зерна за кількістю здійснюється шляхом зважування на вагах зберігача за якістю –шляхом проведення аналізу лабораторією зберігача відповідно до методик, передбачених державними стандартами і діючими інструкціями. В підтвердження приймання зерна зберігач видає власнику реєстр накладних, в якому вказується залікова вага. По вимозі на основі реєстрів видається власнику складський документ (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво).

Відповідно до п.3.3. договору зберігач видає власнику складські документи на зерно на наступний робочий день після прийняття зерна на зберігання. У разі необхідності доробки зерна термін видачі складських документів може бути продовжено на три дні.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво, складську квитанцію.

Частиною 2 ст. 37 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” передбачено, що складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.1.7. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198 при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Згідно п.1.11. Положення про обіг складських документів на зерно складська квитанція на зерно виписується складом одночасно з прийняттям зерна на зберігання, а складські свідоцтва - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання.

Таким чином, покликання позивача на те, що факт передачі ТзОВ „Вісава” зерна у кількості 2891 тон на зберігання ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” підтверджується квитанціями про прийняття вантажу №36715286 від 20.10.2010р. (загальна маса вантажу –1107100 кг.), №36715284 від 20.10.2010р. (загальна маса вантажу –1280380 кг.), №36715287 від 20.10.2010р. (загальна маса вантажу –510750 кг.) є безпідставним, оскільки Законом України „Про зерно та ринок зерна в Україні” та умовами укладеного між сторонами договору чітко визначено перелік документів, які підтверджують факт прийняття складом зерна на зберігання. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження передачі відповідачу зерна на зберігання відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивачем надано не було.

Судом не беруться до уваги посилання позивача, викладені у запереченні на відзив, на те, що ним при передачі зерна на зберігання не було отримано передбачених договором та чинним законодавством складських документів, оскільки в поданому позові ТзОВ „Вісава” не зазначено про те, що вказаних документів йому надано не було. Крім того, з вимогою про видачу складських документів позивач звернувся до відповідача 24.03.2011р., тобто після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до п.6.1. договору №38-зерно від 20.10.2010р. видача зерна (або його частини) здійснюється зберігачем по першій вимозі власника шляхом відвантаження на автомобільний або залізничний транспорт, наданий власником або шляхом переоформлення складської квитанції на складі зберігача на третю особу на підставі листа власника. Позивач у поданій заяві стверджує про прийняття відповідачем на складське зберігання 2891 тон зерна та ставить вимогу про повернення 328 тон зерна. З вказаної позивачем позиції вбачається, що решта зерна була ним отримана належним чином, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факти звернення ТзОВ „Вісава” до ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” з вимогами щодо видачі частини зерна чи переоформлення складської квитанції на третю особу.

З поданих представниками сторін матеріалів вбачається, що 21.10.2010р. між ТзОВ „Вісава” та ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” було укладено договір №1 про транспортно-транзитні послуги, відповідно до умов якого ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” зобов’язався здійснити розвантаження з залізничних вагонів та навантаження на автотранспорт зерна, що мало бути прийняте відповідачем на складське зберігання. Представник позивача факт надання відповідачем послуг по розвантаженню - навантаженню зерна заперечував. Крім того, звернувся з позовною заявою до господарського суду Львівської області з вимогою про стягнення 104970грн. 06коп. шкоди у зв’язку з невиконанням ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” умов договору по розвантаженню-навантаженню зерна.

15.06.2011р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №5015/2157/11 про відмову в задоволенні позовних вимог ТзОВ „Вісава”. У вказаному рішенні судом встановлено, що дії вчинені позивачем підтверджують факт надання ВАТ „Красненський комбінат хлібопродуктів” послуг відповідно до договору №1 від 21.10.2010р. по розвантаженню з залізничних вагонів та навантаженню на автотранспорт. Вищим господарським судом України рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011р. у справі №5015/2157/11 залишено без змін.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 34,35, 43, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Гоменюк З.П.