Рішення № 22035865, 13.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа№ 5015/236/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.

при секретарі Дубенюк Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський пивоварний завод», м.Мукачево, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м.Буськ, Буський район, Львівська область

про: стягнення 111176,05 грн

За участю представників :

від позивача : ОСОБА_1- представник ( довіреність від 03 січня 2012 р ).

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський пивоварний завод», м.Мукачево Закарпатська область, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м.Буськ , Буський район, Львівська область, про стягнення 111176,05 грн. заборгованості , у тому числі : 107000,00 грн. основного боргу, 1556,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3112,51 грн. пені, 96,29 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.01.12 р зазначена позовна заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 28.02.12 р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі від 20.01.12 р.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 26.01.12 р , а відповідачем 25.01.12 р, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

24.02.12 р в канцелярії суду зареєстровано за вх.№236 поданий відповідачем лист (вих.№293 від 24.02.12 р ), у якому відповідач просить перенести розгляд справи , у зв»язку із хворобою уповноваженого представника відповідача. ( лист підписаний директором ТзОВ «РУ-Компані»Ружицьким В.П., завірений гербовою печаткою товариства. Документів в додаток до зазначеного листа не долучено).

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 28.02.2012 року розгляд справи відкладено на 13.03.12 р. Ухвала про відкладення розгляду справи отримана позивачем і відповідачем 06.03.12 р, що підтверджують наявні у справі повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

В судове засідання 13.03.12 р явку повноважного представника забезпечив позивач.

З невідомих суду причин відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних документів , у тому числі й доказів погашення заборгованості суду не подав, заявлені позивачем вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами. Клопотання, заяви від відповідача до суду , станом на 13.03.12 р, не поступали.

Позивач подав до справи .

Довідку вих.№75 від 27.02.12 р , в якій підтверджує, що спір щодо стягнення заборгованості з ТОВ «РУ-Компані»згідно Договору №3 від 03.01.2011 року за поставлений за накладними №РН-0115 від 07.01.2011 р та №РН-121 від 21.10.1011 р солод жодним судом не розглядався і жодних судових рішень по цьому спору немає. Бухгалтерську довідку №76 від 27.02.12 р про те, що станом на 27.02.12 р основний борг відповідача перед позивачем за поставлений по вищевказаних накладних товар становить 107000,00 грн. ; копії податкових накладних; подано копії Витягів з ЄДРОПОУ з відомостями про позивача та відповідача. З копії Витягу Серія АЄ №238725 вбачається, що ТзОВ «РУ-КОМПАНІ» включено до ЄДРПОУ, місцезнаходженням товариства є адреса, яку вказав позивач у позовній заяві; ідентифікаційний код юридичної особи 31285533. Крім того, в судовому засіданні 13.03.12 р представником позивача подано Уточнення до розрахунку пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат за Договором №3 від 03.01.2011 р та Додатку №5 до нього від 04.01.12 р ( вих.№14), у якому зокрема вказано про те, що у розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами (ст.536 ЦК України) помилково було зазначено 3% річних замість 7,75%. В уточненні позивач наводить виправлений розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужими коштами ( тобто, 1556,25 грн).

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір підлягає вирішенню господарським судом у строк не більше двох місяців від дати надходження позовної заяви.

Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, для відкладення розгляду справи на іншу дату, зокрема, у зв»язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням ним відзиву та витребуваних документів, суд не вбачає підстав.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі матеріали в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позов заявлено ВАТ «Мукачівський пивоварний завод»до ТзОВ «РУ-Компані»

про стягнення 111176,05 грн. заборгованості.

Обидві сторони є юридичними особами, діють на підставі статутів, мають свої печатки, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за відповідними ідентифікаційними кодами юридичних осіб , а отже , відповідно до приписів ст.96 ЦК України сторони самостійно відповідають за своїми зобов»язаннями.

Як вбачається з копії Витягу Серія АЄ №238601 з ЄДРПОУ, Відкрите акціонерне товариство «Мукачівський пивоварний завод»включено в статусі юридичної особи до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи 00382467, місцезнаходження за адресою 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вул.Підгорянська, будинок 101.

З відомостей у Витягу Серія АЄ №238725 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані» включено в статусі юридичної особи до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи -31285533, місцезнаходження за адресою -80500, Львівська область, Буський район, місто Буськ, вулиця Львівська, будинок 8.

З матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2011 року між ВАТ «Мукачівський пивоварний завод «( продавець ) та ТзОВ «Ру-Компані»( покупець) укладено договір №3. Відповідно до умов в п.2.1 договору продавець продає, а покупець купує солод пивоварний світлий, відповідаючий ДСТУ 4282:2004 в подальшому товар. Продавець продає товар в загальній кількості 550 тон (п»ятсот п»ятдесят тон) солоду, в тому числі в січні 2011 року 20 тон, лютому -30 тон, починаючи з березня 2011 року по 50 тон щомісячно ( п.3.1 р.3 договору). Відповідно до умов в п.3.2 р.3 договору , всі зміни кількості та асортименті товару мають бути узгоджені окремими додатками до договору, та завірені письмово обома сторонами.

Ціна за одну тону солоду ячмінного пивоварного світлого на умовах франко м.Берегово складає 4700,00 грн в т.ч. ПДВ, 783 грн.33 коп. Загальна вартість договору 2 млн.585 тис. в т.ч. ПДВ 430 тис.833 грн 33 коп. ( п.4.1 р.4 договору). Відповідно до умов в п.4.2 р.4 договору , продавець залишає за собою право переглянути ціну та загальну вартість Договору в разі підвищення собівартості виготовлення товару та у зв»язку з інфляційними процесами. Вищевказані зміни мають бути узгоджені окремими Додатками до цього Договору, або усно обома сторонами.

Сторони погодили ( п.4.1 р.5 договору), що поставка товару здійснюється згідно з накладною, яка є невід»ємною частиною даного договору.

Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. В окремих випадках за домовленістю сторін при попередній 50% оплаті вартості партії товару можлива відстрочка платежу до 5 (п»яти) банківських днів з дня отримання покупцем товару ( п.6.1 р.6 договору).

07 жовтня 2011 року сторони уклали Додаток №5 до Договору №3 від 03.01.2011 р , у якому , керуючись п.4.2 Договору №3 від 03.01.2011 року, п.4.1 та п.6.1 викладено в такій редакції : «п.4.1. Ціна за одну тону солоду ячмінного пивоварного світлого на умовах франко м.Берегово складає 5350,00 ( п»ять тисяч триста п»ятдесят грн.00 коп) в т.ч. ПДВ 891,66 ( вісімсот дев»яносто одна грн.66 коп.); п.6.1: Оплата товару здійснюється на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання покупцем товару».

Відповідно до п.2 Додатку №5 до Договору №3 від 03.01.2011 року , інші положення Договору №3 від 03.01.2011 року, які не були змінені цим Додатком , залишаються незмінними.

Відповідно до п.7.1 р.7 Договору №3 від 03 січня 2011 р , у випадку прострочення терміну оплати або невиконання зобов»язання щодо обсягу товару , покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.2 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Всі зміни та доповнення до цього договору ( п.10.3 р.10) дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані двома сторонами ( включаючи факсову копію).

Як вбачається, договір схвалений сторонами: ними вчинені дії на його виконання.

Так, на виконання умов договору №3 від 03 січня 2011 року ,по видаткових накладних : №РН-121 від 21.10.2011 р ( на суму 53500 ,00 грн), №РН-0115 від 07.10.2011 року ( на суму 53500,00 грн) позивач відпустив відповідачу солод ячмінний пивоварний світлий (товар) на загальну суму 107000, 00 грн.

Товар, який за вказаними накладними відпущений позивачем відповідачу відповідає товару, погодженому сторонами в договорі, як і ціна за одиницю виміру тощо. Товар поставлений в межах строку дії договору №3 від 03 січня 2011 року.

Товар отримано відповідачем по перелічених видаткових накладних, які підписані уповноваженими особами відповідача, скріплені печаткою відповідача. Товар прийнятий відповідачем без зауважень та застережень.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач ( договір №3 від 03 січня 2011 р), і який є у матеріалах справи.

За правовою природою Договір № 3 від 03 січня 2011 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.11 р позивач скерував відповідачу претензію за №283 , у якій заявив вимогу протягом п»ятиденного строку перерахувати на рахунок позивача 107606,69 грн. заборгованості; попереджував, що в іншому випадку буде вимушений звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до господарського суду з нарахуванням судових витрат, інфляційних нарахувань тощо.

Докази , що підтверджують виконання відповідачем зобов»язань щодо оплати вартості відпущеного йому позивачем товару і відновлення тим самим порушених прав позивача на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов»язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст..173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання).

Як встановлено , за товар придбаний по вище перелічених видаткових накладних згідно договору №3 від 03.01.2011 року , у строки визначені в п.6.1 Додатку №5 до Договору №3 від 03.01.2011 р , відповідач не провів розрахунку із позивачем.

Згідно ч.2 ст.617 ЦК України не вважається випадком недодержання своїх обов»язків контрагентом боржника, в т.ч., відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник , який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачу, на підставі ст.625 ЦК України, позивач правомірно нарахував ( за період з 21.10.2011 р по 31.10.2011 р )

96 грн.29 коп. інфляційних втрат. Відповідач до розрахунку інфляційних втрат зауважень не висловив, як і не висловив заперечень по вимозі про стягнення з нього на користь позивача вказаної суми інфляційних.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України , якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня) , яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1 , ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, позивачем правомірно, у відповідності до п.7.1 договору та із врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства та умов договору , нараховано відповідачу пеню в сумі 3112,51 грн, згідно поданого до позовної заяви розрахунку. Відповідач заперечень щодо вимоги про стягнення пені та щодо проведеного позивачем розрахунку пені не висловив.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Проценти у контексті зазначеної статті є платою, яку отримує кредитор від боржника за користування своїми коштами.

Включення процентів, що передбачені у ст.536 ЦКУ, до глави «Виконання зобов»язання» свідчить про те, що вони не мають жодного відношення ані до пені (ст.549 ЦКУ глава «Забезпечення виконання зобов»язань», ані до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст.625 ЦКУ глава «Правові наслідки порушення зобов»язання. Відповідальність за порушення зобов»язання»).

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України , у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень зазначеної норми розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Це право виникає у продавця лише в разі , якщо продавець передав покупцю товар, який відповідає умовам договору чи закону.

У даному випадку доказів того, що продавець передав покупцю товар, який не відповідає умовам договору чи закону, відповідач суду не надав, відтак не спростував виникнення у позивача права вимагати сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проценти , відповідно до ЦК , можуть нараховуватись за користування грошовими коштами, наданими позичальнику на підставі договору на умовах повернення. Відповідно до ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Також проценти можуть нараховуватись і за іншими зобов»язаннями у разі прострочення платежу. Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначений обов»язок випливає і з ч.3 ст.692 ЦК, яка закріплює право продавця вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення покупцем оплати товару

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В даному випадку, умовами договору № 3 від 03.01.2011 р , укладеного між сторонами , розмір процентів за користування покупцем чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору купівлі-продажу положень про позику, договори купівлі-продажу (як і договори поставки, які за правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу) і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положень ст.1048 ЦК України та визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ є безпідставним. Вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими коштами ( ст.536 ЦК України) в сумі 1556,25 грн. підлягає частковому задоволенню,в сумі 586,36 грн, виходячи із розрахунку розміру процентів за користування чужими коштами , що проведений за формулою як 3% річних ,згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Позов підлягає до задоволення частково: в сумі 107000,00 грн. основного боргу , 96,29 грн. інфляційних втрат, 3112,51 грн. пені ; в сумі 586,36 грн. процентів за користування чужими коштами ( ст.536 ЦК України).

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України , суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані»: ідентифікаційний код юридичної особи -31285533, місцезнаходження за адресою -80500, Львівська область, Буський район, місто Буськ, вулиця Львівська, будинок 8. на користь

Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський пивоварний завод»: ідентифікаційний код юридичної особи 00382467, місцезнаходження за адресою 89600, Закарпатська область, місто Мукачеве, вул.Підгорянська, будинок 101.,- 107000,00 грн. основного боргу , 96,29 грн. інфляційних втрат, 3112,51 грн. пені ; 586,36 грн. процентів за користування чужими коштами, 2215,90 грн. судового збору.

2.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

3.В решті вимог та відшкодуванні судових витрат відмовити позивачу.

В засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 16.03.12 року.

Суддя Кітаєва С.Б.