Рішення № 22035002, 15.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.12 р. Справа № 5006/24/17/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Гудковій К.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС», м.Донецьк, ЄДРПОУ 32139507

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донімпорт», м.Донецьк, ЄДРПОУ 36062281

про: стягнення 75022,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 10.01.2012р. та свідоцтво №НОМЕР_1 від 11.03.2005р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донімпорт» про стягнення 75022,67 грн. боргу за поставку дизельного палива, з яких: 74532,60 грн. сума основного боргу, 490,07 грн. 3% річних за період з 29.01.2011р. по 16.01.2012р., крім того 5000,00 грн. витрат по сплаті адвокатських послуг та 1609,50 грн. судового збору.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує статтями 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав розрахунок позовних вимог, копії видаткової накладної №23 від 12.07.2011р., товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, рахунку-фактури №24 від 24.07.2011р. на суму 143532,60 грн., платіжних доручень №85 від 18.07.2011р., №98 від 01.08.2011р., №95 від 26.07.2011р., копію вимоги від 13.10.2011р. на суму 74532,60 грн. з доказами направлення відповідачу та отримання останнім, копію договору №10/01/12 від 10.01.2012р. на надання юридичної допомоги, копію платіжного доручення №214 від 11.01.2012р. на суму 5000,00 грн., копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю та статутні документи позивача.

07.02.2012р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача крім суми основного боргу збитки від інфляції у сумі 372,65 грн. за період з 29.10.2011р. по 06.02.2012р., 3% річних у сумі 618,72 грн. за період з 29.10.2011р. по 06.02.2012р., інші вимоги залишив без змін.

Ухвалою суду від 07.02.2012р. заяву позивача задоволено частково, прийнято судом до розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача крім основного боргу 3% річних у сумі 618,72 грн., а в частині стягнення інфляції у розмірі 372,65 грн. відхилено як таку, що не відповідає приписам ст.22 ГПК України

Розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, письмового відзиву по суті спору не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній доказами згідно ст.75 ГПК України.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донімпорт» 74532,60 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 618,72 грн. за період з 29.10.2011р. по 06.02.2012р., 5000,00 грн. витрат по сплаті адвокатських послуг та 1609,50 грн. судового збору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв за видатковою накладною №23 від 12.07.2011р. та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 23 та № 23/1 від 12.07.2011 р. дизельне паливо у кількості 16 498 літрів на загальну суму 143 532,60 грн.

Відповідачу був переданий рахунок-фактура № 24 від 12.07.2011р. на сплату 143 532,60 грн.

Відповідач за паливо, передане 12.07.2011р. розрахувався частково: 18.07.2011р. платіжним дорученням №85 на суму 20 000,00 грн.; 26.07.2011р. платіжним дорученням № 95 на суму 30000,00 грн.; 01.08.2011р. платіжним дорученням № 98 на суму 19000,00 грн. Всього було сплачено відповідачем за отримано дизельне паливо 69 000,00 грн.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Форма правочину - це спосіб вираження волі осіб, які беруть у ньому участь.

Даною статтею передбачено можливість вияву волі (волевиявлення), як в усній, так і в письмовій формі.

Частиною 2 цієї норми передбачена можливість укладення правочину у спрощеній формі.

Так, правочин, щодо якого не встановлена обов'язковість письмової форми, вважається вчиненим, якщо із поведінки його учасників (учасника) випливає їх воля вчинити правочин.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 11 вказаного Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту статті 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Обумовлені дії (або утримання від здійснення певної дії) складають предмет зобов'язання. Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а при їх відсутності -вимогам. Що звичайно пред'являються, у тому числі звичаям комерційного обороту, правилам ділової етики тощо. Принципи, яким повинне відповідати виконання зобов'язання у кожному окремому випадку, - це загальні правила виконання зобов'язань. До них відносяться належне виконання, неприпустимість односторонньої відмови від виконання і реальне виконання. Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого в договорі, акті цивільного законодавства чи відповідними звичаями способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою. Належне виконання в усіх випадках звільняє боржника від його обов'язків і припиняє зобов'язання.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу палива у спрощений спосіб. Про прийняття відповідачем запропонованих умов купівлі-продажу свідчать саме видаткова накладна, товарно-транспортні накладні.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що видаткова накладна № 23 від 12.07.2011 р. та рахунок-фактура № 24 від 12.07.2011 р. не містять строку оплати за поставлений товар.

Позивач 14.10.2011р. направив відповідачу вимогу від 13.10.2011р. сплатити заборгованість в сумі 74 532,60 грн. за отриманий товар (паливо) у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги.

Вказану вимогу уповноважена особа відповідача Лубенський отримав 21.10.2011р., про що свідчить відповідний підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні як відповідь на цю вимогу з боку відповідача, так і докази оплати боргу в сумі 74 532,60 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано факт порушення грошових зобовязань по оплаті отриманого пального, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 74 532,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених норм права позивач нарахував відповідачу за порушення грошових зобов'язань 3% річних у сумі 618,72 грн. за період з 29.10.2011р. по 06.02.2012р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення їх у повному обсязі.

З матеріалів справи також вбачається, що 10.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС» (клієнт по договору) та адвокатом ОСОБА_1(право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом за №НОМЕР_1, виданим Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) укладено договір №10/01/12 на надання юридичних послуг по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донімпорт» заборгованості за поставлене паливо за видатковою накладною №23 від 12.07.2011р. Згідно п.2.1 даного договору вартість юридичних послуг складає 5000 грн. зі строком оплати не пізніше 5 днів з моменту укладення цього договору. Факт оплати позивачем адвокатських послуг підтверджується платіжним дорученням №214 від 11.01.2012р. на суму 5000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Таким чином, з?ясувавши обсяг фактично наданих адвокатом послуг та дослідивши документи, які фіксують факт надання таких послуг, господарський суд дійшов висновку про відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС», м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донімпорт», м.Донецьк, про стягнення 75151,32 грн., з яких 74532,60 грн. боргу та 618,72 грн. 3% річних, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донімпорт» (83071, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, буд.135 кв.21, ЄДРПОУ 36062281, п/р 26008027192001 в ПАТ КБ «Південкомбанк», МФО 335946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС» (83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 21, ЄДРПОУ 32139507, п/р 26007962490552 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) 74532,60 грн. боргу, 618,72 грн. 3% річних, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1609,50 грн. - судовий збір.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2012р.

Суддя Величко Н.В.