Рішення № 22034685, 19.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.12р.Справа № 17/5005/13542/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулінг", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Царичанка Дніпропетровської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "АСКА", м. Київ

про стягнення 286920,47 грн..

У складі колегії суддів:

головуючий суддя: Суховаров А.В.,

судді: Назаренко Н.Г., Юзіков С.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 24.10.11р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_6 виданий 10.03.99р.;

ОСОБА_3, довір. б/н від 01.09.10р.;

від третьої особи: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулінг" (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "АСКА", у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму 286920,47 грн. (згідно уточненого розрахунку позовної суми (а.с. 71, т. ІІ)) в якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Вмотивовує заявлені вимоги посиланнями на те, що відповідачем зобовязання щодо перевезення спірного вантажу до пункту призначення не виконано, а саме вантаж: прийнятий до перевезення, частково втрачений ним під час здійснення перевезення.

Відповідач позов не визнає. У відзиві та письмових поясненнях обґрунтовує свої заперечення посиланнями на те, що невідємною частиною спірного договору транспортного експедирування є заявка, транспортне завдання до договору. Також зазначає, що в телефонному режимі відмовився від перевезення спірного вантажу, запропонованого позивачем, оскільки вантаж мав велику вартість, а вільний на той час автомобіль не мав відповідної страховки. Тоді як, невідомою особою без відповідних повноважень, не маючи права підпису було вчинено підроблення підпису на заявці/транспортному завданні № 44907, та незаконно використано печатку підприємства, про що порушено кримінальну справу.

Третя особа, у призначене судове засідання не зявилася. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлена належним чином, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, третя особа надала письмові пояснення щодо позовної заяви, за змістом яких вказує на те, що з відповідачем (страхувальником) було укладено договір страхування цивільної відповідальності автоперевізників вантажу № 7340005 від 22.01.09р., де згідно п. 3.2.4.1 вказаного договору, для визнання події страховим випадком та отримання виплати, страхувальник (хто-небудь з його представників) зобовязаний не залишати вантаж, що перевозиться без нагляду в будь-який час доби. Тоді як, представник страхувальника водій ОСОБА_4 залишив спірний вантаж, що перевозився без нагляду в ніч з 20 на 21 жовтня 2009 року та підтверджується поясненнями водія та висновками сюрвейєрського звіту. Отже, третя особа вважає, що випадок, який відбувся 21.10.09р. на шляху проходження автомобіля страхувальника «ДАФ»д/н НОМЕР_4 з причепом д/н НОМЕР_2 з м. Київ до м. Харків, не є страховою подією відповідно до умов п. 5.10.1 зазначеного вище договору страхування. Окрім того, просить суд розглядати спір по суті за відсутності повноважного представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 15.02.12 р. продовжено строк розгляду справи терміном на 15 днів.

Суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника третьої особи, оскільки останній повідомлений про слухання справи належно та в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Виходячи зі змісту положень статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього ж кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

22.12.2007 між позивачем (замовником) та відповідачем (транспортним експедитором) було укладено договір транспортного експедирування № 22/12-070 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник (позивач) самостійно доручає, а транспортний експедитор (відповідач) на підставі чинної ліцензії (НОМЕР_7, виданої Укравтотрансом 02.11.05р.) зобов'язується за дорученням та за рахунок замовника виконати чи організувати або забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов'язані з виконанням, організацією та забезпеченням перевезень вантажу. В подальшому між сторонами узгоджено та підписано додаток № 1 від 19.12.08р. до Договору яким, зокрема, визначено закінчення дії цієї угоди - 31.12.10р.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі спірного кредитного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пункти 2.2.1, 3.2 Договору передбачають, що за заявкою замовника транспортний експедитор здійснює або організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України. Замовник у заявці вказує повну, точну та достовірну інформацію щодо найменування, кількості, включаючи вагу брутто, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, а також умов його перевезення, складування тощо.

У відповідності до умов п. 4.2.2 Договору транспортний експедитор у разі отримання заявки від замовника зобов'язаний погоджувати прийняття замовлення до виконання або надати відмову у визначений договором строк. В разі прийняття заявки замовника до виконання не пізніше 12 годин після отримання заявки транспортний експедитор направляє замовнику підтверджену заявку із зазначенням державного номера транспортного засобу (тягача і причепа), прізвища водія та назви перевізників. Підписана представниками сторін Договору і скріплена печатками (штампами) підтверджена заявка направляється транспортним експедитором факсимільним зв'язком та в оригінальних примірниках поштовим зв'язком (кур'єром) замовнику.

В силу умов передбачених п. 4.2.7 Договору, транспортний експедитор зобовязаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.

Вимоги ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачають, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що згідно заявки/транспортного завдання № 44907 від 20.10.09р. з відбитками печатки підприємств обох сторін (надана відповідачем в оригіналі з його „мокрою” печаткою (а.с. 50, т.І)), за якою експедитором є відповідач, замовником (вантажовідправником) позивач, а вантажоодержувачем ТОВ "КРАВІК" (на підставі укладеного з позивачем договору поставки № 0201-15 від 02.01.09р. (а.с. 15-18, т.І)); дата та час завантаження 20/10/09р. о 9:00 м. Київ; маршрут перевезення: м. Київ, вул. Дружківська, 16 м. Харків, Харківська область, смт. Васищево, вул. Промислова, 11; автомобіль «ДАФ»д/н НОМЕР_4 з причепом д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4; термін доставки 2 дні; найменування вантажу, його властивості, вага брутто (об'єм) "Побут.Техніка., згідно ТТН".

Заявка була відправлена представником позивача з телефонного номера (044) 247-67-83, який зареєстрований не за офісним приміщенням останнього, проте такі обставини не є порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства України, про що зазначає позивач у своїх поясненнях (а.с. 52-55,т. ІІІ).

Прийняття відповідачем до виконання доручення позивача, викладеного у названій вище заявці/транспортному завданні, підтверджується товарно-транспортною накладною № 94571 від 20.10.09р. (а.с. 10,т.І), де вказано автопідприємство ФОП ОСОБА_1; відомості про вантаж: назва продукції, товару аудіо/відео побутова техніка, кількість 586, загальна ціна 3217804,55 грн., вага брутто 8.110; зазначений вантаж за справною пломбою № 68/69 прийнятий до перевезення водієм-експедитором ОСОБА_5 (на підставі трудового договору від 12.01.2009 року (а.с. 52, т.І) укладеного між відповідачем та ОСОБА_4, останній є працівником транспортного експедитора), про що свідчить підпис останнього у накладній.

Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а саме ч. 3 ст. 14 якого передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягненні ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Тоді як, факт нестачі спірного вантажу в кількості 36 одиниць, після його прийняття експедитором (відповідачем) до перевезення, підтверджується актом приймання товару № 1 від 22.10.09р. (а.с. 11, т.І) підписаним водієм-експедитором ОСОБА_4, представником страхової компанії (третьої особи), відмітками на товарно-транспортній накладній, пояснювальною запискою водія-експедитора ОСОБА_4 (а.с. 142, т. ІІ)

Між тим, відповідач вказує, що згідно з висновком № 2614-10 судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 на факсимільній копії заявки/транспортного завдання № 44907 від 20.10.09р. до Договору (а.с. 50, т. І) виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Також, зазначає про незаконне використання невідомою особою печатки ФОП ОСОБА_1, однак господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що за умовами п. 5.26 Національного стандарту України, державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів, ДСТУ 4163-2003, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності не тільки органів державної влади і органів місцевого самоврядування, і на підприємства, установи, організації та їх об'єднання усіх форм власності. Положення п. 3.4.1 "Зберігання печаток і штампів, їх знищення" та приписи Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок подачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженого наказом МВС України № 17 від 11.01.99р., вказують на те, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, субєктів господарської діяльності. При зміні керівника, печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

В той же час матеріали справи відображають, що водій відповідача (ОСОБА_4.) прийняв спірний вантаж позивача до перевезення, про що свідчить товарно-транспортна накладна № 94571. За наявною у справі копією подорожнього листа № 053660 вантажного автомобіля від 19.10.09р. (а.с. 137-138, т. ІІ) також вбачається факт прийняття відповідачем спірної заявки позивача до виконання водієм ОСОБА_4 автомобілем «ДАФ»д/н НОМЕР_4 з причепом д/н НОМЕР_2 за маршрутом: Дніпропетровськ Київ, Київ Харків.

В довідці Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області № 5/4706 від 23.03.11р. (а.с. 118, т. І) зазначено, що в ніч з 20 на 21 жовтня 2009 року зареєстровано заяву громадянина ОСОБА_5 щодо крадіжки з автомобіля (д/н НОМЕР_4) побутової техніки, що належить позивачу (замовнику); за даним фактом порушено кримінальну справу за № 05-7083 від 30.10.2009 року.

Щодо посилань відповідача на умови п. 7.1 Договору та відсутність виставлення рахунку для оплати спірного перевезення замовнику, господарський суд зазначає наступне.

Плата за виконанні послуги проводиться не пізніше 5-ти днів після укладення сторонами акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого транспортним експедитором рахунку (п. 7.1 Договору).

При цьому, аналіз матеріалів справи відображає, що відповідачем не тільки частково втрачено прийнятий до перевезення спірний вантаж, а й в загалі не здійснено його доставку до місця призначення, чим порушено умови Договору.

У звязку із чим, враховуючи фактичне невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань по доставці спірного вантажу до вантажоодержувача, рахунок для оплати спірного перевезення замовнику (позивачу у справі) не виставлявся та відповідно останнім не сплачувався.

Разом з тим, 22.01.2009 року між третьою особою (страховиком) відповідачем (страхувальником) було укладено договір страхування цивільної відповідальності автоперевізників вантажу № 7340005 (а.с. 91-94,т.ІІ) строком дії до 21.01.10р., з переліком транспортних засобів на які розповсюджується дія цієї угоди (а.с. 95, т.ІІ), у тому числі автомобіль «ДАФ»д/н НОМЕР_4, НОМЕР_2 (зазначені у спірній заявці). Згідно з умовами якого страхувальник забезпечив страхування цивільно-правової відповідальності себе як авто перевізника на певних умовах та з певними обмеженнями.

У відповідності з умовами п.п. 5.3, 5.4 зазначеного договору страхування, для отримання страхового відшкодування страхувальник (відповідач) повинен звернутися з відповідною письмовою заявою до страховика (третьої особи), в якій необхідно докладно вказати всі причини та обставини настання страхового випадку, характер ушкоджень та орієнтовану суму збитків, а також особу, яка, на думку страхувальника, є винною у настанні страхового випадку. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування безготівково протягом 30-ти робочих днів після оформлення і підписання страхового акту, який оформляється страховиком (третьою особою) на підставі письмової заяви відповідача і документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його причини та обставини, а також розмір заподіяного збитку.

Пунктом 3.2.4.1 цього ж договору страхування передбачено, що для визнання події страховим випадком та отримання виплати, страхувальник (хто-небудь з його представників) зобовязаний не залишати вантаж, що перевозиться без нагляду в будь-який час доби.

Виплата страхового відшкодування не провадиться, якщо страхувальник не виконав зобовязань, передбачених п.п. 3.2.3-3.2.5, 3.3 договору страхування, і це сприяло настанню страхового випадку, збільшенню заподіяної шкоди або вплинуло на можливість проведення обєктивного розслідування події (п. 5.10.1 договору страхування).

Приписами п.п. 5.5, 5.5.1, 5.5.2 договору страхування передбачений вичерпний перелік основних (необхідних) документів для виплати страхового відшкодування.

Матеріали справи відображають, що розглянувши документи надані відповідачем до страхової компанії та передбачені п.п. 5.5-5.8 договору страхування третьою особою встановлено, що особа здійснююча перевезення спірного вантажу (водій ОСОБА_6.), який у даному випадку є представником страхувальника, залишив спірний вантаж без нагляду в ніч з 20 на 21 жовтня 2009 року, що підтверджується поясненнями водія (а.с. 142, т. ІІ) та висновками сюрвейєрського звіту (а.с. 131-135, т. ІІ).

Таким чином, страховою компанією було встановлено, що випадок, який відбувся 21.10.09р. на шляху проходження автомобіля страхувальника «ДАФ»д/н НОМЕР_4 з міста Київ до міста Харків на підставі заявки/транспортного завдання № 44907 від 20.10.09р., не є страховою подією.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що транспортний експедитор несе відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР, Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі - Статут) автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.

Стаття 136 Статуту визначає, що автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах:

-за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу;

-за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.

Автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вантажовідправнику (вантажоодержувачу) по претензіях вартість втрачених, невистачаючих, зіпсованих або пошкоджених вантажів на підставі рахунку вантажовідправника, а в тих випадках, коли розрахунки за вантаж через банк не провадяться, - на підставі іншого документа, який замінює рахунок. Вартість вантажу визначається виходячи з загальної суми рахунку вантажовідправника (ст. 137 Статуту).

Позивач розрахував вартість вказаної недостачі вантажу в розмірі 286920,47 грн. на підставі видаткової накладної (а.с. 20, т. І), що у даному випадку замінює рахунок та направив на адресу відповідача претензію за вих. № 01/2711/09 від 07.11.09р. (а.с. 19, 22, т. І), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У відповідності зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, яка в силу ст.ст. 611, 623 передбачає, зокрема, відшкодування збитків у якості встановлених договором або законом правових наслідків за порушення зобов'язання.

Частина 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються зокрема, втрата або пошкодження майна сторони (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу врегульована положеннями ст. 314 ГК України, де згідно з ч. 1 якої перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За умовами ч. 1 ст. 134 Статуту, автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності, зокрема, за втрату вантажу в разі, коли:

-вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача;

-вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тоді як, відповідачем не надано господарському суду належних доказів щодо обставин нестачі прийнятого до перевезення вантажу не з його вини, оскільки ОСОБА_4 прийняв спірний вантаж як водій-експедитор, який є працівником відповідача, а також вантаж в автомобілі «ДАФ»д/н НОМЕР_4 не містив встановленої і відображеної у товарно-транспортній накладній № 94571 пломби № 68/69, та не супроводжувався експедиторами ані вантажовідправника (позивача у справі), ані вантажоодержувача (ТОВ "КРАВІК").

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до відшкодування збитків, зокрема, завданих нестачею вантажу.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулінг" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 13; ЄДРПОУ 32209212) суму 286920,47 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч девятсот двадцять грн. 47 коп.) вартості нестачі вантажу, 2869,20 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят девять грн. 20 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий колегії А.В. Суховаров

Суддя С.Г. Юзіков

Суддя Н.Г. Назаренко