Постанова № 22033908, 19.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"19" березня 2012 р. Справа № 5008/753/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Кота О.В.,

КролевецьО.А.,

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства

"Родовід Банк"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р.

у справі№ 5008/753/2011 господарського суду Закарпатської області

за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття"

1.Публічного акціонерного товариства

"Родовід Банк"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю

"Золотий Мандарин Ойл"

визнання недійсними договорів іпотеки

за участю представника

позивача:Скачка А.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011р. (суддя Івашкович І.В.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття" (надалі –ТОВ "Калина-Закарпаття") до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (надалі –АТ"Родовід Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" (надалі –ТОВ "Золотий Мандарин Ойл") про визнання недійсними договорів іпотеки від 12.03.2009р. №22.1/357-3.7-08, № 22.1/357-3.6-08, №22.1/357-3.5-08, №22.1/357-3.3-08.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011р. скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позов ТОВ "Калина-Закарпаття" до АТ"Родовід Банк": визнано недійсними договори іпотеки від 12.03.2009р. №22.1/357-3.7-08, №22.1/357-3.6-08, №22.1/357-3.5-08, №22.1/357-3.3-08; відмовлено в позові до ТОВ "Золотий Мандарин Ойл".

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011р. залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей1, 3, 7, 18 Закону України "Про іпотеку", статті182 Господарського кодексу України, статті559 Цивільного кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

У судовому засіданні 19.03.2012р. представником позивача заявлене усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2012р. явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені статтями 1117, 1118 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до статті 1115 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2008р. між ВАТ "Родовід Банк" (назву ВАТ "Родовід Банк" замінено на АТ"Родовід Банк") та ТОВ"Золотой Мандарин Ойл" (позичальник) укладено кредитний договір №22.1/357-КЛТ-08, у пункті1.1 якого встановлено мету, порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті в межах загальної суми 204000000,00грн. на основі додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Умовами додаткової угоди від 23.12.2008 р. №1 передбачено, що банк надає позичальнику кредит (транш) у сумі 204000000,00грн., позичальник зобов'язується повернути кредит, наданий за цією додатковою угодою, не пізніше 24.06.2009р. на рахунок, визначений банком; також встановлено умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

На підставі вказаної додаткової угоди банк надав ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" кредит у сумі 204000000,00грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку №26000005001088 за період з 23.12.2008р. по 09.08.2011р.

Додатковими угодами до кредитного договору від 19.01.2009 р. №2, від 30.01.2009р. №3, від 27.02.2009р. №4 сторонами, зокрема, обумовлені строки сплати процентів за користування кредитом. Додатковою угодою від 05.03.2009р. №5 також передбачено, що основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, сплати процентів та пені є застава майнових прав, іпотека АЗС та земельних ділянок тощо.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від23.12.2008р. №22.1/357-КЛТ-08 між ТОВ"Калина-Закарпаття" (іпотекодавець), який є майновим поручителем ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", та ВАТ "Родовід Банк" (іпотекодержатель) були укладені договори іпотеки від 12.03.2009р. за №22.1/357-3.3-08, №22.1/357-3.5-08, №22.1/357-3.6-08, №22.1/357-3.7-08.

07.04.2010р. між ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та АТ "Родовід Банк" підписано протокол домовленостей щодо умов реструктуризації заборгованості ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", згідно з яким сторони досягли домовленостей, зокрема, продовжити строк дії кредитного договору від 23.12.2008р. №22.1/357-КЛТ-08 на 3 роки, починаючи з дати укладання відповідного договору.

Проте, рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2011р. у справі № 22/109, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р., відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до АТ "Родовід Банк" про тлумачення правочину, а саме: протоколу домовленостей від 07.04.2010р., підписаного між ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та АТ "Родовід Банк". Указані судові рішення вмотивовані, зокрема, тим, що зазначений протокол не є додатковою угодою чи угодою про внесення змін до кредитного договору від 23.12.2008р. № 22.1/357-КЛТ-08.

Позивач, звертаючись до господарського суду із позовом, вважав, що спірні договори іпотеки суперечать вимогам законодавства, зокрема, вимогам положень статті 18 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Приймаючи рішення про визнання договорів іпотеки недійсними, апеляційний господарський суд зазначив, що в кредитному договорі та спірних договорах іпотеки не визначений конкретний момент виникнення основного зобов'язання, протоколом домовленостей від 07.04.2010р. збільшено строк повернення позичальником кредиту та обсяг відповідальності ТОВ"Калина-Закарпаття", як майнового поручителя.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку з огляду на таке.

Відповідно до статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею18 Закону України "Про іпотеку" визначені істотні умови, які повинен містити іпотечний договір, якими, зокрема, є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Відповідно до частин3, 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За частиною 2 статті 7 цього ж Закону України "Про іпотеку" в разі, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Указане кореспондується з висновками Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постанові від 15.11.2010р. у справі №33/560.

Так, статтею203 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі статтею215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами1-3, 5 та 6 статті203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Місцевим господарським судом, виходячи із встановлених обставин справи, обґрунтовано відхилені твердження позивача щодо невідповідності оспорюваних договорів іпотеки вимогам законодавства, правомірно застосовано приписи чинного законодавства та законно відмовлено у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. підлягає скасуванню, а скасоване нею законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.44,49,1115,1117,1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" у справі №5008/753/2011 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. у справі №5008/753/2011 скасувати.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.08.2011р. у справі №5008/753/2011 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття" (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Боженка, буд.2, кодЄДРПОУ 33705586) на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1-3, кодЄДРПОУ 14349442) у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, 658,70 грн.

Доручити господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Головуючий суддя:           О. Кот

судді: О.Кролевець

С. Шевчук