Рішення № 22035735, 15.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р. Справа № 26/010-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання”, Київська обл., м. Богуслав

про стягнення 352952,09 грн.,

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1, довіреність № 112/10 від 26.12.2011 року,

відповідача:ОСОБА_2 довіреність № 13 від 05.01.2012 року, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 278129,68 грн. основного боргу, 21698,57 грн. пені, 37012,48 грн. інфляційної складової боргу, 16111,36 грн. 3% річних, а загалом 352952,09 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязання з оплати переданого природного газу за договором № 06/10-1170ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 01.03.2012 року.

У судовому засіданні 01.03.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позов в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у звязку зі скрутним фінансовим становищем останнього.

У судовому засіданні 01.03.2012 року оголошувалася перерва на 15.03.2012 року.

Через канцелярію суду 15.03.2012 року відповідач надав клопотання в доповнення до відзиву, в якому просив суд зменшити розмір пені та надати розстрочку у виконанні рішення суду на 1 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ?

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством Богуславської районної ради „”Богуславтепловодопостачання” (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1170ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2010 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2010 року включно, а у частині розрахунків за газ ? до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Поясненнями позивача, частково відповідача, підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачу в період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року природного газу на суму 1 057779,92 грн. та наявності у останнього заборгованості з оплати отриманого газу у сумі 278129,68 грн. після часткової оплати відповідачем отриманого газу.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором з передання відповідачу газу протягом жовтня 2010 року ? грудня 2010 року, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого у цей період газу та має перед позивачем заборгованість у сумі 278129,68 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву поданому у судовому засіданні 01.03.2012 року визнав позов у частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 278129,68 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 37012,48 грн. та 3 % річних в розмірі 16 111,36 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати переданого природного газу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати переданого газу нараховано 21698,57 грн. пені за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 21 698,57 грн. є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Через канцелярію суду 15.03.2012 року відповідачем подано клопотання в доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Водночас у вищенаведеному клопотанні відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду терміном на 1 рік.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” N 02-5/333 від 12.09.1996р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка є підставою для розстрочення виконання даного судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для розстрочення виконання даного судового рішення та те, що представник позивача заперечив проти такого розстрочення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі № 30/325.

Судовий збір у розмірі 7 059,04 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Богуславської районної ради „Богуславтепловодопостачання” (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Польова, буд. 46А, код 33604652) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 278129 (двісті сімдесят вісім тисяч сто двадцять девять) грн. 68 коп. основного боргу, 21 698 (двадцять одну тисячу шістсот девяносто вісім) грн. 57 коп. пені, 37 012 (тридцять сім тисяч дванадцять) грн. 48 коп. інфляційної складової боргу, 16 111 (шістнадцять тисяч сто одинадцять) грн. 36 коп. 3% річних, 7 059 (сім тисяч пятдесят девять) грн. 04 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 16.03.2012р.