Рішення № 22034752, 20.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.12р.Справа № 21/5005/1135/2012 За позовом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати", м. Підгородне, Дніпропетровська область

про стягнення 6 690,04 грн. недоотриманої орендної плати

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 1 від 04.01.12р.;

від відповідача - Стрижич Л.В., директор, наказ № 4/А від 30.03.01р.;

ОСОБА_2, дов. № 19 від 27.02.12р.;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути 6690,04 грн., що складають заборгованість у вигляді недоотриманої орендної плати за договором оренди землі № 553 від 28.04.2005 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.02.12р. оголошено перерву до 20.03.12р.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позов посилається на те, що 17.10.2011р. за № 1498 ТОВ "Ветпрепарати" одержало листа про збільшення розміру орендної плати до суми 8567,79грн. на 2011рік.

Згідно податкової декларації з плати за землю протягом 2009-2011рр., орендна плата сплачувалась щомісячно в повному обсязі, без затримки платежів, згідно п. 5 договору оренди землі за № 553 від 28.04.2005р.

З проектом позивача Відповідач не згоден, зазначає, що у 2009р., 2010р. та 2011р. жодної додаткової угоди до спірного договору між ним та Позивачем не укладалося. Просить відмовити в задоволенні позову.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2005р. між Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати" (далі Орендар, Відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки № 553 (далі Договір) загальною площею 0,3709га, зареєстрованого у книзі державної реєстрації договорів оренди землі за № 040512001031 від 21.06.2005р.

Згідно п.1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (обслуговування підприємств по виробництву та реалізації ветеринарних препаратів і медикаментів (код УКЦВЗ 1.11.6. - іншої комерційної діяльності)), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Підгородненська міська рада, м. Підгороднє, вул. Перемоги, 1.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1011,44 грн., згідно „Розрахунку розміру плати за земельну ділянку, що надається в оренду ТОВ "Ветпрепарати", Дніпропетровського районного відділу земельних ресурсів № 7004-1/1045 від 22.09.2004р. (п.5.договору).

За умовами п.8 Договору, договір укладено на 49 років.

Пунктом 9 договору оренди встановлено, що наступна орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошової орендної плати у гривнях.

Щорічна сума орендної плати за оренду земельної ділянки складає: 101 1, 44 грн. (згідно розрахунку плати за землю).

Щомісячна орендна плата складає: 1011, 44 грн. (орендна плата за рік) : 12 місяців = сума орендної плати за місяць, що становить:

1011,44 грн. : 12 мес. X індекс інфляції = 84, 29 грн. X індекс інфляції (крім першого місяця оренди).

Грошова плата вноситься на рахунок власника землі у держказначейство Дніпропет ровського району УДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 ЄДРПОУ 05520750 р/р 33213812500080 код платежу: 13050200.

Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається раз на поточний рік, шляхом внесення змін до даного Договору, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства, у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін. тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Звертаючись із даним позовом до суду, Позивач посилається на те, що Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання законодавства Підгородненською міською радою.

За наслідками перевірки контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області складений акт № 08-21/106 від 21.09.11р., яким встановлено недоотримання доходів від орендної плати за період з 01.07.09р. по 01.08.11р. в сумі 6690,04 грн., оскільки розмір орендної плати за землю складає менше, ніж мінімальний розмір орендної плати.

З огляду на зазначені обставини позивач наполягає на стягнені з відповідача вказаної вище суми у примусовому порядку.

Заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1. ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1. ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вказане положення також кореспондується із статтями 525-526 Цивільного кодексу України, які передбачають що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, зобов'язання між сторонами, які виникли внаслідок надання позивачем в оренду земельної ділянки є договірними, а отже здійснення розрахунків за оренду земельної ділянки, повинні відповідати умовам укладеного між сторонами договору.

Із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що у спірний період, з 01.07.09р. по 01.08.2011р., відповідачем орендну плату було сплачено у повному обсязі, згідно умов договору оренди земельної ділянки, про що свідчать платіжні доручення (а.с. 134-151)

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового Кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Разом з тим, слід зазначити про те, що частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

В ч. 4 зазначеної вище норми, встановлено, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Доказів, які б свідчили про те, що позивач, який вважав за необхідне внести зміни до договору, надсилав на адресу відповідача таку пропозицію, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Залучені до матеріалів справи докази спростовують посилання позивача на його порушене право чи інтерес.

Залучений до матеріалів справи акт контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області № 08-21/106, складений 21.09.11р. таким доказом бути не може, з огляду на наступне.

Згідно ст.15 Закону України "Про державну контрольну ревізійну службу в Україні", законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєкту, що ревізується.

Акт складений за результатами проведеної ревізії є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, предявлення позову, проте, не позбавляє її процесуального обовязку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Сам лише акт КРУ не визначений законодавством як безумовний доказ в розумінні ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 626, 629, 651, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 20.03.2012р.