Постанова № 22033761, 13.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" березня 2012 р. Справа № 5024/1788/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Б. Дроботової –головуючого,

С.В. Бакуліної, Л. І. Рогач

за участю представників: позивачане з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідача

прокурораМаркобок В.М.

Ступак Д.В., посв. №307

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Херсонської області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року

у справі№5024/1788/2011 Господарського суду Херсонської області

за позовомХерсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до Приватного підприємства агрофірми "Амур"

прозаборону використання водного об'єкту ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулася до господарського суду з позовом заборонити Приватному підприємству-агрофірмі "Амур" використання акваторії водного об'єкту (частини Каланчацького лиману, відгородженого дамбою), який знаходиться на земельній ділянці площею 479 га території Каланчацької селищної ради, Роздольненської сільської ради, Тарасівської сільської ради Скадовського району, для ведення рибного господарства до оформлення документів на право користування водним об'єктом (в редакції заяви від 10.10.2011 року, т.1, а.с.114-115).

Позовні вимоги вмотивовано зверненням прокурора в інтересах держави в особі, на яку покладено завдання в реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, охорони та відтворення природних ресурсів, з огляду на незаконність здійснення відповідачем користування водним об'єктом, що вбачається з проведеної перевірки та положень статті 51 Водного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що ним ведеться господарська діяльність у сфері рибництва на ставку озерного типу, проточному, збудованому для товарного вирощування риби, та здійснюються дії, необхідні для укладення договору оренди водного об'єкта.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 року (суддя Клепай З.В.) позов задоволено повністю; заборонено Приватному підприємству-агрофірмі "Амур" використання акваторії водного об'єкту (частини Каланчацького лиману, відгородженого дамбою), який знаходиться на земельній ділянці площею 479 га території Каланчацької селищної ради, Роздольненської сільської ради, Тарасівської сільської ради Скадовського району, для ведення рибного господарства до оформлення документів на право користування водним об'єктом; стягнуто з Приватного підприємства-агрофірми "Амур" до Державного бюджету 321 грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо незаконного використання відповідачем водного об'єкта без належних правових підстав, статтею 51 Водного кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. (судді: Бандура Л.І. –головуючий, Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) рішення місцевого суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Державної екологічної інспекції в Херсонській області 470,50 грн. судового збору.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Державна екологічна інспекція не є належним позивачем у даній справі, позаяк факт порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача не доведено; розпорядження даним об'єктом як водним об'єктом місцевого значення віднесено до відання відповідної обласної ради.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Херсонської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову в даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", що відносить до компетенції екологічної інспекції державний контроль за використанням та охороню земель, надр, поверхневих і підземних вод тощо, відтак прокурором вірно визначено належного позивача у даному позові; невірно визначено статус Каланчацького лимана, що за Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення і засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 431, відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, усно відхилив її доводи у повному обсязі; позивач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

К встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, державними актами на право постійного користування землею серії І-ХС № 009106, № 001907, № 001908 підтверджено, що Приватному підприємству –агрофірмі "Амур" надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 566,3 га, розташовані на території Каланчацької селищної та Роздольненської сільської рад Каланчацького району, Тарасівської сільської ради Скадовського району, для товарного сільськогосподарського використання; акти зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею № 2, № 3 від 21.11.2000 року, № 91 від 20.11.2000 року.

Із загальної площі вказаних земель 479 га знаходяться під водою, в тому числі 451,7 га під Каланчацьким лиманом, який відноситься до водних об'єктів місцевого значення відповідно до Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення (затверджений наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 року № 41).

Перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеною 30.06.2011-01.07.2011 року Державною екологічною інспекцією в Херсонській області, встановлено використання Приватним підприємством агрофірмою "Амур" в порушення статті 51 Водного кодексу України водного об'єкта Каланчацький лиман для ведення рибного господарства без укладення відповідного договору оренди. 07.07.2011 року Державною екологічною інспекцією в Херсонській області видано припис, яким зобов'язано директора Приватного підприємства агрофірми "Амур" укласти договір оренди зазначеного водного об'єкта.

З огляду на відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на користування водним об'єктом прокурор подав позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області про заборону використання даного об'єкта, тобто, з позовом про припинення дій, що порушують право.

Згідно з статтею 1 Водного кодексу України використанням води є процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Статтею 5 вказаного Кодексу передбачено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради (частини 1, 2 статті 6 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Водокористувачі, яким водний об'єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Водночас за статтею 4 Водного кодексу України землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів, належать до земель водного фонду, порядок надання яких в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року № 502, право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що наявність у відповідача права постійного користування землями водного фонду не є тотожним праву користування водним об'єктом.

Згідно з приписами статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідно до норм статті111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. За пунктом "з" статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів віднесено подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Херсонській області, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19.02.2007 року, на Державну екологічну інспекцію в Херсонській області покладено завдання участі в межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснення держаного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснюючи ці завдання інспекція здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання та охорону природних ресурсів, інформує про стан додержання законодавства в межах своєї компетенції органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. За частиною 9 пункту 5 Положення Державна екологічна інспекція в Херсонській області має право подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відтак апеляційним господарським судом вірно враховано, що спірні правовідносини стосуються припинення порушення права користування водним об'єктом, а не відшкодування заподіяних збитків і втрат, завданих унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення; підстав для її скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі №5024/1788/2011 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий                     Т. Дроботова

Судді:                     С. Бакуліна

                    Л. Рогач