Рішення № 22036029, 12.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2012 р.Справа № 17/17-5178-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді: Брагіної Я.В.

при секретарі: Стачук Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довір. №41/исх ГС від 26.01.12.

від відповідача: не зявився

від прокуратури: Форманюк О.М., посвідчення №217

Розглянув справу:

за позовом заступника прокурора Суворовського р-ну м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (м.Одеса)

до ОСОБА_3 (м.Одеса)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

23.12.11. заступник прокурора Суворівського району м.Одеси звернувся в інтересах держави в особі Одеської міської ради до господарського суду Одеської області про зобовязання фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,5369га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення за рахунок відповідача усіх існуючих будівель і споруд, стягнути із відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 шкоду в сумі 569225,05грн. внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, вилучити у відповідача самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 05369га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та судові витрати.

Представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в засіданні суду з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином .

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцязнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в п.21 Інформаційного листа №01-08/530т від 10.12.09.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши матерали спррави, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З врахуванням вимог ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч.2 ст.125 ЗК України).

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється (ч.3 ст.125 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди земельної ділянки (ст.126 ЗК України).

Матеріали справи свідчать про відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, визначених у ст. 126 Земельного кодексу України, зокрема: відповідь Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (а.с.51), згідно якої відсутня інформація щодо реєстрації земельних ділянок за фізичною особою - підприємцем - ОСОБА_3, відповідь Одеського міського управління земельних ресурсів за вих. №01-19/1250-04 від 18.08.11. (а.с.53), згідно якої відсутні документи, оформлені відповідно до чинного законодавства на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також відсутні рішення позивача про передачу спірної земельної ділянки відповідачу у користування, чи в оренду, чи у власність станом на час звернення з позовом до суду.

Слід зазначити, що на спірній земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, зареєстроване за відповідачем на праві власності, що підтверджується довідкою Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 27.09.11. (а.с.58).

Навпаки, як свідчать матеріали справи відповідач самовільно використовує спірну земельну ділянку, зокрема: акт Головного управлінням Держкомзему в Одеській області від 12.09.2011р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачем, яким встановлено факт порушення відповідачем вимог ст. 125, 126 ЗК України, що виразилось в самовільному занятті земельної ділянки площею 0,536га із земель житлової та громадської забудови для розміщення автомобільної стоянки, за адресою Ж.Кюрі, 68 в м.Одеса.

За результатами перевірки 16.09.2011р. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 850,00грн за самовільне заняття вказаної спірної земельної ділянки (а.с.19).

Про те, що відповідач самовільно використовує спірну земельну ділянку для розміщення автостоянки "Щит" свідчать і його пояснення від 09.08.11. надані о/у СГСБЕП Суворовського РО ОГУ ГУ МВД України в Одеській області (а.с.35-36) та протокол огляду автостоянки "Щит", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34).

Згідно ст.80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю, є зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Землі, що належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю (ст.83 ЗК України).

У комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч.2 ст.83 ЗК України).

Отже, спірна земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, розпорядником якої є Одеська міська рада.

Відповідно до ст.145 Конституції України права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

За приписами п.3 ст.16 Закону України "Про охорону земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі охорони земель належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Частиною 3 ст. 56 зазначеного Закону України "Про охорону земель" визначено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про охорону земель несуть відповідальність згідно із законом, що не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної природним ресусам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до п.б) ч.1 ст.211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

За приписами ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної обо юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати учунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Порядок нарахування шкоди за сомовільне зайняття земельної ділянки передбачений Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07. №963 з відповідними змінами.

Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держкомзему у Одеській області зроблено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, яка становить 569225,05грн. (а.с.23).

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобовязання відповідача звільнити та привести у придатний до використання стан самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,5369га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок усіх існуючих будівель і споруд, повернути спірну земельну ділянку позивачу та стягнути із відповідача шкоди в сумі 569225,05грн. за самовільне зайняття спірної земельної ділянки.

Проте, суд відмовляє в позові в частині вилучення у відповідача спірної земельної, оскільки до компетенції суду не віднесено вилучення самовільно зайнятої спірної земельної ділянки.

Порядок вилучення земельних ділянок, передбачений ст.149 ЗК України, згідно ч.1 якої, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх

повноважень. (ч.2 ст.149 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з

урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб (ч.4 ст.149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті (ч.5 ст.149 ЗК України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті (ч.6 ст.149 ЗК України).

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку ч.10 ст.149 ЗК України).

Отже, вимога щодо вилучення спірної земельної ділянки в судовому порядку у відповідача є безпідставною.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позов не спростував, доказів, що підтверджували би наявність у нього правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку чи на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,5369га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок усіх існуючих тимчасових будівель та споруд та повернення спірної земельної ділянки загальною площею 0,5369га Одеській міській раді і стягнення із відповідача в дохід державного бюджету 569225,05грн. шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та про відмову в позові в частині вилучення у відповідача самовільно зайнятої земельної дцілянки загальною площею 0,5369, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Сплату судового збору суд покладає на відповідача, оскільки останній спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32,33,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

ОСОБА_4 (АДРЕСА_2. Ідентифікаційний №НОМЕР_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,5369га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок усіх існуючих тимчасових будівель та споруд.

3. ОСОБА_3 (АДРЕСА_2., ідентифікаційний №НОМЕР_2) повернути земельну ділянку загальною площею 0,5369га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 Одеській міській раді (65004, м.Одеса, пл.. Думська, 1).

4.Стягнути із ОСОБА_3 (АДРЕСА_2,гурт., ідентифікаційний №НОМЕР_1 в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110106700009 ГУ ДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011 (через Одеську міську раду) 569225,05грн. шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

5.Стягнути із ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, гурт., ідентифікаційний №НОМЕР_2) - 12325,50грн. судового збору в дохід Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

6.Відмовити в позові в частині вилучення у ОСОБА_3 самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,5369, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 16 березня 2012 року.

Копію рішення надіслати:

1. Заступнику прокурора Суворовського району м. Одеси ( 65003, м. Одеса, вул. От. Головатого, 89 );

2. Одеській міській раді ( 65004, м. Одеса, Думська площа, 1 );

3. ФОП ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 );