Постанова № 22033727, 13.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 4/145/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Демидової А.М.,

Кролевець О.А.,

Воліка І.М. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення від 22.09.2011 господарського суду Луганської області та на постановувід 15.11.2011 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 4/145/2011

господарського суду Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайф"

простягнення 328 258,03 грн.

В судове засідання представники сторін не прибули. Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.03.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий Демидо-ва А.М., судді Кролевець О.А., Волік І.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайф" (надалі ТОВ "Бест-Лайф", відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 328258,03 грн. по Договору № 169 про надання овердрафтового кредиту від 21.11.2002, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 22915,77 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 102527,09 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобовязання у сумі 108095,17 грн., штраф за невиконання умов договору у сумі 94720,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.2011 у справі № 4/145/2011 (суддя Старкова Г.М.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Бест-Лайф" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 22915,77 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 102527,09 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1254,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 90,18 грн.; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2011 (колегія суддів: Кододова О.В. головуючий, судді Азарова З.П., Геза Т.Д.) апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково; рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2011 (повний текст складений та підписаний 27.09.2011) скасовано частково; позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Бест-Лайф" про стягнення пені у розмірі 108095,17грн. задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Бест-Лайф" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" пеню у розмірі 1605,38 грн.; в решті рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2011 - залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судами попередніх інстанцій судовими актами, позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2011 в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення пені у сумі 106489,79 грн. та штрафу у розмірі 94720,00 грн., і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони у судове засідання касаційної інстанції не зявились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 21.11.2002 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (який перереєстровано в Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайф" (Клієнт) укладений Договір № 169 про надання овердрафтового кредиту, за умовами якого Банк зобовязався здійснювати овертрафтове обслуговування кредитного рахунку Клієнта з лімітом договору 32 000,00 грн., а Клієнт зобовязався сплачувати Банку відсотки, виходячи із відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом та визначений у Додатку № 1 до Кредитного договору № 169. До вказаного Договору між сторонами у справі укладена Додаткова угода від 05.06.2003.

Відповідно до п. 1.4 Договору, проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим Договором, проводиться Банком в строк до 21.11.2003.

Так, судами встановлено, що позивач свої зобовязання по наданню орердрафтового кредиту виконав, втім, відповідач зобовязання щодо своєчасної сплати відсотків та повернення кредиту не виконав, у звязку з чим за ним рахується заборгованість перед Банком за вказаним договором, яка станом на 23.05.2011 становить 233 538,03 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 22915,77 грн., заборгованість по відсотками за користування кредитом за період з 16.05.2003 по 23.05.2011 у сумі 102527,09 грн. Крім цього, за несвоєчасне виконання зобовязання Банком нарахована пеня за період з 16.05.2003 по 23.05.2011 у сумі 108095,17 грн., а також штраф за неналежне невиконання умов договору у сумі 94720,00 грн.

Крім цього, місцевим господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 20.03.2007 у справі № 9/133пн за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська до ТОВ "Бест-Лайф" про припинення юридичної особи, задоволено позовні вимоги Податкової та припинено юридичну особу ТОВ "Бест-Лайф", код ЄДРПОУ 24848723.

Разом з тим, умовами Кредитного договору, і зокрема, пунктом 6.1. сторони погодили, що Договір діє до повного виконання зобовязань сторонами, а відповідно до частини 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються ліквідацією юридичної особи; і юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст. 111 ЦК України), однак на час розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутня інформація про ліквідацію ТОВ "Бест-Лайф", що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серія АЄ № 763120 від 11.07.2011, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що зобовязання відповідача - ТОВ "Бест-Лайф" по Кредитному договору не припинилися.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов Кредитного договору щодо повернення кредиту у строки встановлені договором та сплати процентів, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст. ст. 525, 629, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України, дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимоги про стягнення кредитної заборгованості у сумі 22915,77 грн. та заборгованості по відсотками за користування кредитом у сумі 102527,09 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені за період з 16.05.2003 по 23.05.2011 у сумі 108095,17 грн., місцевим господарським судом з посиланням на ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. При цьому, судом зауважено, що до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України), і з урахуванням цих законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що розрахунок пені здійснений позивачем є неправомірним, неправильним та економічно необґрунтованим, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено.

Також, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу на підставі пункту 2.2.9 Договору № 169 від 21.11.2002, з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказі порушення договору в цій частині.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу частково погодився з висновками місцевого суду залишаючи без змін рішення в частині стягнення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, а також в частині відмови у стягненні штрафу передбаченого Кредитним договором.

Разом з тим, рішення місцевого суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, з посиланням на те, що враховуючи приписи частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем правомірно нарахована пеня за період з 21.11.2003 по 21.05.2004 у розмірі 1605,38 грн., тому позовні вимоги в цій частині судом апеляційної інстанції задоволено, оскільки інша частині пені нарахована позивачем без врахування вимог закону, тому в іншій частині стягнення пені відмовлено.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду цього, колегія суддів Вищого господарського суду України доходить висновку, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, правовідносини сторін виникли на підставі Договору № 169 про надання овердрафтового кредиту від 21.11.2002, з кінцевим терміном виконання сторонами своїх зобовязань за договором до 21.11.2003.

Господарські суди застосовували до відносин сторін норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004.

При цьому господарські суди не надали належної правової оцінки тій обставині, що правовідносини сторін виникли під час дії Цивільного кодексу УРСР (в ред. 1963 року), та не дослідили обставини, коли виникло у позивача право на захист свого порушеного права у судовому порядку. Крім того, судами не визначено, чи сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, строк позовної давності.

Разом з цим, слід зауважити, що згідно з абзацом другим пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що правила Цивільного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до пункту 10 згаданих Прикінцевих та перехідних положень, Цивільний кодекс України відносно відповідальності за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

У пункті 6 Заключних положень Господарського кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу відносно відповідальності за порушення господарських зобовязань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності цим положенням.

З огляду наведених правових приписів, судам необхідно встановити початок перебігу позовної давності за зобовязанням, і врахувати, що щодо правовідносин між сторонами треба застосовувати положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а відносно відповідальності за порушення договірних зобовязань - положення Цивільного кодексу Української РСР.

У звязку із цим до цивільно-правової відповідальності за порушення зобовязань за договором в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) згідно із приписами частини 2 ст. 72 Цивільного кодексу УРСР застосовується строк позовної давності у шість місяців. При цьому, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до предявлення позову є підставою для відмови в позові.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що розгляд справи здійснено без участі у судовому засіданні представника відповідача повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, що є порушенням принципу змагальності сторін, визначеного ст. 43 ГПК України, згідно імперативним приписам якої, господарський суд створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та обєктивне зясування обставин справи. Вказане порушення зашкодили учаснику судового процесу реалізувати його процесуальні права щодо подання доказів, брати участь у дослідженні доказів, давати суду письмові та усні пояснення, а також використати своє законне право, передбачене частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, щодо уникнення притягнення до суду після закінчення певного періоду, що дає можливість забезпечити юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідача, яке може статись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Таким чином, зазначені вище обставини та вимоги законодавства не були досліджені судом першої та апеляційної інстанції, а отже не надано належної правової оцінки умовам договору на підставі якого заявлено вимоги про стягнення заборгованості, що призвело до неповного зясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне зясування дійсних прав і обовязків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на викладені вимоги ГПК України господарський суд повинен зясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

За таких обставин, рішення місцевого господарського та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законними, і тому вони підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2011 та рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2011 у справі № 4/145/2011 скасувати.

Справу № 4/145/2011 направити на новий розгляду до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : А.О Кролевець

І.М. Волік