Рішення № 22035393, 19.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/14/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа № 5009/438/12

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АДІТОН”, м. Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЙ ТІ ДЖІ ЛОГІСТІК”, м.Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.03.2012р.

Від відповідачів: не зявився.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ ДЖІ ЛОГІСТІК»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІТОН»17833 грн. 50 коп. боргу.

Ухвалою суду від 31.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.02.2012р. Судове засідання відкладалось на 19.03.2012р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін в установленому законом порядку і в строк.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (абзац шостий статті 1 в редакції Закону N 2452-IV (2452-15) від 03.03.2005р.).

Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 (v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Адреса відповідача підтверджується спеціальним витягом з ЄДР і відповдає адресі, вказаній в позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

15.03.2012р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачем не змінено розмір та підстави позивних вимог, а фактично лише надано додаткові письмові пояснення по суті предмету спору.

В судовому засіданні, продовженому 19.03.2012р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обємі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях по суті предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не зявився повторно. Відповідач повторно не виконав вимоги суду, не надав відзив на позовну заяву, компетентного повноважного представника в судове засідання не направив.

За клопотанням позивача судове засідання велося без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи закінчено 19.03.2012р. оголошенням рішення суду в повному обємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду матеріали, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобовязався надати транспортні послуги, а відповідач, в свою чергу, мав прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За своєю правовою природою спірний правочин є угодою перевезення вантажу.

Частина 1 ст.909 ЦК України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать надані до суду документи, ТОВ «АДІТОН»надало ТОВ «АЙ ТІ ДЖІ ЛОГІСТІК»транспортні послуги згідно заявок № 5/10 від 12.10.2011р. та № 6/10 від 13.10.2011р., про що свідчить міжнародні транспортні накладні (CMR) № 0324566 і № 0182552 відповідно.

Відповідно до умов заявки № 5/10 від 12.10.2011р., вартість транспортних послуг складає 900 євро, що сплачуються в безготівковій формі протягом 7-10 днів після відвантаження, по курсу на день оплати, в гривні.

Відповідно до умов заявки № 6/10 від 13.10.2011р., вартість транспортних послуг складає 900 євро, що сплачуються в безготівковій формі протягом 7-10 днів після відвантаження, по курсу на день оплати, в гривні.

Згідно з міжнародними транспортними накладними (CMR) № 0324566 та № 0182552, вантаж отримано одержувачем 24.10.2011р. Таким чином, строк оплати за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу спливає 03.11.2011р.

На оплату були виставлені рахунки № 324 від 24.10.2011р. та № 327 від 24.10.2011р. на загальну суму 19.833,50 грн.

Ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, оплату за надані послуги, в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 2000грн., що підтверджується банківською випискою, станом на 24.11.2011р., яку долучено до матеріалів справи.

29.12.2011р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію, щодо термінової сплатити заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 17833,50 грн., яка залишена відповідачем без уваги.

Таким чином, сума боргу за надані послуги на момент розгляду спору по суті становить 17833,50 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 17833,50 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача по оплатиті наданихпослуги не припинено.

На день розгляду спору по суті відповідач не надав доказів оплати наданих послуг в повному обсязі. Вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 17833,50 грн. є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 526, 530, 625, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІТОН»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ ДЖІ ЛОГІСТІК»задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЙ ТІ ДЖІ ЛОГІСТІК” (69121, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чушкова, буд. 32, кв. 54, п/р 26008060515853 в АТ «ПРИВАТБАНК»м. Харків, МФО 313399, код ЄДРПОУ 37835300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІТОН»(49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 3-а, п/р 26008033958700 в АТ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 21870366) 17833 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 50 коп. боргу, 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет