Рішення № 22035382, 14.03.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

Іменем України

14.03.12 Справа № 21/202/10-21/5009/6082/11

Заявник - Заступник прокурора Запорізької області (69057, Запоріжжя, вул.Матросова, буд. 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

За позовом Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (69017, м.Запоріжжя, о.Хортиця, Д.С.П)

до відповідача Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр.Леніна,206, код за ЄДРПОУ 02140892)

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 -Національний заповідник “Хортиця” (69017, м.Запоріжжя, о.Хортиця, код за ЄДРПОУ 02223572)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” (69063, м.Запоріжжя, вул.Горького, б.23)

розгляд заяви про перегляд рішення по справі № 21/202/10 11.10.2011 про визнання права власності за нововиявленими обставинами

суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від ФДМ України, ОСОБА_1, довіреність № 482 від 01.12.11,

від ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", ОСОБА_2, довіреність № 91 від 19.09.11,

від ЗМР, ОСОБА_3, довіреність № 01-38/2295 від 27.12.00,

від НЗ "Хортиця", ОСОБА_4 довіреність № 790 від 27.10.11

ВСТАНОВИВ

Рішенням суду від 11.10.2010 року у справі № 21/202/10 визнано за Запорізьким обласним закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, острів Хортиця, вул. Наукове містечко, 55 “Б”, а саме: будівлю танцювального майданчика, що складається зі складу (X) площею 184,4 кв.м., танцювальний майданчик (№5) площею 176,6 кв.м. та об'єкти автостоянки: № 1 паркан площею 366,9 кв.м., № 6 автостоянка площею 1570 кв.м., № 7 автостоянка площею 281 кв.м.

11.10.2011 року до суду надійшла заява заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2011 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 11.10.2011 року по справі 21/202/10-21/5009/6082/11 прийнято до розгляду заяву заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2010 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами; присвоєно справі № 21/202/10-21/5009/6082/11; призначено судове засідання по справі на 27.10.2011 року.

27.10.2011 року до суду від представника позивача надійшло заперечення на заяву про перегляд рішення по справі № 21/202/10 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 27.10.2011 року судом зупинено провадження по справі № 21/202/10-21/5009/6082/11 до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги про перегляд рішення по справі № 9/5009/5383/11 від 26.09.2011 року.

01.02.2011 року до суду від Прокуратури Запорізької області надійшло клопотання № 05-2473-11 від 27.01.2012 року (вх. № 9-06/2312 від 01.02.2012) про поновлення провадження у справі № 21/202/10-21/5009/6082/11.

Ухвалою від 01.02.2012 суд поновив провадження у справі № 21/202/10-21/5009/6082/11 з 29.02.2012 року, призначив судове засідання по справі на 29.02.2012 року, 11 - 30.

Представник заявника у судовому засіданні 29.02.2012 р. підтримав вимоги, викладені у заяві про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.2010 року у справі № 21/202/10 за нововиявленими обставинами; просить задовольнити заяву та скасувати рішення суду від 11.10.2010 року у справі № 21/202/10.

Представник позивача у судових засіданнях 27.10.2011, 29.02.2012, 14.03.2012 заперечив проти задоволення заяви про перегляд рішення господарського суду Запорізької області у справі, вважає її необґрунтованою, безпідставною, оскільки твердження прокурора, викладені в заяві, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, не являються за своєю юридичною суттю такими, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення, та просить в її задоволенні відмовити з нижчевикладених підстав. Статтею 113 ГПК України передбачений строк в один місяць, протягом якого зацікавлена особа може подати заяву про перегляд рішення господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами. Згідно п.1 ст.113 ГПК України строк для подання заяви про перегляд рішення господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи. В своїй заяві прокурор вказує, що про обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду справи №21/202/10: прокуратурі області, Фонду державного майна України та ПрАТ «Запоріжтурист»стало відомо лише 26.09.2011 року після ухвалення рішення по справі №9/5009/5383/11; прокуратурі області стало відомо у серпні місяці 2011 року в ході проведеної перевірки... Ця обставина не відповідає дійсності тому що, як вказує у своїй заяві прокурор, саме в ході перевірки щодо додержання вимог законодавства під час відчуження майна оздоровчих закладів професійних спілок, в серпні поточного року прокуратурою Запорізької області встановлено, що «будівлі та майно туристичного готелю «Хортиця», розташовані за адресою: м. Запоріжжя, о. Хортиця є державною власністю». Таким чином, строк для подачі заяви про перегляд рішення господарського суду у звязку з нововиявленими обставинами повинен обчислюватися з серпня 2011 року и цей строк прокуратурою, що подала заяву від 03.10.2011р. пропущений.

Крім цього, не можна прийняти до уваги наявні доводи прокурора щодо його обізнаності з існуванням порушеного права тільки після проведення прокуратурою відповідної перевірки.

Згідно ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів ... здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Прокуратура України становить єдину систему. Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Відповідно до ст.13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури становлять Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Згідно з ст.56 Закону України "Про прокуратуру" під поняттям "прокурор" слід розуміти Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

З наведених норм вбачається, що прокурор виконує функції, які покладені на прокуратуру, яка становить єдину централізовану систему прокуратури України. При цьому, прокурором у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру" можуть бути як генеральний прокурор, так і прокурори областей, міст, районів, та їх заступники.

Доказами щодо обізнаності єдиної централізованої системи прокуратури України, є: проведена Генеральною прокуратурою України у 2000 році перевірка формування статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур». Про це свідчить запит від 13.09.2000р. №07/2-1412-99 про переліки майна, внесеного до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур»та про наявні судові рішення із цього питання. Товариство 19.09.2000р. за №334 надало Генеральній прокуратурі України необхідні документи, в тому числі запитувані переліки, рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ «УКРПРОФТУР»про визнання недійсними установчих документів. Отже, прокуратурі України в особі Генеральної прокуратури стало відомо про майно, що увійшло до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур», про правонаступництво товариства та правомірність його створення ще у 2000 році.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень до господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється, зокрема, у випадку, встановленому п.1 частини другої статті 112 ГПК України - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи. Отже, заява про перегляд рішення по справі №21/202/10 була подана після закінчення встановленого ст. 113 ГПК України строку, та окрім іншого без подання клопотання про його відновлення.

Обізнаність Фонду державного майна України про «нововиявлені»обставини мала місце у 1997 році: Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації професійних спілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства «Укрпрофтур»про визнання недійсними установчих документів останнього. Підставою вказаного позову слугувала також зазначена постанова Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268 та переліки майна при формуванні статутного фонду товариства. Ухвалами Вищого арбітражного суду України від 04.12.1996р. (про порушення провадження) та від 24.12.1996р. (про перенесення розгляду) у справі №138/7 було зобовязано Позивача - ФДМУ надати переліки конкретного майна, на якому ґрунтуються позовні вимоги. І лише за наявності поданих сторонами вказаних доказів було прийнято рішення 20.01.97. Отже, наявні в матеріалах вказаної судової справи докази свідчать про те, що Фонду державного майна України було відомо про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур" майна, в тому числі й спірного Об'єкту, в якості вкладу. За результатами розгляду справи прийнято рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. № 138/7, яке набуло законної сили негайно після його прийняття. У цьому ж рішенні суду надається як юридична оцінка установчим документам ЗАТ "Укрпрофтур", так і визначаються законні підстави знаходження майна у його власності.

За таких обставин, вважає, що перебіг позовної давності за позовними вимогами щодо визначення режиму власності на спірний обєкт почався з 20.01.1997р. і, в порядку статті 71 Цивільного кодексу УРСР, сплив 20.01.2000р. Листами ФДМУ від 08.10.2008р. №10-16-14401 та від 11.12.2006р. за №10-16-17987 про «проведення разом з громадськими організаціями інвентаризації та складання у 1996-1997 роках переліків майна, яке станом на 24.08.91 знаходилось у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, правонаступником якої є Відповідач 1, та підписані заступником Голови Фонду ОСОБА_5 (призначений на посаду Указом Президента України №490/96 від 01.07.96, звільнений з посади Указом Президента України №1011/97 12.09.97.). Щодо обставин, які прокуратура вважає істотними для справи. Відповідно до ст. 112 ГПК України та судової практики підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами можуть бути юридичні факти, які одночасно мають такі ознаки: передбачені нормами права і спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин; мають істотне значення для вирішення справи, тобто такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення; існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом; не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа. Особа яка подає заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами повинна довести наявність нововиявлених обставин, надавши за приписами ст. 33 ГПК України відповідні докази - будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Прокуратура Запорізької області вважає обставинами істотними для справи свої суб'єктивні міркування та посилання на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2011р. по справі за позовом заступника прокуратура Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Запорізької міської ради, ПрАТ «Запоріжтурист»та Орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001р. № 126/8, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, яке не вступило в законну силу, оскільки в даний час подана апеляційна скарга на вказане рішення до Донецького апеляційного господарського суду (докази направлення додаються).

Крім того, згідно з розясненнями президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами »посилання на рішення суду по іншій справі та на викладені в ньому висновку як на нововиявлені обставини не може бути прийнятним та не є підставою для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Щодо правомірності створення ПрАТ «УКРПРОФТУР». Президія Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 зі змінами від 09.10.1991 прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в акціонерне товариство «УКРПРОФТУР». Діючим на той момент законодавством, підписання будь-яких актів під час створення юридичних осіб шляхом перетворення не вимагалося. Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України 04.10.1991 уклали установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства «УКРПРОФТУР»і затвердили його статут, який зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991 року.

На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду акціонерного товариства основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381 206 тис. руб., а Фонд соціального страхування - 10 млн. руб. Належність вказаного майна туристично-екскурсійних закладів профспілкам ніким не оспорювалось. Спірне нерухоме майно було передано до статутного капіталу ЗАТ «УКРПРОФТУР». Тому, в розумінні ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства», який діяв на той час, ЗАТ «УКРПРОФТУР»стало власником спірного майна.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Правомірність створення ЗАТ «УКРПРОФТУР»ставилась під сумнів Фондом державного майна України, яким було заявлено позов про визнання недійсними установчих документів цього товариства. Вказаний позов обґрунтовувався тим, що майно туристично-екскурсійних підприємств, установ та організацій профспілок України, яке передане Радою ФПУ до статутного капіталу товариства, належало загальносоюзному громадському об'єднанню, стало державною власністю України і належить до сфери управління Фонду державного майна України. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Так, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ «УКРПРОФТУР»про визнання недійсними установчих документів у задоволенні позову було відмовлено.

Крім того, наведеним вище рішенням встановлено, майно, передане у власність ЗАТ «УКРПРОФТУР»для формування статутного капіталу державою не вилучалось. Право профспілок на володіння, користування і розпорядження цим майном не оскаржене, а тому, відповідно до ст. ст. 28, 48, 49 Закону України «Про власність», який діяв на момент створення ЗАТ «УКРПРОФТУР»та розгляду справи № 138/7, є правомірним. Також судом було встановлено, що законних обмежень для створення Федерацією профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі майна туристсько-екскурсійних підприємств акціонерного товариства відсутні. Таким чином, передаючи майно до статутного капіталу (фонду) до ПрАТ (ЗАТ) «ЗАПОРІЖТУРИСТ»засновник - ПрАТ (ЗАТ) «УКРПРОФТУР», мав всі необхідні докази права власності на зазначене майно. Правомірність створення ПрАТ «Запоріжтурист»в судовому порядку не оскаржена.

Щодо чинності нормативно-правових актів, на які посилається заявник. 1. В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України»та від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР». Зазначені постанови не передбачали вилучення майна профспілок УРСР на користь держави, а стосувалися майна та фінансових ресурсів підприємств та установ, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних організацій. В профспілках, такими організаціями були ВЦРПС і Центральна рада по туризму та екскурсіях. Федерація професійних спілок України (попередник ФПУ) створена у жовтні 1990 року за рішенням XV з'їзду профспілок України, що трансформувався в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України (до розпаду СРСР). 06.10.1990 була прийнята Декларація про створення ФНПУ. З жовтня 1990 року Федерація професійних спілок України не має жодного відношення до загальносоюзного профспілкового руху, а отже зазначені вище постанови Верховної ради України не можуть розповсюджуватися на майно Федерації профспілок України. З огляду на зазначене, позивач робить висновок, що Федерація професійних спілок України, як профспілкова організація, не була організацією союзного підпорядкування і її майно ніколи не було державною власністю, профспілки не підпорядковувалися державі, а тільки взаємодіяли з нею у певних питаннях. Спірне майно було передано у власність ЗАТ «УКРПРОФТУР»до моменту прийняття постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України»та від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР». В подальшому, спірне майно було передано засновником ЗАТ (ПрАТ) «Запоріжтурист»у власність на законних підставах. Відповідно оскаржуване заявником рішення суду, жодним чином не порушує права держави в особі Фонду державного майна України, тому заява не може бути задоволена. 2. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. На підставі ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Постанови Верховної ради України встановлюють режим майна, що може здійснюватися виключно законами. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. В зв'язку з цим постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 та від 04.02.1994 не породжують будь-яких юридичних наслідків щодо майна профспілок України як такі, що суперечать Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, нормам Конституції УРСР та Цивільного кодексу УРСР, та підлягають обов'язковому застосуванню всіма державними органами, зокрема органами правосуддя при вирішенні спорів, які виникають з правовідносин, врегульованих ними. Вищезгадані постанови Верховної Ради України стосуються лише майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР. Цей факт також встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ «УКРПРОФТУР»про визнання недійсними установчих документів.

Українські республіканські профспілки мали і мають статус самостійних юридичних осіб, свої статути, підлягають окремому правовому регулюванню (Закони України «Про об'єднання громадян», «Про професійні спілки»), протягом десятиліть відкрито та безперешкодно володіли, користувались, утримували та розпоряджались на території України майном, набутим на законних підставах за рахунок власних та залучених коштів. Окрім того, постанова від 04.02.1994р. передбачає тимчасовий статус власника (держави) щодо профспілкового майна, що суперечить Закону України «Про власність»та цивільному законодавству. Чинним законодавством встановлено лише державну чи комунальну власність на постійній основі, жодних інших різновидів форм державної власності (зокрема тимчасова) не передбачено. Тому, враховуючи наведене, є всі підстави стверджувати, що постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»та від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»взагалі не можуть бути застосовані при вирішення даного спору як такі, що суперечать Конституції України. Крім того, вказані підзаконні нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі, відповідно не можуть поширюватись на правовідносини, що виникли ще за довго до їх прийняття. 3. Згідно ст. ст. 17-18 Закону СРСР від 09.09.1990 «Про громадські об'єднання», ст. 20 Закону СРСР від 10.12.1990 «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності», ст. 20, 26 Закону України «Про власність»майно туристично-екскурсійних організацій правомірно належало профспілкам, використовувалося для забезпечення їх статутної діяльності. Як вже було зазначено, 04.10.1991 року було створено ЗАТ «УКРПРОФТУР». З моменту створення акціонерного товариства, майно передане у власність засновниками (акціонерами) стає власністю такого товариства. При чому, з моменту створення акціонерного товариства та передача до його статутного фонду майна, власник такого майна, втрачає право власності на нього, натомість отримуючи акції.

Під час прийняття постанов Верховної ради України від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»та від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», майно Української республіканської ради по туризму та екскурсіям вже було внесено Федерацією професійних спілок України до статутного фонду ЗАТ «УКРПРОФТУР». Таким чином, на момент прийняття постанов Верховною радою, майно Української республіканської ради по туризму та екскурсіям було передано господарському товариству - ЗАТ «УКРПРОФТУР», яке є майно відокремленим від будь-яких громадських організацій.

У своєму позові Позивач посилається на Постанову Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», яка передбачала передачу до 01.05.1960р. у відання Українській республіканській раді профспілок усіх діючих госпрозрахункових санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів Міністерства охорони здоров'я. Також вказана постанова включала перелік об'єктів що передаються.

Спірний об'єкт не міг бути у переліку об'єктів що передавалися, тому що лише у 1965 році Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих № 63 від 18.02.1965 року було відведено Українській Республіканській раді по туризму земельну частку на острові Хортиця для будівництва туристської бази (нині - Готелю «Хортиця»), яка була побудована та здана в експлуатацію 30 квітня 1969 року, згідно Постанови Президії Запорізької обласної ради профспілок від 24.04.1969р. «Про відкриття турбази-готелю «Хортиця».

Тому держава в особі Фонду держмайна України не має і не може мати ніякого відношення до спірного майна.

Статтею 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006р. №185-У визначено значний обсяг та спосіб реалізації повноважень Фонду державного майна України стосовно управління об'єктами державної власності. Ані прокурором, ані Заявником не надано суду жодних доказів того, що Фондом державного майна України прийнято та обліковується як державне - майно готелю «Хортиця», що знаходяться в м. Запоріжжі на острові Хортиця по вул. Наукове містечко, 55-6, у складі згідно заяви, існують будь-які розпорядчі акти з цього приводу та відповідно чи обізнаний та з якого часу Фонд про вибуття з володіння майна.

На підставі ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Не може вважатись нововиявленою обставиною те, що заявнику не було відомо законодавство, на яке він посилається. Крім цього, як правомірно встановлено судом на підставі належних та допустимих доказів по справі №21/202/10, Позивачем за власний рахунок проведено будівництво готельного комплексу - туристського готелю «Хортиця»який був введений в експлуатацію в 1969 році, що підтверджується актом приймання в експлуатацію. Однак, заявник наполягає на нововиявленій обставині - Постанові ВР УРСР від 23.04.1960 р. № 606. В додатку до якої відсутній спірний об'єкт нерухомого майна. Прокурором не наведено доказів передачі вказаного об'єкту згідно цієї Постанови, який в проекті ще не існував.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 328, 330, 344, 346 ЦК України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно та їх обмежень", Законом України "Про власність", Законом України "Про господарські товариства", Законом СРСР "Про громадські об'єднання", Законом СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності", Постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 року «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій», постановою ВЦРПС від 27.11.1959 року «Про поліпшення керівництва розвитком туризму в профспілках», постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", ст. ст. 4, 32-38, 59, 112 та 113 ГПК України, просить суд у задоволенні заяви заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про перегляд рішення по справі № 21/202/10, за позовом про визнання права власності відмовити, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.2010р. по справі № 21/202/10 залишити без змін.

У судовому засіданні 29.02.2012 судом відмовлено в задоволенні клопотання ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" , заявленого в засіданні 29.02.2012, про залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ «Запоріжтурист»- ПрАТ «УКРПРОФТУР»та Федерації професійних спілок України, виходячи з наступного. Згідно ст. 27 ГПК України Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обовязки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Суд не вбачає підстав для залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ «Запоріжтурист»- ПрАТ «УКРПРОФТУР»та Федерації професійних спілок України, з підстав, зазначених у клопотанні ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", а саме: ПрАТ «УКРПРОФТУР»може надати беззаперечні докази правомірності володіння спірним майном та внесення останнього до статутного капіталу (фонду) позивача. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обовязок надання доказів, у підтвердження позовних вимог покладений на позивача - ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", а не на його засновника (акціонера) ПрАТ «УКРПРОФТУР».

У судовому засіданні 29.02.2012 судом відмовлено в задоволенні клопотання ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" , заявленого в засіданні 29.02.2012, про витребування у ПрАТ «УКРПРОФТУР» належним чином завіреної копії рішення Вищого арбітражного суду України по справі № 138/7 від 20 січня 1996 року за позовом Фонду державного майна України, про визнання недійсними установчих документів; у Федерації професійних спілок України - доказів правомірного володіння спірним майном до передачі його у власність ЗАТ (ПрАТ) «УКРПРОФТУР», виходячи з наступного. Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2)обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Враховуючи, що ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" не надав суду доказів, того, що документи, які витребуються, є належними доказами у справі, у клопотанні відмовлено.

У судовому засіданні 29.02.2012 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 14.03.2012 з метою надання ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" доказів прийняття ВГСУ України до розгляду касаційної скарги на рішення по справі № 9/5009/5383/11 від 26.09.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2012 року по справі № 9/5009/5383/11.

У судовому засіданні 14.03.2012 судом відмовлено в задоволенні клопотання ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" , заявленого в засіданні 14.03.2012, про продовження строку розгляду заяви заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2011 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами, на 15 днів, виходячи з наступного. Згідно ст.114 ГПК України заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Норми розділу 13 ГПК України не визначають повноважень суду щодо продовження строку розгляду заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до порядку встановленого ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 14.03.2012 судом відмовлено в задоволенні клопотання ПЗОАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", заявленого в засіданні 14.03.2012, про відкладення розгляду справи для отримання ухвали з Вищого господарського суду України про прийняття або відмови у прийнятті касаційної скарги ПрАТ «Запоріжтурист»до розгляду, а також ухвали Конституційного суду України про прийняття або відмови у прийнятті конституційного подання депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»від 10.04.1992р. № 2268-ХП, Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»від 04.02.1994р. № 3943-XII, виходячи з наступного. Згідно ст. 114 ГПК України заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Враховуючи, що 14.03.2012 - останній день розгляду заяви заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2011 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами, у суду відсутні підстави для відкладення засідання.

Відповідач, треті особи проти заяви заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2011 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами, не заперечили.

Розгляд справи закінчено 14.03.2012 року оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Розглянувши заяву заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2011 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами, дослідивши надані матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, заявника, ФДМ України , суд встановив наступне.

Рішенням суду від 11.10.2010 року у справі № 21/202/10 позов задоволено частково. Визнано за Запорізьким обласним закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” право власності на обєкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, острів Хортиця, вул. Наукове містечко, 55 “Б”, а саме: будівлю танцювального майданчика, що складається зі складу (X) площею 184,4 кв.м., танцювальний майданчик (№5) площею 176,6 кв.м. та обєкти автостоянки: № 1 паркан площею 366,9 кв.м., № 6 автостоянка площею 1570 кв.м., № 7 автостоянка площею 281 кв.м. Суд відмовив позивачеві в задоволенні позовної вимоги про зобовязання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно із положеннями Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Як вбачається зі змісту рішення від 11.10.2010 року у справі № 21/202/10 в його основу було покладено висновки суду про те, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 18.02.1965 № 63 Українській Республіканській Раді по туризму, правонаступником якої відповідно до Статуту є Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», відведено земельну ділянку площею 2,8 га на острові Хортиця в районі школи-інтернату для будівництва туристської бази із зносом одноповерхових самовільно побудованих житлових будинків. На виділеній земельній ділянці позивачем за власний рахунок проведено будівництво готельного комплексу - туристського готелю «Хортиця». Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»виготовлено технічну документацію на будівлю, що складається з: будівля готелю (А-4, А-2), ресторану (Б-2), гараж (В), склад (Д), сторожка (Е), побутовий корпус (Ж), гараж (3), склад (И), гараж (Л), побутовка (М), склад (Н), склад (Р), гараж (С), побутовка (Т), сторожка (У), склад (Ф), будівля складу (X), паркани (№ 1, 2, 3, 4, 9, 11) танцювальний майданчик (№5), автостоянка (№ 6, 7), літній майданчик (№8), оглядова яма (№10), замощення (І). Готельний комплекс був введений в експлуатацію в 1969 році відповідно до акту приймання державною комісією будинку (споруди) туристської бази о. Хортиця. В подальшому, ОП ЗМБТІ на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 27.03.2001 № 126/8 оформлено право власності ПрАТ Запоріжтурист»на туристську базу о. Хортиця. Однак, на момент реєстрації Позивачем будівель в БТІ деякі об'єкти не були зареєстровані і не вказані в свідоцтві № 691 від 06.04.2001, а саме: будівля складу (X) площею 184,4 кв.м., танцювальний майданчик (№5) площею 176,6 кв.м. та об'єкти автостоянки: №1 паркан площею 366,9 кв.м., №6 автостоянка площею 1570 кв.м., №7 автостоянка площею 281 кв.м.

Після постановлення зазначеного Рішення господарським судом Запорізької області про визнання права власності, а саме 26.09.2011, прокуратурі області, Фонду державного майна України та ПрАТ «Запоріжтурист»стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути їм відомі під час розгляду цієї справи. Так, у ході проведеної прокуратурою Запорізької області в серпні 2011 року перевірки додержання вимог законодавства під час відчуження майна оздоровчих закладів професійних спілок, встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 126/8 від 27.03.2001 «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна за Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»(змінено найменування на Приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»), вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: о. Хортиця, Наукове містечко, 55-6 за Запорізьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист» (в цілому будівлі та споруди літ. А-4, Б-2, Ж, В, Д, М, Л, С, Р, Н, Т, У, Ф, И, Е) та доручено ОП «ЗМБТІ» оформити та видати свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти нерухомості.

Однак, це рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради та видане на його підставі свідоцтво про право власності № 691 від 06.04.2001 рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 по справі № 9/5009/5383/11 визнано недійсними.

Так, господарським судом Запорізької області по справі № 9/5009/5383/11 прийнято рішення від 26.09.2011р., повний текст якого підписаний 03.10.2011р. (суддя: Боєва О.С.), яким позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 126/8 від 27.03.2001р. “Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна за Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” на обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Наукове містечко (о. Хортиця) буд. 55-б на комплекс будівель (літ. літ. А-4, А1 -2 загальною площею 2853,6 кв.м.), комплекс будівель (літ. Б-2 площею 1694,2 кв.м.), будівля (літ. Ж площею 557,5 кв.м.), споруди (літ. В площею 336,7 кв.м., літ. Д площею 318,5 кв.м.). Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на обєкти нерухомого майна Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” від 06.04.2001р. № 691, видане Запорізькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001р. № 126/8. Визнано право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Наукове містечко (о. Хортиця) буд. 55-б на комплекс будівель (літ. літ. А-4, А1 - 2 загальною площею 2853,6 кв.м.), комплекс будівель (літ. Б-2 площею 1694,2 кв.м.), будівлю (літ. Ж площею 557,5 кв.м.), споруди (літ. В площею 336,7 кв.м., літ. Д площею 318 кв.м). В решті заявлених вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2012 апеляційну скаргу Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011р., повний текст якого підписаний 03.10.2011р. у справі 9/5009/5383/11- залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011р., повний текст якого підписаний 03.10.2011р. у справі 9/5009/5383/11 - залишено без змін.

Як встановлено місцевим господарським судом (рішення від 26.09.2011р. у справі 9/5009/5383/11), Федерація незалежних профспілок України за відсутністю згоди Фонду державного майна України неправомірно передала Українському закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях “УКРПРОФТУР” майно готелю “Хортиця”, що є державною власністю.

З огляду на наведене, виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в свою чергу, без достатніх правових підстав було прийняте рішення №126/8 від 27.03.2001р. “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, яким за другим відповідачем було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою о. Хортиця, Наукове містечко, 55б ( в цілому будівлі та споруди літ.А-4, літ. А1-2, Б-2, Ж, В, Д, М, Л, С, Р, Н, Т, У, Ф, И, Е).

На підставі постанови Президії Федерації професійних спілок України № П-7-7 від 23.08.1991 Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях перетворена в акціонерне товариство «Укрпрофтур».

В подальшому, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на підставі акту приймання-передачі від 06.10.1997 передано як внесок до статутного фонду Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»будівлі та майно загальною вартістю 13 млн. 883 тис. 200 грн., у тому числі будівлі та майно туристичного готелю «Хортиця», м. Запоріжжя, о.Хортиця. Таким чином, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»не було та не є правонаступником Української Республіканської Ради по туризму та екскурсіях, у звязку з чим, висновок господарського суду викладений в рішенні від 11.10.2010 не відповідає фактичним обставинам справи.

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР»від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України»від 10.09.1991 № 1540 встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю. На виконання постанови Ради Міністрів охорони здоровя УРСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР»усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоровя зобовязане було передати у строк до 1 травня 1960 Українській республіканській раді профспілок з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п.2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим органам у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Відповідно до постанови Президії Федерації професійних спілок України № П-7-7 від 23.08.1991 Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях перетворено в акціонерне товариство «Укрпрофтур». Останній, відповідно до своїх статутних документів заснований на майні Федерації професійних профспілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. В подальшому, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на підставі акту приймання-передачі від 06.10.1997 передано як внесок до статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»будівлі та майно загальною вартістю 13883200 грн.

Відповідно до ст. 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілок та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Статтею 89 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визначено, що державна власність - основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

З вищевикладеного вбачається, що майно, яке передане у відання профспілок згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960, є державною (загальнодержавною) власністю.

Правонаступником Української Республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої в свою чергу є Федерація професійних спілок України.

Згідно зі ст. 1 чинного Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності»від 10.12.1990, професійна спілка (профспілка) є добровільною громадською організацією, яка обєднує трудящих, зв'язаних спільними інтересами за родом їхньої діяльності, як у виробничій, так і не виробничій сферах, для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. Професійні спілки СРСР очолювались Всесоюзною центральною радою профспілок (ВЦРСП), яка обиралась на всесоюзному зїзді, за участю делегатів від профспілок всіх союзних республік, у тому числі, Української РСР. Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2268 від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

Крім того, пунктом 1 постанови Верховної Ради України № 3943 від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно було визнане загальнодержавною власністю (п.1).

Згідно з п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2558 від 07.07.1992, Фонд здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Таким чином, як встановлено прокурорською перевіркою та підтверджено господарським судом Запорізької області в рішенні від 26.09.2011 у справі №9/5009/5383/11 будівлі та майно туристичного готелю «Хортиця», розташовані за адресою: м. Запоріжжя, о. Хортиця є державною власністю і Федерація незалежних профспілок України за відсутності згоди Фонду державного майна України неправомірно передала зазначений комплекс Українському закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», який в свою чергу передав його до статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист», не будучи власником цього майна.

Обставини, що встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 у справі № 9/5009/5383/11, скасуванням якого обґрунтовано заяву заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Фонду державного майна України № 05/1-2473-11 від 03.10.2011 року про перегляд рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2010 року за нововиявленими обставинами, по-перше: існували на момент прийняття господарським судом Запорізької області 11.10.2010 р. рішення у справі №21/202/10, а по-друге: були обовязковим для господарського суду у відповідності з ч.2 статті 35 ГПК і не враховувалось ним щодо фактів або певних подій, які покладені в основу судового рішення від 11.10.2010 р. По-третє, всі обставини, встановлені рішенням від 26.09.2011 у справі № 9/5009/5383/11 не були відомі заявникові на час вирішення спору у справі № 21/202/10.

У заяві заступник прокурора Запорізької області (вх.6586/09-05 від 11.10.2011) просить скасувати рішення повністю, без врахування часткової відмови в задоволенні позовної вимоги про зобовязання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, заяву заступника прокурора Запорізької області (вх.6586/09-05 від 11.10.2011) слід задовольнити частково та скасувати рішення по справі №21/202/10 від 11.10.2011 в частині визнання за Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (69017, м.Запоріжжя, о. Хортиця, ДСП, код за ЄДРПОУ 02647444) права власності на обєкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, острів Хортиця, вул. Наукове містечко, 55 «Б», а саме: будівлю танцювального майданчика, що складається зі складу (X) площею 184,4 кв.м., танцювальний майданчик (№5) площею 176,6 кв.м. та обєкти автостоянки: № 1 паркан площею 366,9 кв.м., № 6 автостоянка площею 1570 кв.м., № 7 автостоянка площею 281 кв.м. В позові слід відмовити повністю. В іншій частині заяви заступника прокурора Запорізької області (вх. 6586/09-05 від 11.10.2011) слід відмовити.

Доводи позивача, викладені в запереченнях на заяву заступника прокурора Запорізької області (вх.6586/09-05 від 11.10.2011), не приймаються судом, виходячи з вищевикладеного.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 69, 84, 85, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву заступника прокурора Запорізької області (вх. 6586/09-05 від 11.10.2011) задовольнити частково.

Скасувати рішення по справі № 21/202/10 від 11.10.2011 в частині визнання за Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, ДСП, код за ЄДРПОУ 02647444) права власності на обєкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, острів Хортиця, вул. Наукове містечко, 55 «Б», а саме: будівлю танцювального майданчика, що складається зі складу (X) площею 184,4 кв.м., танцювальний майданчик (№5) площею 176,6 кв.м. та об'єкти автостоянки: № 1 паркан площею 366,9 кв.м., № 6 автостоянка площею 1570 кв.м., № 7 автостоянка площею 281 кв.м.

В позові відмовити повністю.

В іншій частині заяви заступника прокурора Запорізької області (вх.6586/09-05 від 11.10.2011) відмовити.

Суддя В.І.Черкаський

дата складання повного рішення - 19.03.2012