Постанова № 22036075, 20.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5023/6972/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Запорощенка М.Д.,

Акулової Н.В., Владимиренко С.В.

розглянувши касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 19.12.2011 року

у справі№ 5023/6972/11 господарського суду Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків

доакціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків

прозобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 (дов.№б/н від 03.04.2010 року);

Відповідача: ОСОБА_2 (дов.№01-62юр/7363 від 30.09.2011 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року по справі № 5023/6972/11 (суддя Ковальчук Л.В.) в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, мотивоване безпідставністю позовних вимог щодо зобов'язання укласти договір про передачу електричної енергії місцевими (локальним) електромережами на умовах примірного договору, оскільки між сторонами укладено договір №21/22/11 від 22.11.2005 року, який діє до 31.12.2011 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року по справі № 5023/6972/11 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, зобов'язано акціонерну компанію "Харківобленерго" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" договір про передачу електричної енергії місцевими (локальним) електромережами на умовах наданого позивачем проекту договору, за виключенням абз.4 пп.8 п.6.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована приписами статей 179, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 26 Закону України "Про електроенергетику" та Постановою НКРЕ України № 934 від 19.10.2005 року "Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією".

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року по справі № 5023/6972/11, а рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 року по справі № 5023/6972/11 залишити без змін.

В касаційній скарзі скаржник посилався на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. ст. 6,203,626,627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з поданою касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" подало відзив до Вищого господарського суду України, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судового акту.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2005 року між акціонерною компанією "Харківобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" був укладений договір на транзит (передачу) електричної енергії № 21/22/11 (з подальшими змінами та доповненнями), предметом якого є передача електроенергії, згідно оформленого повідомлення до споживача, що знаходиться в договірних відносинах по постачанню електричної енергії із акціонерною компанією "Харківобленерго". (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з 01.01.06 року і діє до 31.12.2006 року.

В грудні 2006 року сторонами була укладена додаткова угода та подовжено термін договору до 31.12.07 року, аналогічні угоди були укладені сторонами в листопаді 2007 року, в січні 2008 року та у грудні 2010 року, якими були подовжені терміни дії договору.

Додатковою угодою від 16 грудня 2010 року дія договору була подовжена сторонами до 31.12.2011 року.

Відповідно до ч.2 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 червня 2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена заява №61/06 про укладення договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Разом з листом позивач направив відповідачу два примірники договору, що розпочне свою дію з 01.01.2012 року, які підписані та скріплені печаткою з боку ТОВ "Вєк Технолоджі".

Листом від 11.07.2011 року № 01-35/5280 відповідач не підписав запропонований договір, посилаючись на відсутність змін в законодавстві щодо умов договору та підстав для його укладення в іншій редакції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не звернув увагу, що договір №21/22/11 від 22.11.2005 року діє тільки до 31.12.2011 року, що більшість господарських договорів укладаються за вільним волевиявленням сторін, оферентом може виступати будь-яка сторона, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі та запропонував укласти договір в редакції Примірного договору, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 934 від 19.10.2005 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Предметом даного позову є вимога про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії.

Порядок укладення договорів визначений у статтях 179-188 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість.

Отже, за наявності такої відмови споживач вправі звернутися до господарського суду із заявою про спонукання відповідного енерго-постачальника до укладення договору на постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач пропонував відповідачу укласти договір про передачу електричної енергії мережами відповідача, що розпочне свою дію з 01.01.2012 року в редакції примірного договору, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України № 934 від 19.10.2005 року "Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією", відповідач відмовився від укладення такого договору.

Доводи касаційної скарги стосовно того що судом порушено ст. ст. 6,203,626,627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин апеляційний господарський суд з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для скасування прийнятого судового акту колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі №5023/6972/11 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко