Постанова № 22034012, 20.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5015/3914/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року

у справі№5015/3914/11 Господарського суду Львівської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"

доВідкритого акціонерного товариства "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод"

простягнення заборгованості в сумі 968 030,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 968 030,06 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2011 року позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 951 564,26 грн., 703,20 грн., 15 762,60 грн. штрафу, 9 680,30 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовну вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку недопоставленого товару за договором купівлі-продажу залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відкрите акціонерне товариство "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року та рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів даної справи, 01.04.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №20/365-МТР, відповідно до якого відповідач передає, а позивач приймає і оплачує продукцію, відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною договору. Також, згідно з додатком від 01.04.2010р. до договору, відповідач зобов'язувався поставити на адресу структурних підрозділів ПАТ "Укрнафта" продукції (запасні частини до газомотокомпресорів) на загальну суму 9 472 367,46грн. Розрахунок за поставлений товар підлягав здійсненню по факту поставки. Термін поставки було встановлено протягом 30 - 180 календарних днів з моменту укладення договору за письмовим узгодженням з ПАТ "Укрнафта" графіку поставки.

14.05.2010р. між сторонами був погоджений та підписаний графік поставки товару, на підставі якого відповідач зобов'язувався здійснювати поставку протягом травня-грудня 2010 року.

На виконання умов укладеного договору відповідачем було поставлено позивачу товар, але з простроченням строків поставки на загальну суму 6056608,86 грн.

В порушення умов укладеного договору, поставка товару на суму 287152,86 грн. відповідачем не була здійснена взагалі.

Пунктом 7.7 укладеного Договору сторонами передбачено, що за порушення терміну поставки або недопоставки товару продавець виплачує покупцеві штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно додатку товару.

Оскільки поставка за укладеним договором відбулася не в повному обсязі та з порушенням строків, позивачем, на виконання вказаного пункту договору, був розрахований розмір штрафу, який складає 951 564,26 грн.

На умовах, аналогічних з вищевказаним договором, сторонами були укладені договори за №№20/609-МТР та 20/1192-МТР.

Згідно з додатком від 26.04.2010р. до договору №20/609-МТР та погодженого графіку поставки від 28.05.2010р. відповідач зобов'язувався протягом червня-грудня 2010р. поставити позивачу товар на суму 13 128 грн.

В свою чергу відповідач поставив позивачу товар, згідно договору №20/609-МТР, але з порушенням строків поставки, у зв'язку з чим позивачем також було нарахований штраф, згідно з п.7.7, у розмірі 703,20 грн.

Крім того, відповідно до додатку від 18.05.2010р. до договору №20/1192-МТР відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на суму 250 200 грн. протягом 15 календарних днів з моменту заявки позивача на відвантаження.

20.10.2010р. позивач направив відповідачу заявку на відвантаження товару, але відповідач станом на 04.11.2010р. здійснив поставку товару частково. Поставка решти товару відповідачем була здійснена також з простроченням строків, а саме 23.12.2010р.

Розмір штрафу, який позивач просив стягнути на його користь згідно договору №20/1192-МТР, становить 15 762,60 грн.

Відповідач визнав, що поставки товару здійснювались ним з порушенням строків.

За розрахунком позивача загальна сума штрафу за укладеними договорами складає 968 030,06 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що оскільки умовами договорів, а саме пунктом 7.7 сторонами передбачено стягнення штрафу за порушення строків поставки, які мали місце в даному випадку, позивачем правомірно та обґрунтовано нарахований штраф за порушення термінів поставки товарів. Залишаючи без розгляду вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку недопоставленого товару за договором №20-365-МТР від 01.04.2010р., суд першої інстанції зазначив, що дана вимога позивача носить немайновий характер, тому вона підлягає оплаті державним митом в розмірі 85 грн., що позивачем здійснено не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських правовідносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Згідно із вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо строків поставки товарів, позивачем правомірно було нараховано штраф в розмірі 968 030,06 грн. згідно п.7.7 укладених договорів.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо залишення без розгляду вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити поставку недопоставленого товару за договором №20-365-МРТ від 01.04.2010р., оскільки, як вже зазначалося вище, позивачем не було сплачено державне мито за подання позовної заяви немайнового характеру.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі №5015/3914/11 без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова