Рішення № 22035173, 15.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" березня 2012 р. Справа № 5/5007/20/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 14.03.2012р.

від відповідача: не з"явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" (м.Вінниця)

до Малого приватного підприємства "Глобус" (м.Коростень)

про стягнення 17748,14 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" звернулось до суду з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства "Глобус" про стягнення 17748,14грн., з яких 16748,14грн. основного боргу за товар,1000,00грн штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.02.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/20/12 та призначено її розгляд на 15.03.2012 р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 15.02.2012р. надав довідку, в якій повідомляє, що сума основного боргу станом на день розгляду справи не змінилась та складає 16748,14грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції господарського суду - ухвали від 15.02.2012 р. (а.с. 25). Правом подати письмовий відзив на позов відповідач також не скористався.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

ВСТАНОВИВ:

11.07.2011 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техногаз" (продавець) та Малим приватним підприємством "Глобус" (покупець) укладено договір №0711КП-ТГ (а.с.9-10), за яким продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору наступний товар (двоокис вуглецю).

Згідно п.1.3. кількість та ціна товару зазначається в накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1. поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями згідно заявок Покупця. Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання останнім накладної на дану партію товару.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що загальна сума цього Договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично виставленої Продукції відповідно до виписаних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п.2.3. оплата за цим договором проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з моменту фактичного отримання продукції, що підтверджується товарно-супроводжуючими документами.

Згідно п.4.2. у випадку порушення вимог п.2.3. даного Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення платежу та додатково оплачує штраф в розмірі 1000грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору №0711КП-ТГ від 11.07.2011р. за своєю правовою природою є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних (а.с.11-19) з квітня 2011 року по жовтень 2011 року позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 110188 грн.

- накладна №15820 від 23.04.2011року на суму 11659,79грн

- накладна №16122 від 14.05.2011року на суму 11439,79грн

- накладна №16407 від 01.06.2011року на суму 9679,82грн

- накладна №16676 від 17.06.2011року на суму 11109,80грн

- накладна №17127 від 12.07.2011року на суму 13649,78грн

- накладна №17580 від 01.08.2011року на суму 12299,81грн

- накладна №17982 від 29.08.2011року на суму 14499,77грн

- накладна №18507 від 26.09.2011року на суму 12499,80грн

- накладна №18948 від 19.10.2011року на суму 13349,78грн

В свою чергу, відповідач умови договору щодо проведення оплати отриманого товару в десятиденний термін не виконував, та лише частково оплатив поставлений йому товар на суму 93440,00грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.23), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем у повному розмірі.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що залишилась непогашеною відповідачем, становить 16748,14 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 16748,14 грн. основного боргу є підтвердженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1000,00грн.на підставі п.4.2. вищевказаного договору господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу, суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення 1000,00грн.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 16748,14 грн. основного боргу, 1000,00 грн. штрафу.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Глобус" (Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського, 30А/4, ідентифікаційний код 30376121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" (21021, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Космонавтів, буд.39, ідентифікаційний код 24901185):

- 16748,14 грн. основного боргу,

- 1000,00 грн. штрафу,

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повне рішення складено 19.03.2012 р.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (рек.з пов..) <Поле для текста >