Ухвала суду № 22031691, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-4654/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-4654/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Фактро-Друк" звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000190845 від 19.04.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Харкові позивача було встановлено порушення ч. 5 ст. 203 ЦК України в частині недодержання вимог цієї статті в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійснених ТОВ “Фактор-Друк”з по ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”(код ЄДРПОУ 24136939), ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”(код ЕДРПОУ 36988381) за період вересень 2010 р. - січень 2011 р.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 р. і зроблено висновок щодо зайвого включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню ТОВ “Фактор-Друк”у ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”на суму 8860 грн. (ПДВ 1772 грн.) та .у ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”на суму 4890 грн. (ПДВ - 978), у тому числі: вересень 2010 р. на 170 грн.; листопад 2010 р. на 168 грн..; грудень 2010 р. на 810 грн.; січень 2011 р. на 1602 грн.; разом 2750 грн.,що відображено в акті перевірки від 05.04.2011 року № 910/45-011/20030635. З посиланням на акт 19.04.2011 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 19.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) 3437,50 грн., з яких за основним платежем 2750,00 грн., за штрафними санкціями 687,50 грн. Проте позивач не погоджується з встановленими податковим органом порушенням з огляду на фактичність здійснення господарських операцій з контрагентими позивача, відносно яких виявлені порушення, наявності у позивача мети здійснення законної підприємницької діяльності та досягнення реальних економічних результатів цієї діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000190845 від 19.04.11р.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Друк" (61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51, код 20030635) судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 216, 228, п.2 ст.215, ст.228, п. 23 ст.2 ч.2 ст. 9Бюджетного кодексу України, п.3.1 ст.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фактор-Друк”має статус юридичної особи та перебуває на податковому обліку з 12.03.1997 року за № 64, в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 01.01.2005 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фактор-Друк”було зареєстровано як платник податку на додану вартість у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Свідоцтво № 30010008 від 27.01.2005 року.

З 04.04.2011 року до 05.04.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2010р. - січень 2011р. по правовим відносинам з ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”(код ЄДРПОУ 24136939), ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”(код ЕДРПОУ 36988381).

За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 05.04.11р. №910/45-011/20030635, СДПІ виніс податкове повідомлення-рішення № 0000190845 про збільшення суми грошового зобовязання ТОВ "Фактор - Друк" по податку на додану вартість у розмірі 2750 грн. 00 коп. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 687 грн. 50 коп.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 05.04.11р. №910/45-011/20030635 висновок субєкта владних повноважень про порушення ТОВ “Фактор-Друк”:

- ч. 5 ст. 203 ЦК України в частині недодержання вимог цієї статті в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійснених ТОВ “Фактор-Друк”з по ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”(код ЄДРПОУ 24136939), ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”(код ЕДРПОУ 36988381) за період вересень 2010 р. - січень 2011 р.;

- пп. пп. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 р. і зроблено висновок щодо зайвого включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню ТОВ “Фактор-Друк”у ТОВ “Побутелектротехніка”на суму 8860 грн. (ПДВ 1772 грн.) та .у ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”на суму 4890 грн. (ПДВ - 978), у тому числі: вересень 2010 р. на 170 грн.; листопад 2010 р. на 168 грн..; грудень 2010 р. на 810 грн.; січень 2011 р. на 1602 грн. Разом 2750 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду нанаступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

МАтеріалами справи встановлено, що в період з вересня 2010 року по січень 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА” на підставі Договору поставки № 49 від 04.01.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА” та позивачем, та на бездоговірній основі щодо поставки товару, у звязку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”зобовязалося поставляти позивачу витратні матеріали (далі-Товар), а позивач прийняти цей товар і оплатити Постачальнику його вартість у терміни і у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до умов зазначеного Договору поставки Покупець подає заявку на постачання Товару, який знаходиться на складі Постачальника, за два робочих дні до передачі (відвантаження) Товару. При цьому Постачальник, згідно отриманої заявки, складає рахунок-фактуру та направляє її Покупцеві. (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 зазначеного Договору разом з Товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; товарну накладну; податкову накладу.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА” позивачу, який є Покупцем за договорними умовами, були виписані рахунок № 3225-10247241 від 24.01.2011 року на суму 3300,00 грн. (в тому числі ПДВ - 550,00 грн.), № 3225-10197192 від 19.01.2011 року на суму 9900,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1650,00 грн.), № 3225-1013110 від 13.01.2011 року на суму 1140,00 грн. (в тому числі ПДВ - 190,00 грн.), № 3225-0246109 від 03.09.2010 року на суму 1068,00 грн. (в тому числі ПДВ - 178,00 грн.), № 3225-0246104 від 03.09.2010 року на суму 480,00 грн. (в тому числі ПДВ - 80,00 грн.), всього на суму 15888,00 грн. (в тому числі ПДВ 2648,00 грн.).

Фактичне відвантаження товарів (монтажна плівка Optimont 1050*20-0.18, Optimont1220*20-0.18, клей НИР-Л4) Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”на адресу позивача підтверджується копією накладної № 3624-0246104 від 03.09.2010 року на суму 480,00 грн. (в тому числі ПДВ 80,00 грн.), № 3624-0252109 від 09.09.2010 року на суму 1068,00 грн. (в тому числі ПДВ 178,00 грн.), № 3624-1020110 від 20.01.2011 року на суму 1140,00 грн. (в тому числі ПДВ 190,00 грн.), № 3624-10207192 від 20.01.2011 року на суму 9900,00 грн. (в тому числі ПДВ 1650,00 грн.), № 3624-10207192 від 20.01.2011 року на суму 9900,00 грн. (в тому числі ПДВ 1650,00 грн.), № 3624-10247241 від 24.01.2011 року на суму 3300,00 грн. (в тому числі ПДВ 550,00 грн.).

На суму відвантаженого товару (монтажна плівка Optimont 1050*20-0.18, Optimont1220*20-0.18, клей НИР-Л4) Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”виписало Товариству з обмеженою відповідальністю “Фактор-Друк”податкові накладні № 0250012 від 07.09.2010 року на суму 1068,00 грн. (в тому числі ПДВ 178,00 грн.), № 0246011 від 03.09.2010 року на суму 480,00 грн. (в тому числі ПДВ 80,00 грн.), № 1024008 від 24.01.2011 року на суму 3300,00 грн. (в тому числі ПДВ 550,00 грн.), № 1020016 від 20.01.2011 року на суму 9900,00 грн. (в тому числі ПДВ 1650,00 грн.), № 1018010 від 18.01.2011 року на суму 1140,00 грн. (в тому числі ПДВ 190,00 грн.).

Копії вказаних податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість за заначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду вересня 2010 року, січня 2011 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним деклараціїй з ПДВ за вересень 2010 року, січень 2011 року, та даним додатку 5 по податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року, січень 2011 року.

Розрахунки між ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”та ТОВ “Фактор-Друк” проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА” на загальну суму 15888,00 грн. (в тому числі ПДВ 2648,00 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 4844 від 07.09.2010 року на суму 1068,00 грн. (в тому числі ПДВ 178,00 грн.), № 4802 від 03.09.2010 року на суму 480,00 грн. (в тому числі ПДВ 80,00 грн.), № 251 від 18.01.201 року на суму 1140,00 грн. (в тому числі ПДВ 190,00 грн.), № 377 від 24.01.2011 року на суму 3300,00 грн. (в тому числі ПДВ 550,00 грн.), № 279 від 19.01.2011 року на суму 9900,00 грн. (в тому числі ПДВ 1650,00 грн.), які наявні в матеріалах справи.

Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”по розрахункам з ТОВ “Фактор-Друк”не значиться.

Крім того, ТОВ “Фактор-Друк” за період листопад 2010 року грудень 2010 року мав взаємовідносини з ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС” на без договірній основі щодо поставки позивачу стрічки прозорої, диспансера для стрічки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Істсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор-Друк” за період листопад 2010 року грудень 2010 року виписані податкові накладні на суму 10017,9 грн., у тому числі ПДВ 1669,65 грн., а саме: накладні № 7807 від 24.11.2010 року на суму 1620,00 грн. (в тому числі ПДВ 270 грн.), № 9306 від 28.12.2010 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ 462,00 грн.), № 9128 від 22.12.2010 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ - 462,00 грн.); № 8701 від 14.12.2010 року на суму 1576,80 грн. (в тому числі ПДВ - 262,80 грн.); № 8511 від 10.12.2010 року на суму 1277,10 грн. (в тому числі ПДВ - 212,85 грн.).

Фактичне відвантаження товару підтверджується копіями накладних № КИ 0/007807 від 24.11.2010 року на суму 1620,00 грн. (в тому числі ПДВ 270 грн.), № КИ 0/0008511 від 10.12.2010 року на суму 1277,10 грн. (в тому числі сума ПДВ 212,85 грн.), № КИ 0/0008702 від 14.12.2010 року на суму 1576,80 грн. (в тому числі ПДВ 262,80 грн.), № КИ 0/0009128 від 22.12.2010 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі 462,00 грн.), № КИ 0/0009306 від 28.12.2010 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ 462,00 грн.).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду листопада 2010 року грудня 2010 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним деклараціям з ПДВ за листопад 2010 року, грудень 2010 року та даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2010 року, грудень 2010 року.

Поставщиком ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”позивачу було виписано рахунок-фактуру № КИ 0/0011288 від 23.11.2010 року на суму 1620,00 грн. (в тому числі ПДВ-270 грн.), № КИ 0/0012369 від 08.12.2010 року на суму 1277,10 грн. (в тому числі ПДВ 212,85 грн.), № КИ 0/0012652 від 13.12.2010 року на суму 1576,80 грн. (в тому числі ПДВ - 262,80 грн.), № КИ 0/0013217 від 22.12.2010 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ 462,00 грн.), № КИ 0/0013429 від 27.12.2010 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ 462,00 грн.).

Розрахунки між ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”та ТОВ “Фактор-Друк”проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на загальну суму 10017,9 грн., у тому числі ПДВ 1669,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 101 від 12.01.2011 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ 462,00 грн.), № 205 від 14.01.2011 року на суму 2772,00 грн. (в тому числі ПДВ 462,00 грн.), № 7322 від 21.12.2010 року на суму 1576,80 грн. (в тому числі ПДВ 262,80 грн.), № 7009 від 08.12.2010 року на суму 1620,00 грн. (в тому числі ПДВ 270,00 грн.), № 7614 від 30.12.2010 року на суму 1277,00 грн. (в тому числі ПДВ 212,85 грн.), які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”та ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”за відповідний період на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”, ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС” на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”, ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС” мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону та ст. 201 Податкового Кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Окрім того, по епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Коллегія суддів зазначає, що що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також колегія суддів зауважує, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ні акт перевірки від 05.04.2010р., ні рішення податкових органів за результатами розгляду скарг позивача не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів СДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ “Фактор-Друк” по господарських операціях, ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС” і ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”, були включені до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебували на обліку як платники податку, мали свідоцтво платника додатку на додану вартість, по господарських операціях продавці (постачальники) передали товар покупцю (ТОВ “Фактор-Друк”), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався ТОВ “Фактор-Друк” у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями відповідних договорів, прибуткових ордерів, звітів та інших підтверджуючих цей факт документів., які наявні в матеріалах справи та які в силу ст. 86 КАС України колегія суддів оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Таким чином, зміст правочинів з постачальниками ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”і ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА” не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори поставки укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”та ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС” свої обов'язки за договірними і бездоговірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання на нікчемність угод з підстав незнаходження контрагента ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”за місцем реєстрації під час проведення планової виїзної перевірки, що відбулася 03.03.2011 року та відсутністю спрямованістю настання правових наслідків за договорами поставки, укладеними між позивачем та його контрагентами, відповідно до яких податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, є безпідставними, оскільки укладені з позивачем договори схвалені з боку ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”та ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС” шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ТОВ “ПОБУТЕЛЕКТРОТЕХНІКА”та ТОВ “КОМАПНІЯ "ІСТСЕРВІС”по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2-а-4654/1/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі№2а-4654/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >