Постанова № 22030722, 07.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р. Справа № 2а-1670/5807/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі№2а-1670/5807/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю кредитно-фінансова, торгівельна компанія "Спільне українсько-британське підприємство "Єврокрим" <Список ><Текст >

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Кредитно-фінансова торгівельна компанія "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської ОДПІ, ГУДКУ у Полтавській області та просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301 та стягнути з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 758535,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.11 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 березня 2011 року № 0000162301.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в цій частині та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2011 року Миргородською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ КФТК "СУБП "Єврокрим" з питань достовірності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за період з 01 грудня 2009 року по 30 листопада 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наслідком чого стало завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму в розмірі 758535,00 грн.: згідно з поданими ТОВ КФТК "СУБП "Єврокрим" до Миргородської ОДПІ податковими деклараціями з податку на додану вартість та розрахунками сум бюджетного відшкодування, сума що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складала 3743617,00 грн.:

- за грудень 2009 року (податкова декларація від 20 січня 2010 року № 9002724653) - 504559,00 грн.;

- за січень 2010 року (податкова декларація від 22 лютого 2010 року № 9000397375) - 729796,00 грн.;

- за лютий 2010 року (податкова декларація від 22 березня 2010 року № 9000774905) - 407691,00 грн.;

- за березень 2010 року (податкова декларація від 20 квітня 2010 року № 9001223274) - 454982,00 грн.;

- за травень 2010 року (податкова декларація від 21червня 2010 року № 9002271058) - 388584,00 грн.;

- за червень 2010 року (податкова декларація від 20 липня 2010 року № 14837) - 269450,00 грн.;

- за серпень 2010 року (податкова декларація від 20 вересня 2010 року № 9003958748) - 368747,00 грн.;

- за вересень 2010 року (податкова декларація від 19 жовтня 2010 року № 9004443353) - 283238,00 грн.;

- за жовтень 2010 року (податкова декларація від 20 листопада 2010 року № 9002724653) - 336570,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21 березня 2011 року № 325/23-420/14274847/75 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000162301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму в розмірі 758535,00 грн.:

- за грудень 2009 року - 41484,00 грн.;

- за січень 2010 року - 172826,00 грн.;

- за лютий 2010 року - 58249,00 грн.;

- за березень 2010 року - 107290,00 грн.;

- за травень 2010 року - 144492,00 грн.;

- за червень 2010 року - 63824,00 грн.;

- за серпень 2010 року - 51746,00 грн.;

- за вересень 2010 року - 69698,00 грн.;

- за жовтень 2010 року - 48926,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 21 березня 2011 року № 0000162301 суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно прийняв рішенні про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні" господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського облік превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, і і лише з урахуванням юридичної форми.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 листопада 2009 року, 22 червня 2010 року та 06 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ "Торгіндустрія" укладено договори купівлі-продажу товару б/н (а.с. 28-30, 36-38 та 40-42 том ІІ) на умовах повної оплати на момент готовності продукції до відвантаження /пункт 6.1 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ТОВ "Торгіндустрія") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, відповідно до цього договору та Додатків до нього. Додатки до договору є його невід'ємною частиною. Умовами поставки передбачено, що товар поставляється Покупцеві на умовах самовивозу зі складу Продавця, якщо інше не передбачено у специфікації.

23 вересня 2009 року № 01/09/2009, 22 червня 2010 року від 09 грудня 2009 року № 2/12/2009 та № 03/12/2009 між позивачем та ТОВ "Квант-Плюс" укладено договори купівлі-продажу товару (а.с. 2-5, 12-15 та 7-10 том ІІ). Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ТОВ "Квант-Плюс") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений у відповідних специфікаціях, що є його невід'ємною частиною. Умови оплати товару, його кількість, найменування та ціна визначаються у специфікаціях.

25 листопада 2009 року між позивачем та ПП "Тиса-Оіл" укладено договір купівлі-продажу товару б/н (а.с. 21-22 том ІІ) на умовах 50% передоплати /пункт 4.2.1 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ПП "Тиса-Оіл") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений Договором, а саме: буровий реагент КССБ-2М в кількості 30 тон, вартість 1 тони з ПДВ складає 11100,00 грн., на загальну суму 333000,00 грн. в тому числі ПДВ - 55500,00 грн. Умовами поставки передбачено, що товар поставляється на склад Покупця протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, при цьому товар вважається поставленим з моменту підписання обома сторонами товарних накладних та акту прийому-передачі Товару.

20 жовтня 209 року між позивачем та ПП "Полтехкомплект" укладено договір купівлі-продажу № 74 (а.с. 17-18) на умовах повної передоплати /пункт 3.1 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ПП "Полтехкомплект") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити дизельне пальне, пічне паливо та мастильні матеріали (Товар). Ціна на кожну партію товару визначається згідно специфікації, в якій вказується марка та завод-виробник, та яка є невід'ємною частиною договору. Номенклатура, кількість товару визначається видатковими накладними на товар, що є невід'ємною частиною договору. Доставка товару здійснюється транспортом продавця за його власний рахунок. Приймання товару здійснюється відповідно до товаросупроводжувальних документів при цьому право власності на товар до покупця переходить після підписання товаросупроводжувальних документів уповноваженими представниками обох сторін.

21 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ ПП "Мега-Мікс" укладено договори купівлі-продажу № 21/4-У (а.с. 23-26 том ІІ) на умовах повної передоплати /пункт 7.4 договору/. Згідно умов зазначеного договору, Продавець (ПП "Мега-Мікс") зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, оформленою у вигляді додатку до договору, та є його невід'ємною частиною. Асортимент, кількість, ціна та вартість продукції, що постачається за даним договором, визначається у Додатку № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі .

На підтвердження даних правовідносин позивачем надані накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

Разом з тим доказів транспортування товару, або понесення витрат по його транспортуванню, оприбуткування товару на складі позивача, його подальшого використання у господарській діяльності позивачем не надано.

Колегія суддів не може прийняти в якості доказу отримання та використання у господарській діяльності позивача товару за цими господарськими угодами паспорти, сертифікати якості, акти списання ПММ, у зв»язку із неможливістю індентифікувати ПММ, як придбані у зазначених вище контрагентів.

Окрім того, відповідно до п. п 5.4.1 п. 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155, який зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортньїе средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типи, параметри и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Відповідно до п. 6.1 Інстукції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Відповідно до п. 7.5.1 Інструкції.. нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до п. 8.4 Інструкції приймання та здавання нафтопродукту здійснюються у разі наявності паспорта якості на залишок нафтопродукту в резервуарі, який підтверджує його відповідність вимогам нормативних документів. Приймання і здавання нафтопродуктів у резервуарах здійснюються вповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоодержувача не раніше ніж після двогодинного відстоювання. Вантажоодержувач у присутності вантажовідправника перевіряє закриття і герметичність видаткових та інших засувок резервуарів, що технологічно сполучені з приймальною лінією, пломбує їх та відображає це в журналі реєстрації пломб. Після завершення здавання нафтопродуктів та оформлення акта приймання-здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів за формою N 8-НП (додаток 8) пломби знімаються. Засувки, розташовані в кінці трубопроводів та відведень після завершення здавання нафтопродуктів закриваються та пломбуються вантажовідправником і вантажоодержувачем. Маса нафтопродуктів, що надійшли з нафтопродуктопроводів та їх відведень, визначається представниками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів надходить до висновку, що відповідні угоди мають характер безтоварних.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредити навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 березня 2011 року № 0000162301 не відповідає обставинам справи та постанова в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі№2а-1670/5807/11 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений 12.12.2011 р.