Рішення № 22036604, 27.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2012 р. Справа № 4/017-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Споживчого товариства "Лелека", м. Бровари

до 1.Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари

2. Комунального підприємства Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації", м. Бровари

про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та зобовязання здійснити реєстрацію права власності

за участю представників:

позивач ОСОБА_1. предст., дов. від 20.02.2012р.

ОСОБА_2. предст., дов. від 20.02.2012р.

відповідач ОСОБА_3. предст., дов. від 01.02.2012р.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №4/017-12 за позовом Споживчого товариства "Лелека" (прокурор) до Броварської районної спілки споживчих товариств (відповідач-1) та Комунального підприємства Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" (відповідач-2) про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та зобовязання здійснити реєстрацію права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані, що Комунальним підприємством Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" було відмовлено в оформленні права власності позивачу з посиланням на те, що спірні договори купівлі - продажу не оформлені належним чином, а точніше не посвідчені нотаріально.

Враховуючи зазначені обставини, споживчим товариством "Лелека" було направлено Броварській районній спілці споживчих товариств листи стосовно проведення нотаріального посвідчення договору, у відповідь на які останній зазначив, що оскільки відбулося повне виконання договорів, нотаріальне посвідчення даних договорів є недоцільним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2012р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.02.2012р.

27.02.2012р. відповідачем-1 було подано письмовий відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу не заперечує та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач-2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив та письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не надав.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, 27.02.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

Постановою позачергової конференції Броварської районної спілки споживчих товариств від 12.12.2011р. «Про відчуження обєктів нерухомості Броварської райспоживспілки»було прийнято рішення про продаж споживчому товариству нерухомого майна.

На виконання вищезазначеної постанови, між «Броварською районною спілкою споживчих товариств»(відповідач-1, продавець) та СТ «Лелека»(позивач, покупець) було укладено наступні договори купівлі-продажу: № 12/12 від 06.01.2012р. (Договір № 1), № 11/12 від 06.01.2012р. (Договір № 2), № 10/12 від 06.01.2012р. (Договір № 3), № 9/12 від 06.01.2012р. (Договір № 4), №8/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 5), № 7/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 6 ), № 6/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 7 ), № 5/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 8 ), № 4/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 9 ), № 3/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 10), № 2/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 11 ), № 1/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 12 ), № 6/11 від 13.12.2011 р. (Договір № 13), предметом яких є нежилі приміщення.

Згідно п. 1.1. кожного Договору, продавець зобов'язується передати у власність вищезазначений об'єкт нерухомості, а покупець прийняти і сплатити його вартість в повному обсязі.

Вищезазначені приміщення належали відповідачу-1 на праві власності, що підтверджується рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області та ухвали Броварського міськрайонного суду у справі № 2-3496/2007р. від 12.10.2007р., а також витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно № 32728586 від 28.12.2011р., № 32728539 від 28.12.2011р., № 32728489 від 28.12.2011р., № 32728449 від 28.12.2011р., № 32728402 від 28.12.2011р., № 32728322 від 28.12.2011р., № 32728275 від 28.12.2011р., № 32728218 від 28.12.2011р., № 32728128 від. 28.12.2011р., № 32727896 від 28.12.2011р., № 32727973 від 28.12.2011р., № 32728076 від 28.12.2011р., № 32294975 від 02.12.2011р.

У відповідності до п. 3.1 договорів передбачено, що право власності на нежиле приміщення, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту державної реєстрації переходу права власності на нього в бюро технічної інвентаризації. Обов'язок реєстрації прав власності в бюро технічної інвентаризації покладено на позивача.

Як зазначає позивач, на підставі даного пункту договорів, а також з метою правового оформлення права власності на спірне майно, він звернувся до КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації»із заявою про оформлення права власності, в задоволенні якої позивачу було відмовлено з посиланням на те, що спірні договори купівлі - продажу не оформлені належним чином, а саме не посвідчені нотаріально.

В грудні 2011 року та січні 2012 року, позивачем було направлено листи вих. № 25/01, № 21/01, № 20/01, № 19/01, № 18/01, № 17/01, № 16/01, № 15/01, № 14/01, №23/01, № 22/01, № 13/01,№ 8/12 до відповідача-1 стосовно проведення нотаріального посвідчення договорів, у відповідь на які відповідач-1 зазначив, що нотаріальне посвідчення даних договорів є недоцільним.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, а також керуючись нормами господарського судочинства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на обєкти нерухомого майна, що становить предмет договорів купівлі-продажу, а також зобовязання КП Броварської міської ради «Броварське БТІ»здійснити реєстрацію права власності на кожний обєкт нерухомого майна.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Регулювання відносин, що виникають у звязку із укладенням договорів купівлі-продажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього ж кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 цього ж кодексу передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до положень статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У звязку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки момент вчинення таких правочинів повязується з державною реєстрацією.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у відповідності до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, підставою для подання позову до господарського суду має бути факт порушення права або його не визнання.

В разі заявлення вимоги про визнання права власності, має бути наявність заперечення такого права з боку відповідача.

З матеріалів позовної заяви не вбачається та позивач, в свою чергу, не наводить жодних доказів, чим порушені його права саме відповідачем-1 Броварською РайСТ, а саме факт заперечення чи не визнання за позивачем право власності на нерухоме майно.

Таким чином, на день подання даного позову відсутній факт порушення права позивача, і відповідно вказана вимога задоволенню не підлягає.

Факт порушення прав позивача відсутній також і при заявленій вимозі стосовно реєстрації прав власності КП Броварської міської ради «Броварське БТІ», оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що БТІ відмовило позивачеві у вказаній реєстрації (листи, звернення тощо).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, визнання права власності на обєкти нерухомого майна, а також зобовязання здійснити державну реєстрацію, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання та складання повного тексту рішення: 13.03.2012р.