Ухвала суду № 22031540, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 12а-3610/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі№2а-3610/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Завод"Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові , в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000260840 від 05.04.2011 року СДПІ ВПП у м. Харкові щодо зменшення ПАТ "Завод"Південкабель" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2707806,00 грн.за листопад 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі №2а-3610/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000260840 від 05.04.2011 року СДПІ ВПП у м. Харкові щодо зменшення ЗАТ завод "Південкабель" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2707806,00 грн. за листопад 2010 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі №2а-3610/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач надав заперечення, в яких вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі №2а-3610/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмово провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, колегія суддів встановила, що СДПІ ВПП у м. Харкові в період з 21.03.2011 року по 28.03.2011 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ "Завод"Південкабель" поданої за листопад 2010 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки фахівцями СДПІ ВПП складено Акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №846/40-028/00214534 від 28.03.2011року, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року на суму 2707608,00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові винесене податкове повідомлення-рішення №0000260840 від 05.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2707806,00 (два мільйона сімсот сім тисяч вісімсот шість гривень) грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з метою відпрацювання виявлених розбіжностей та на виконання Наказу ДПА України від 18.08.2005 року №350 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами ОДПС України та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ" співробітниками СДПІ ВПП у м. Харкові були направлені запити до ДПІ, на обліку яких перебувають підприємства контрагенти позивача. В ході відпрацювання таких запитів встановлено, що податкова декларація ТОВ "Газопостачальна компанія "Промгаз України" за жовтень 2010 року не була подана до ДПІ. Податкова декларація ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрсплав" за жовтень 2010 року недійсна. Податкова декларація ТОВ "Радуга" та ТОВ "Зроби сам Україна" за жовтень 2010 року не подані до ДПІ.

Також, фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було встановлено факт взаємовідносин ПАТ завод "Південкабель" із підприємствами, що мають ознаки ризикового кредиту, а саме: ТОВ "Запоріжалюмінторг", ТОВ "ЛЛК Україна", ВАТ "Харківський канатний завод", ПФ "Агробудіндустрія", ТОВ "Сталь плюс", ТОВ "Арсенал груп", ТОВ "Агрінол", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Валерія", ТОВ "Герафак", ТОВ "Мегаполіс інвест".

Відповідно до здійсненого аналізу податкових декларацій вище перелічених контрагентів перевіряючими було встановлено, що дані підприємства податок на додану вартість або взагалі не сплачували, або здійснювали таку сплату в незначних розмірах.

На підставі наведеного, фахівцями зроблено висновок, що фактичної надмірної сплати по ПДВ до бюджету не відбулось, у звязку з чим було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2707806,00 грн.

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст..7 Закону №168 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168 (у редакції Закону України від 20.05.2010р.N 2275-VI) передбачено:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Виходячи з вищенаведеної норми, платник податку має право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині відємного значення у сумі ПДВ, яка фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, при цьому вказаною нормою визначено право платника податку на декларування суми бюджетного відшкодування, а не його обовязок.

Тобто, платнику податку відшкодовується відємне значення попередніх періодів, і фактична сплата сум ПДВ повинна враховуватися попередніх періодів.

До того ж, Закон України “Про податок на додану вартість”не ставить в залежність права платника податку на бюджетне відшкодування від того, коли (у якому періоді) утворилося відємне значення, а визначає, що обовязковою умовою для виникнення такого права є фактична сплата сум ПДВ у попередніх податкових періодах і дані суми не повинні брати участі у раніше задекларованих сумах бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що фактична сплата сум ПДВ на загальну суму 2707806 грн., які включені до складу суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010року, підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром платіжних доручень, щодо фактичної сплати сум ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) за жовтень 2010 року, а також реєстром отриманих та виданих податкових накладних, в яких окремою строчку вказана сплата сум ПДВ.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентів відповідачем не заперечується.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, контрагенти мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не були анульовані, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Колегія суддів зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить, що термін “сплата податку” вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів встановлено факт сплати позивачем своїм постачальникам відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Таким чином, зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

Крім цього колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином порушення з боку партнерів позивача по господарським операціям не можуть бути підставою покладення відповідальності на позивача

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі№2а-3610/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >