Рішення № 22034883, 20.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.12р.Справа № 2/5005/572/2012 За позовом Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

За участю прокурора Горан Ю.М., посвідчення № 313

від Позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01-17/2/22вих від 11.01.12р.

від Відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позов Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки.

Розгляд справи відкладався, у зв"язку з неявкою представника Відповідача; за клопотанням Позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та Позивач підтримують позовні вимоги.

Відповідач представника в судове засідання не направив; надіслав заяву, в якій повідомив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Позивача, господарський суд-

Встановив:

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд порушує справи за позовними заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № З-рп/99, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надане повноваження органу виконавчої влади.

В рішенні Конституційного суду України від 08.04.99 № З-рп/99 роз'яснено, що оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зазначених норм та ст. ст. 6, 7, 13, і4 та 143 Конституції України органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає орган місцевого самоврядування, якому згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»надано повноваження органу виконавчої влади.

В даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Дніпродзержинська міська рада, тобто представник держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 14 Конституції України встановлено - земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Всі землі в межах м. Дніпродзержинська належать територіальній громаді міста. Управління земельними ділянками комунальної власності здійснюють міські ради.

Статтею 116 чинного Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 29 жовтня 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно з умовами якого орендодавець на підставі відповідного рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.10.2003 №224-08/ХХІУ надав, а орендар прийняв в оренду строком до 01.10.2013 року земельну ділянку під розміщення об'єкта торгівлі (магазин), загальною площею 0,0034 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 12.11.2003 року за №01099.

Однією з істотних умов Договору є обов'язок орендаря сплачувати на користь орендодавця плату за користування земельною ділянкою в сумі 352,20 грн./рік , що складає 1,6 розміру земельного податку. Розрахунок орендної плати було здійснено відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі», орендна плата за користування земельними ділянками, що знаходяться в державній або комунальній власності, не може бути менша ніж розмір земельного податку, встановлений Законом України «Про плату за землю».

Пунктом 3.3. Договору оренди земельної ділянки передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної діялнки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір річної орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення (інші категорії земель), які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншим ніж трикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим кодексом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

У відповідності до вказаних норм, розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, а тому договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству та призводить до недоотримання власником землі - територіальною громадою, в особі Дніпродзержинської міської ради орендної плати в повному обсязі.

З метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди землі встановлення економічно обґрунтованих, справедливих, єдиних ставок орендної плати, приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства, забезпечення виконання рішення Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010 року №07-02/УІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ», відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», ст.ст. 282, 284, 288 Податкового кодексу України Дніпродзержинеькою міською радою було прийнято рішення від 27.05.2011 року №116-08/УІ, яким затверджено коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядником яких є Дніпродзержинська міська рада. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 року №116-08 /VI «Про плату за землю»встановлено єдині коефіцієнти, що застосовуються до розрахунку річної орендної плати у співвідношенні до земельного податку, а саме: мінімальний - З, максимальний -5, що відповідає вимогам ст. 288 Податкового кодексу України.

Згідно з додатком до рішення міської ради від 27.05.2011 року №116-08Л/І «Про плату за землю», коефіцієнт, що застосовується для розрахунку річної орендної плати за землю визначається відповідно до класифікації видів цільового призначення земель.

Відповідно до п. 1.3. договору оренди земельної ділянки№01099від 12.11.2003 р. цільове використання земельної ділянки, наданої в користування ФОП ОСОБА_1 під розміщення об'єкта торгівлі (магазин) - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Згідно додатку до рішення від 27.05.2011 №116-08/УІ коефіцієнт, що застосовується для розрахунку річної орендної плати для земель житлової та громадської забудови, які надані під розміщення об'єкта торгівлі відповідає підрозділу 03.07 (згідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548) та становить 4

Позивач направляв на адресу Відповідача листи з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни орендної плати, але відповідь не отримував, зміни у договір не внесено. Позивач вважає, що Відповідач ухиляється від приведення договору оренди землі у відовідність до ст. 288 Податкового кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або Законом.

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення»політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України та реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

Визначення законами України ціни на продукцію, роботи, послуги у формі фіксованої ціни, є обов'язковою умовою її прийняття сторонами договору, незалежно від внесення змін до договору, якщо інше не визначено законом. Визначення законами України граничного рівня цини на продукцію, роботи, послуги є обов'язковою підставою для внесення змін до договору щодо ціни у межах, визначених законом у спосіб як узгодження такої ціни сторонами, так і у судовому порядку у разі недосягнення сторонами згоди.

Визначення в Податковому кодексі України граничного рівня ціни на оренду державного та комунального майна, є обов'язковою умовою внесення змін до раніше укладених договорів оренди.

Згідно ст. З Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оренду землі»зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони, не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставини не настане; 2) зміна обставини зумовлена причинами, які заінтересована особа не могла усунути після їх виникнення при всій своїй турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до приписів ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Пунктом 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідач повідомив суд, що заперечень стосовно позовних вимог не має.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню. На Відповідача належить покласти судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись викладеним, ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Внести зміни до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 29.10.2003 року (державна реєстрація від 12.11.2003 №01099), укладеного між Дніпродзержинською міською радою (код ЄДРПОУ 24604168) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІДН НОМЕР_1), виклавши його в наступній редакції: «п.3.1. Річна орендна плата вноситься «Орендарем»виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход держбюджету (одержувач -Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 379 892 69, Банк одержувача - Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805 012, р/рахунок 31214206783005, КБКД 220 300 01, код ЄДРПО суду 03499891) 941,00 грн. (дев"ятсот сорок одна грн 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяМ.М. Боділовська Повне рішення підписано 20.03.2012 року.