Рішення № 22036606, 05.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2012 р. Справа № 4/015-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю “В.Е.С. Груп”, Київська область, м.Біла Церква,

простягнення 13 814,60грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №4073 від 29.11.2011року,

від відповідача: не зявились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Е.С. Груп” (відповідач) про стягнення 13814,60грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за Договором фінансового лізингу №080717-90/ФЛ-Ю-А від 17.07.2008 року, зокрема, порушення відповідачем умов договору щодо страхування предмету лізингу, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 13814,60грн. суми штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2012року було порушено провадження у справі №4/015-12 та призначено до розгляду на 20.02.2012року.

Ухвалою суду від 20.02.2012р., у звязку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 05.03.2012р. та зобовязано останнього надати суду докази страхування майна за договором фінансового лізингу № 080717-90/ФЛ-Ю-А від 17.07.2008 р.

Відповідач в судове засідання 05.03.2012 року повторно не зявився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалами суду, та відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 05.03.2012року на підставі ст. 85 ГПК України господарський суд Київської області оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд

встановив:

17 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “В.Е.С. Груп” (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу №080717-90/ФЛ-Ю-А (договір), у відповідності до умов якого лізингодаввець надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у Специфікації (Додаток №2 до Договору) далі за текстом договору “Майно” або “предмет лізингу”, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Як визначено п. 3.2. договору, загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ 115121,67 гривень, крім того ПДВ 20 % 23024,33 гривень, разом з ПДВ 20% 138146,00 гривень.

Згідно п. 4.1. передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: у строк до “11” серпня 2008 р., лізингодавець передає лізингоодержувачу майно за адресою: Україна, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 16, торговельний комплекс «Автохаус Київ». Передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця, та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавця, що підтверджують виконання лізингоодержувачем пунктів 7.1. та 7.7. цього Договору.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”передало майно, а саме автомобіль Volkswagen Golf V Trendline, державний номер АА 7366 НМ, як визначено Специфікацією (Додаток №2 до Договору), а лізингоодержувач прийняв вищевказане майно в користування (фінансовий лізинг).

Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі майна в користування від 24.07.2008р.за договором №080717-90/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 17.07.2008року.

Згідно статті 12 ЗУ «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р., витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 7.1. передбачено, що лізингоодержувач зобовязаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування) на наступних обовязкових умовах.

Зокрема, згідно п.7.1.1.договору страхова компанія обирається лізингоодержувачем за погодженням з лізингодавцем. Відповідно до п.7.1.4. період страхування: з “11” серпня 2008 р. (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1. цього договору) по “01”жовтня 2013 р.

У відповідності до п. 7.1.6. договору страхова сума: не менша ніж загальна вартість майна на момент укладення цього договору, вказана у пункті 3.2. цього договору, чи остаточна загальна вартість майна якщо вона буде визначена сторонами за цим договором.

Лізингоодержувач відповідно до п. 7.1.8. договору, зобовязаний належним чином, своєчасно та в повному обсязі сплачувати відповідні страхові внески. Лізингоодержувач не має права без відповідної письмової згоди лізингодавця страхувати майно у декількох страховиків. Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення лізингоодержувач зобовязаний надати лізингодавцю копію такого договору страхування майна.

Згідно п. 7.2. договору в разі, якщо з вини або ініціативи лізингоодержувача, договір страхування майна, зазначений у п. 7.1. цього договору, достроково припинить свою дію, або без наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця будуть змінені обовязкові умови страхування, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф відповідно до п. 11.2. цього договору.

Пунктом 11.2. передбачено, що лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції. Зокрема, згідно п. 11.2.5 договору за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7., пунктів 5.3., 5.5. цього договору штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Сторонами, п. 18.1. договору, узгоджено, що даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обовязковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як стверджує позивач, відповідачем умови договору належним чином не виконано щодо страхування предмету лізингу за договором фінансового лізингу №080717-90/ФЛ-Ю-А від 17.07.2008 року відповідачем не застраховано.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, згідно з якою відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 13 Закону України “Про фінансовий лізинг” предмет лізингу та/або повязані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обовязковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що п. 7. договору фінансового лізингу №080717-90/ФЛ-Ю-А від 17.07.2008 р. встановлено, що лізингоодержувач зобовязаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування), а згідно п. 7.1.8. договору лізингоодержувач зобовязаний належним чином, своєчасно та в повному обсязі сплачувати відповідні страхові внески, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив умови договору, укладеного між ним та позивачем, тобто допустив неналежне виконання зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 610 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як було зазначено вище, сторони пунктом 11.2. договору визначено, що лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції. Зокрема, згідно п. 11.2.5 договору за порушення положень статті 7 договору штраф у розмірі 10 відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Враховуючи, що загальна вартість майна на момент укладення договору згідно п.3.2. складала 138146,00 грн. та перевіривши нарахування позивачем штрафу відповідачу, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним і складає 13 814,60 грн.

Відповідач, в силу вищезазначених умов договору та законодавства, доказів страхування майна за договором фінансового лізингу № 080717-90/ФЛ-Ю-А від 17.07.2008 р. суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

Таким чином, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 13814,60 грн. визнається судом правомірною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Е.С. Груп”(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13, код ЄДРПОУ 34402893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21-Г, код ЄДРПОУ 33880354) 13814 (тринадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 60 коп. штрафу, 1 609 (одну тисячу шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата складання повного тексту рішення: 12.03.2012 року