Рішення № 22035373, 12.03.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа № 17/211д/10-17/296д/10

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод”, 69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-а

до відповідача 1: акціонерного комерційного банку “Європейський”, 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38/44

ліквідатор банку “Європейський”: Стульківський Юрій Михайлович, 04050, АДРЕСА_1

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ”, 69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-а

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Володимирський”, 40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10

тимчасовий адміністратор публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирський”: Береза Сергій Олексійович, 40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10

про визнання договору недійсним

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 05.01.12 б/н

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.10 судом залишено без розгляду позовну заяву від 22.06.10 б/н відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (далі ВАТ “Запорізький АЗ”) до акціонерного комерційного банку “Європейський” (відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ” (відповідач 2), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ПАТ “Комерційний банк “Володимирський” про визнання кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701 недійсним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.10 у справі № 17/211д/10 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ” (далі ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”) задоволено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.08.10 у справі №17/211д/10 скасовано. Справу №17/211д/10 направлено до господарському суду Запорізької області для розгляду по суті.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 18.10.10 матеріали справи №17/211д/10 передано для розгляду по суті судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.10.10 справу № 17/211д/10 прийнято суддею до свого провадження, справі присвоєно №17/211д/10-17/296д/10, судове засідання призначено на 24.11.10.

20.10.10 у звязку з надходженням касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.10, справу направлено для розгляду касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.10 касаційну скаргу ВАТ “Запорізький АЗ” залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.10 у справі № 17/211д/10 - без змін.

Ухвалою від 19.01.11 справу № 17/211д/10-17/296д/10 прийнято суддею до свого провадження, судове засідання призначено на 07.02.11.

Ухвалою від 07.02.11 судом розгляд справи відкладено у звязку з неявкою в судове засідання відповідачів 1, 2 та третьої особи. Судове засідання призначено на 14.02.11.

В судовому засіданні 14.02.11 судом, за відсутності представників сторін, розглянуто та частково задоволено клопотання позивача за вих. від 25.10.10 б/н, відповідно до змісту якого позивач просив суд витребувати у АКБ “Європейський” та/або у ПАТ “Комерційний банк “Володимирський” у якості доказів по справі № 17/211д/10-17/296д/10 наступні документи:

1. Кредитну справу позичальника - ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” (ЄДРПОУ 33431965) з усіма документами, які повинні бути у цій справі відповідно до п. 9.4 положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджений постановою правління НБУ № 279 ВІД 06.07.2000, зареєстрованого в Мінюсті України 03.08.2000 за №474/4695 (із змінами та доповненнями);

2. Протокол кредитного комітету АКБ “Європейський”, в якому відображено рішення про відкриття ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” кредитної лінії в розмірі 8500000 грн.;

3. Положення АКБ “Європейський” про проведення активних операцій (про кредитування);

4. Методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) АКБ “Європейський”, по якій проводилась оцінка фінансового стану ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”.

Частково задовольняючи вказане клопотання (задоволено в частині 1 та 2 прохальної частини зазначеного вище клопотання) суд виходив з положень ч. 1 ст. 38 ГПК України згідно з якою сторона у справі у разі неможливості надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому, оскільки позивач надав суду докази письмових звернень позивача до тимчасового адміністратора ПАТ “КБ “Володимирівський” ОСОБА_4 та ліквідатора АКТ “Європейський” (лист за вих. від 10.03.10 № 64 з доказами направлення замовною кореспонденцією - фіскальний чек від 13.03.10 № 6774) без отримання відповіді на таке звернення судом частково задоволено клопотання позивача за вих. від 25.10.10 б/н в частині:

- витребування від акціонерного комерційного банку “Європейський” та від публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирівський” оригінал чи належним чином засвідчену кредитну справу товариства з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ” з усіма документами, які повинні бути у цій справі відповідно до п. 9.4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків затверджених постановою Правління НБУ від 06.07.00 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.00 за № 474/4695 (із змінами та доповненнями);

- витребування від акціонерного комерційного банку “Європейський” та від публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Володимирівський” оригінал чи належним чином засвідчену копію протоколу кредитного комітету АКБ “Європейський” в якому відображено рішення про відкриття товариству з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ” кредитної лінії в розмірі 8 500 000 грн.

В частині витребування положення АКБ “Європейський” про проведення активних операцій (про кредитування) та Методики проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) АКБ “Європейський”, по якій проводилась оцінка фінансового стану ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” - судом відмовлено через необґрунтованість.

14.02.11 за відсутності представників сторін судом розглянуто та задоволено клопотання позивача за вих. від 11.02.11 про продовження строку вирішення спору на 15 днів у звязку з необхідністю надання додаткових доказів у справі. Судове засідання призначено на 14.03.11.

Ухвалою від 14.03.11 провадження у справі № 17/211д/10-17/296д/10 зупинено до закінчення судово-економічної експертизи та надходження її висновку до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 10.01.12 судом поновлено провадження у справі № 17/211д/10-17/296д/10 з 12.03.12, судове засідання призначено на 12.03.12.

Ухвалою від 12.03.12 судом задоволено клопотання позивача від 25.01.12 б/н про залучення до участі у справі № 17/211д/10-17/296д/10 публічного акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (публічного акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод”), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” та заміну відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” його правонаступником - публічним акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод”. Судом залучено до участі у справі № 17/211д/10-17/296д/10 ПАТ “Запорізький арматурний завод” як правонаступника ВАТ “Запорізький арматурний завод”.

За заявою представників позивача та відповідача-2 розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні 12.03.12, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач на позовних вимогах наполягав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також у письмових поясненнях від 10.02.11 та від 12.03.12. Зазначав наступне. 04.04.07 між акціонерним комерційним банком “Європейський” (далі АКБ “Європейський”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ” (ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”) укладено кредитний договір № К/2/0701. 30.11.07 в забезпечення виконання ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” умов вказаного вище кредитного договору, між позивачем та АКБ “Європейський” укладено договір застави № К/2/0701-1, за змістом якого позивач виступив майновим поручителем перед відповідачем-1 за виконання ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” умов кредитного договору. Позивач вказує, що кредитний договір від 04.04.07 укладений з порушенням норм законодавства України, у звязку з чим, порушує права позивача як майнового поручителя. Так, кредитний договір, на думку позивача, повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме: повернення позичальником кредиту та процентів за його користування. Разом з тим, ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” знаходиться у значному фінансовому утрудненні та фактично є неплатоспроможнім. Отже, як вказує позивач, повернення кредиту за спірним кредитним договором є неможливим. Позивач вважає, що саме на Банк, який видає кредит був покладений обовязок перевірити фінансовий стан та платоспроможність відповідача-2. Натомість, АКБ “Європейський” не відповідно до реального фінансового стану відповідача-2, станом на квітень 2007 р., переоцінив та значно завищив його фінансовий стан, надав йому клас “А”, що не відповідало дійсності. Зокрема, на думку позивача, реальний фінансовий стан ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” як позичальника був клас “Д”. Отже, АКБ “Європейський” повинен був відмовити відповідачу-2 в укладені кредитного договору та видачі кредиту в сумі 8500000 грн. Таким чином, відповідач-1 в порушення вимог чинного законодавства навмисно ввів в оману позивача щодо доброго фінансового стану ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” та мав намір отримання повернення кредиту за кредитним договором з позивача, як майнового поручителя відповідача-2. За таких обставин, як вказує позивач, кредитний договір є фіктивним, тобто без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеним правочином - повернення кредиту самим позичальником - відповідачем-2. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити та визнати недійсним кредитний договір від 04.04.07 № К/2/0701, укладений між АКБ “Європейський” та ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”.

Відповідач 1 в судові засідання жодного разу не зявився, 03.03.11 на адресу суду надійшов супровідний лист АКБ “Європейський” за вих. від 28.02.11 № 11148-к до протоколу засідання Кредитного комітету АКБ “Європейський” від 04.04.07 № 77. Щодо надання кредитної справи ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”, відповідач 1 повідомив, що оригінал кредитної справи було передано ПАТ “Комерційний банк “Володимирський” згідно договору про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобовязань) за кредитними договорами від 25.03.09. У звязку з чим, відповідач 1 вказує, що не має можливості надати суду кредитну справу ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” чи її копію. Жодних пояснень та відзиву з приводу предмету спору у справі № 17/211д/10-17/296д/10 суду не надано.

Відповідач 2 у відзивах від 05.08.10 та від 10.02.11 вказує, що ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” було виконано всі вимоги відповідача-1 перед укладанням кредитного договору - надано весь витребуваний комплект документів. Разом з тим, в подальшому не отримав будь-яких висновків, аналізу фінансового стану тощо. При цьому, відповідач 2 погоджується з позицією позивача відносно того, що АКБ “Європейський” погодився відкрити кредитну лінію ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” виключно за умови наявності майнового поручителя.

Третя особа у письмових поясненнях від 16.08.10 № 17-01/2325 та від 05.03.12 № 17-01/344 вказує, що твердження позивача про фіктивність укладеного між АКБ “Європейський” та ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” кредитного договору та не визначеність фінансового сатану позичальника на момент видачі кредиту є не вірним оскільки відповідачем 2 з травня 2007 р. по квітень 2009 р. здійснювалось погашення кредитної заборгованості. У звязку з чим, як вказує третя особа, наведене дає підстави для висновку, що на момент видачі кредитних коштів фінансовий стан ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” був більш ніж задовільний. На підставі викладеного, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

Протоколом засідання кредитного комітету АКБ “Європейський” від 04.04.07 № 77 постановлено надати ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” кредит у формі кредитної лінії, що поновлюється з лімітом у розмірі 8500000 грн., строк на два роки на поповнення обігових коштів.

04.04.07 між акціонерним комерційним банком “Європейський” (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “Сантехніка ЗАЗ” (Позичальник) укладено кредитний договір № К/2/0701 з додатковими договорами за №№ 1-7 та додатками, за умовами якого (п. 1.1. договору в редакції додаткового договору від 25.02.09 № 7) Банк зобовязався надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобовязався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору (в редакції додаткового договору від 17.01.08 №5), розмір кредитної лінії: 8500000 грн., який змінюється відповідно графіку, наведеного у Додатку №2 до договору, що є невідємною частиною цього договору.

Умовами п. 1.1. додаткового договору від 31.03.08 № 6 сторони (пункт 1.2. кредитного договору) виклали у наступній редакції: “Розмір кредитної лінії: 2000000 грн., який змінюється відповідно графіку, наведеного у Додатку № 2 до договору, що є невідємною частиною цього договору”.

Строк користування кредитною лінією: з 05.04.07 по 05.07.10 включно з урахуванням Графіку (п. 1.3. договору в редакції додаткового договору від 25.02.09 № 7).

Відповідно до п. 10.7. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредитної лінії, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов цього договору.

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.07 на виконання умов кредитного договору від 04.04.07 АКБ “Європейський” було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” грошові кошти в сумі 8500000 грн., про що свідчить копія меморіального ордеру від 05.04.07 № 6664, яка долучена до цієї справи.

Факт відкриття АКБ “Європейський” ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” кредитної лінії в розмірі 8500000 грн. не заперечувався відповідачем-2 у відзивах від 05.08.10 та від 10.02.11 на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені ін. види забезпечення виконання зобовязання.

За змістом ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо ін. не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 574 ЦК України визначено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Аналогічні приписи містить норма ч. 3 ст. 1 Закону України “Про заставу”.

Матеріали справи № 17/211д/10-17/296д/10 свідчать, що 30.11.07 між акціонерним комерційним банком “Європейський” (Заставодержатель) та відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод” (Заставодавець), правонаступником якого є ПАТ “Запорізький арматурний завод”, укладено договір застави № К/2/0701-1 з додатковими договорами, яким (п. 1 договору застави з урахуванням п. 1.1. додаткового договору від 25.02.09 № 2) забезпечується належне виконання ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” вимог Заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701, укладеного між Позичальником та Заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що укладені та/або будуть укладені до нього, в т.ч. щодо суми зобовязань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов у т.ч. щодо:

- повернення Позичальником Заставодержателю коштів, отриманих в рахунок кредитної лінії у розмірі 8500000 грн., в строк до 05.07.10 включно;

- сплати позичальником процентів за користування кредитом та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором;

- виконання Позичальником інших зобовязань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобовязань), у т.ч. зобовязань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

Пунктом 2 договору застави в редакції додаткового договору від 27.12.07 № 1 сторони передбачили, що для забезпечення виконання зобовязань, визначених в п. 1 цього договору, Заставодавець передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: обладнання, зазначене у Додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 17 договору застави, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Основного зобовязання чи настання одного з випадків, з якими чинне законодавство повязує припинення права застави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

25.03.09 між акціонерним комерційним банком “Європейський” (Первісний кредитор) та відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк “Володимирівський” (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобовязань) за кредитними договорами, за умовами якого (п. 1.1. договору) сторони на виконання ст.ст. 512-519 ЦК України уклали цей договір про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобовязань) за кредитними договорами згідно переліку, визначеного в Додатках № 1 та № 2 до цього договору. Відповідно до умов зазначеного договору, кредитор за кредитними договорами змінюється з акціонерного комерційного банку “Європейський” (Первісний кредитор) на відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Володимирівський” (Новий кредитор).

Відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору про відступлення права вимоги) з дня його укладення до Нового кредитора переходять всі права вимоги (замість Первісного кредитора) до позичальників, які визначені в Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору, по належному виконанню всіх зобовязань позичальників за укладеними з ними кредитними договорами в загальній сумі: 38097790,73 грн., 67810 Євро 50 євроцентів, 9657331 доларів США 38 центів.

На виконання умов цього договору (п. 1.3. договору про відступлення права вимоги) до Нового кредитора переходять права вимоги за договорами застави, іпотеки, поруки, з врахуванням всіх раніше внесених сторонами змін та доповнень до них, які перелічені в додатку № 1 та додатку № 2 до договору).

У відповідності до змісту додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 25.03.09, комерційний банк “Європейський” уступив ВАТ “Комерційний банк “Володимирівський” кредитну справу за кредитним договором від 04.04.07 № К/2/0701.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним (п. 4.1. договору про відступлення права вимоги).

29.04.10 між акціонерним комерційним банком “Європейський” (Первісний Заставодержатель) та публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Володимирівський” (Новий Заставодержатель), на виконання умов договору про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобовязань) за кредитними договорами від 25.03.09, укладено договір про заміну заставодержателя (відступлення права вимоги) за договором застави від 30.11.07 № К/2/0701-1 з Додатком № 1, який було укладено між акціонерним комерційним банком “Європейський” та ВАТ “Запорізький арматурний завод”.

Згідно з п. 4.1. договору від 29.04.10, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором від 04.04.07 № К/2/0701.

Предметом позовних вимог у справі № 17/211д/10-17/296д/10 є визнання кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701 недійсним з підстав укладення цього договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались самим правочином - повернення кредиту самим позичальником.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами та третьою особою докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги вказує, що укладений між АКБ “Європейський” та ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” кредитний договір № К/2/0701 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що суперечить положенням ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Фіктивним, згідно з ст. 234 ЦК України, є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначений у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або двох сторін правочину. Однак, фіктивним можна визнати право- чин лише за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити юридичні наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Само по собі невиконання правочину сторонами ще не означає, що укладено фіктивний правочин. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Такої ж правової думки дотримується і Верховний Суд України (постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”) .

Як встановлено вище судом, і підтверджується матеріалами справи, як Банком (АКБ “Європейський”), так і Позичальником (ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”) вчинювались певні дії спрямовані на виконання умов спірного кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701. Так, зокрема, про відкриття АКБ “Європейський” кредитної лінії в сумі 8500000 грн. свідчить копія меморіального ордеру від 05.04.07 № 6664, а факт надання коштів не заперечувався відповідачем-2 у відзивах від 05.08.10 та від 10.02.11 на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи.

Також, із наявного в матеріалах справи листування між ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”, АКБ “Європейський” та ПАТ “Комерційний банк “Володимирівський” вбачається про часткове виконання ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” своїх зобовязань за кредитним договором від 04.04.07 № К/2/0701. Зазначене вище також слідує із змісту акту взаємозвірки розрахунків від 27.01.10 (том справи 3, арк. 71), укладеного між ПАТ “Комерційний банк “Володимирівський” та АКБ “Європейський”, в якому вказується про стан заборгованості Позичальника (ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”), станом на 26.03.09.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що спірний договір укладався сторонами з наміром створити правові наслідки, що обумовлені ним, сторони цього договору виконували його умови, а тому він не містить необхідних ознак фіктивності.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Розділом 2 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі Положення), затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 06.07.00 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.08.00 за № 474/4695 (в редакції станом на час укладення спірного кредитного договору від 04.04.07) визначено, що кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та ін. зборів з такої суми (відстрочення платежу).

Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення.

Пунктом 4.1. вказаного вище Положення передбачено, що критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

У відповідності до п. 4.3. зазначеного Положення, для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності: платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності); фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці); склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки); собівартість продукції (у динаміці); прибутки та збитки (у динаміці); рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що станом на час укладення між АКБ “Європейський” та ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” кредитного договору від 04.04.07, реальний фінансовий стан Позичальника (відповідача-2) повинен був кваліфікований Банком як клас “Д”, у звязку з чим, відповідач-1 повинен був відмовити ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” у видачі кредиту.

Згідно з п. 4.5. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, класифікація позичальників - юридичних осіб (у т.ч. банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану (…) Клас “Д” - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі по суті спору, визначення оцінки фінансового стану Позивачальника (ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”) за кредитним договором від 04.04.07, станом на час укладення цього договору, на підставі ст. 41 ГПК України, судом було призначено судово-економічну експертизу проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерту були поставлені питання: чи мав позичальник - ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” станом на момент укладення кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701 самостійні джерела (грошові кошти, власне майно, цінні папери, кредиторські вимоги до інших осіб, тощо) повернення суми кредиту в розмірі 8 500 000, 00 грн. зі строком погашення - 03.04.09 зі сплатою за користування кредитом щомісячно 20 % річних?; до якого класу відносилось фінансове становище позичальника - ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” станом на момент укладення кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701 - до класу “А”, до класу “Б”, до класу “В”, до класу “Г”, до класу “Д”, встановлених п. 4.5 Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджений постановою правління Національного банку України від 06.07.00 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.00 за № 474/4695 (із змінами та доповненнями)?; чи мав позичальник - ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” станом на момент укладення кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701 бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту в сумі 8 500 000,00 грн. зі строком погашення - 03.04.07 зі сплатою за користування кредитом щомісячно 20 % річних за рахунок отримання прибутку або доходів від використання кредиту?

За наслідками проведення вказаної експертизи експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок судово-економічної експертизи від 29.08.11 № 928/929-11 у справі № 17/211д/10-17/296д/10.

В результаті дослідження наданих документів, у відповідності до висновку судово-економічної експертизи від 29.08.11 № 928/929-11, оригінал якого долучено до матеріалів цієї господарської справи, експертом визначено, що фінансове становище позичальника - ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” станом на момент укладення кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701 відносилось до класу “В” відповідно до п. 4.5. Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 06.07.00 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.08.00 за № 474/4695.

За змістом п. 4.5. вказаного вище Положення, клас “В” - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники - банки (резиденти) і банки країн - членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor`s, Moody`s тощо).

Отже, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.08.11 № 928/929-11 спростовує доводи позивача відносно фінансового становища позичальника - ТОВ “Сантехніка ЗАЗ” станом на момент укладення кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701, його неплатоспроможність та не можливість погашення кредиту.

Поняття і види доказів визначено ст. 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ч. 2).

Розглядаючи справу суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із положеннями ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи. Які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34).

З огляду на викладені вище обставини справи, з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 626, 627, 1054, 1055 ЦК України, умов укладеного кредитного договору від 04.04.07 № К/2/0701, який містить усі істотні умови, необхідні для такого виду правочинів, встановленого законодавством, а також встановивши вчинення сторонами певних дій, спрямованих на виконання його умов, суд дійшов висновку про те, що матеріалами цієї господарської справи спростовуються всі твердження позивача про фіктивність укладеного правочину, у звязку з чим, у задоволенні позову судом відмовляється.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 45, 22, 27, 32, 33, 34, 38, 41, 42, 43, 49, 69, 79, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 19.03.2012