Рішення № 22034184, 19.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2012Справа №5002-24/227-2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмі-Трейд", м. Одеса

До відповідача Приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання", м. Сімферополь

Про стягнення 32 931,27 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № б\н від 13.02.2011, паспорт НОМЕР_1, виданий 03.05.2001 р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Алмі-Трейд" з позовом до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" про стягнення 32 931,27 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 10.11.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 441/10.

Позивач здійснив поставку товару, однак відповідач поставлений товар не оплатив.

Отже, на момент подання позову за відповідачем створилась заборгованість у розмірі 27105,53 грн.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 32931,27 грн., у тому числі: 27105,53 грн. заборгованості за поставлений товар, 2958,80 грн. 15% річних, 2866,94 грн. пені.

Також позивач просить стягнути за відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010 року між концерном «Алмі» (Постачальник) та приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання" (Покупець) було укладено|ув'язнений| договір поставки №441/10 (а. с. 54 57).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобовязався на умовах, передбачених цим договором, поставляти товари в асортименті (далі Товар) покупцю, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору товар, поставлений покупцю за цим договором, підлягає оплаті в строк, який не перевищує 5-ти (пяти) банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і дійсний до 10 листопада 2012р., але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором у повному обсязі.

У виконання умов договору концерном «Алмі» здійснені поставки товару, що підтверджується видатковими накладними № Рк-0159672 від 14.04.2011 на суму 8102,80 грн., № Рк-0159720 від 14.04.2011 на суму 3746,10 грн., № Рк-0160411 від 21.04.2011 на суму 12883,50 грн., № Рк-0160412 від 21.04.2011 на суму 4924,40 грн., № Рк-0160412 від 21.04.2011 на суму 3026,00 грн. (а.с.64-66, 68, 111).

Відповідачем була здійснена часткова сплата товару поставленого за видатковою накладною № Рк-0159672 від 14.04.2011 у розмірі 5577,27 грн. та на час подання позову за вказаною накладною за відповідачем залишалась заборгованість у розмірі 2525,53 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача за вищевказаними накладними становить 27105,53 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

20.10.2011 між концерном «Алмі» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алмі-Трейд" (новий кредитор) був укладений договір про уступку права вимоги № УТ-20/10-5 (а.с.12-13).

Відповідно до п.1.1 договору про уступку права вимоги первісний кредитор передає право вимоги, яке належить йому згідно договору № 441/10 від 10 листопада 2010 року (основний договір), який укладений між концерном «Алмі» та приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання" щодо оплати заборгованості за поставлений первісним кредитором товар у розмірі 27105,53 грн., а новий кредитор приймає право вимоги, яке належить первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п.1.2 договору про уступку права вимоги за цим договором сторони дійшли згоди, що новий кредитор займе місце первісного кредитору у зобовязаннях, які виникли з основного договору в обсязі і на умовах, які існують на момент укладення цього договору.

Відповідно до п.3.1.2 договору про уступку права вимоги первісний кредитор зобовязаний сповістити боржника про укладення цього договору.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На виконання вищевказаного договору про уступку права вимоги та вищевказаних норм чинного законодавства України листом позивач повідомив відповідача про укладання договору № УТ-20/10-5 від 20.10.2011 та про той факт, що заборгованість у розмірі 27105,53грн. за поставлений товар відповідач повинен сплатити позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Алмі-Трейд". Факт отримання відповідачем вказаного листа підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14, 15).

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України, відповідач доказів сплати заборгованості у розмірі 27105,53 грн. суду не представив, в звязку з чим позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2866,94 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 вищевказаного договору поставки у випадку несвоєчасної поставки придбаного товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка дія на момент прострочки виконання зобовязання, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє покупця від виконання обовязку в натурі.

Перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені, суд з ним погодився та вважає, що з позивача підлягає стягненню пеня за період у розмірі 2866,94 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 15% річних у розмірі 137,49 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.3 вищевказаного договору поставки за прострочку виконання грошового зобовязання щодо сплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику 15% річних від простроченої суми заборгованості, у відповідності до ст.625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних, суд з ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 15% річних за прострочку сплати за поставлений товар у розмірі 2958,80 грн.

Судовий збір у розмірі 1609,50 суд покладає на відповідача, у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.03.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (95015, АР Крим, м. Сімферополь, пр.Кірова,1, ідентифікаційний номер 36228438, ІПН 362284301096, номер свідоцтва 100149783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмі-Трейд" (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, 1, ідентифікаційний номер 37550276, п/р № 26002314147801 в Акціонерному банку «Південний», МФО 328209, ІПН 375502715528) суму боргу у розмірі 27105,53 грн., суму процентів річних у розмірі 2958,80 грн., суму пені у розмірі 2866,94 грн., судовий збір у розмірі1609,05 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.