Ухвала суду № 22029398, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/4782/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-1670/4782/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 25.05.2011 року № 00000722311.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про акціонерні товариства», «Про державний бюджет на 2010 рік», «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році», «Про господарські товариства» та деякі норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "ПААЗ"(ідентифікаційний код 00232124) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 03.09.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 082803, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

У період з 15.03.2011 року по 11.04.2011 року (термін проведення перевірки продовжувався з 12.04.2011 року по 26.04.2011 року) на підставі направлень від 15.03.2011 року № 257, від 24.03.2011 року № 317, від 12.04.2010 року № 397, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ВАТ "ПААЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлено актом від 05.05.2011 року № 3840/23-2/00232124, у якому відображено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року №514-VI (із змінами і доповненнями внесеними пунктом 11 розділу VII Закону України "Про державний бюджет України 2010 року" від 27.04.2010 року І №2154, статтею 4 Закону України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" від 03 грудня 2010 року № 2774-УІ), а саме: позивачем занижено авансовий внесок з податку на прибуток із суми дивідендів за І півріччя 2010 року в розмірі 324 997 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення від 25.05.2011 року № 00000722311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 406 246 грн. 25 коп., в тому числі: 324 997 грн. - основний платіж, 81 249 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Податкового кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Законами України та іншими нормативними актами. Разом з тим, податковий орган не довів правомірність свого рішення та дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено актом перевірки, позивач за І півріччя 2010 року занизив авансові внески, що нараховуються на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

Вказаний висновок відповідачем зроблено на підставі пункту 11 розділу 7 Прикінцевих положень Закону України від 27.04.2010 року №2154 "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та статті 4 Закону України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році", якими вносилися зміни до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що, відповідно до пункту 1 розділу 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8-13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування.

Зміни до Закону України "Про акціонерні товариства" згідно Закону України від 27.04.2010 року №2154 "Про Державний бюджет України на 2010 рік" набули чинності 30.04;2010 року та діяли до 30.11.2010 року, оскільки рішенням Конституційного" Суд України від 30 листопада 2010 року 22-рп/2010 положення пункту 11 розділу VII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Закон України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" від 03 грудня 2010 року № 2774-VI, застосовувався з 30 листопада 2010 року та діяв до 01 січня 2011 року (втратив чинність у зв'язку із закінченням терміну його дії).

Як встановлено матеріалами справи, 15.04.2010 року на загальних зборах акціонерів ВАТ "ПААЗ" прийнято рішення не здійснювати нарахування та виплату дивідендів акціонерам, а чистий прибуток за 2009 рік направити на розвиток підприємства. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач в позовній заяві та в запереченнях на акт перевірки вказав, що під час прийняття зазначеного рішення загальні збори акціонерів керувалися Законом України "Про господарські товариства", нормами якого не передбачено мінімального розміру дивідендів, які мають виплачуватися акціонерам товариства.

Погоджуючись з позицією суду першої інстанції щодо правомірних дій позивача з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року № 514-VI набрав чинності з 30.04.2009 року.

Відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми статтей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства".

За вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, дія статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акціонерні товариства".

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", застосовуються положення статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства".

Письмовими доказами по справі доведено, що на момент проведення загальних зборів акціонерів та прийняття рішення про невиплату дивідендів, акціонерне товариство не привело статут та інші внутрішні положення у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства".

З урахуванням вищевикладеного та аналізу зазначених правових норм, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ВАТ "ПААЗ" до приведення у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства у період з 30.04.2009 року по 30.04.2011 року мало право керуватись у своїй діяльності і Законом України "Про господарські товариства" та відповідними підзаконними нормативно - правовими актами. Пунктом 10 розділу 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" внесено зміни до статтей 15 та 41 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно статті 15 Закону України "Про господарські товариства", із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2010 року N 2154, прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно до пункту "д" частини 5 статті 41 Закону України "Про господарські товариства", із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2010 року N 2154, до компетенції загальних зборів акціонерів належить, крім іншого, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами.

Отже, Закон України "Про господарські товариства", в редакції Закону України від 27.04.2010 року N 2154-VI, надає право господарському товариству розпоряджатися чистим прибутком, після сплати обов'язкової суми дивідендів, проте не встановлює розмір і обов'язкової суми дивідендів та не містить посилань з цього приводу на положення Закону України "Про акціонерні товариства".

Таким чином, відповідач не мав правових підстав застосовувати до спірних правовідносин Закон України "Про акціонерні товариства".

Також, колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "ПААЗ" щодо розподілу чистого прибутку прийнято 15.04.2010 року, тобто до набрання чинності Закону України від 27.04.2010 року N 2154.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "ПААЗ" від 15.04.2010 року не нараховувати та не виплачувати дивіденди акціонерам, а чистий прибуток за 2009 рік направити на розвиток підприємства, ґрунтується на вимогах законодавства України.

Підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Отже, передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів, при цьому авансовий внесок з податку на прибуток нараховується на суму дивідендів, призначених для виплати.

Виходячи з викладеного, оскільки позивач прийняв рішення не здійснювати нарахування дивідендів своїм акціонерам, відповідно він не мав обов'язку нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому ДПІ у м. Полтаві податковим повідомленням - рішенням від 25.05.2011 року № 00000722311 неправомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 406 246 грн. 25 коп.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд першої інстанції цілком законно та вмотивовано прийняв рішення про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 25.05.2011 року № 00000722311.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-1670/4782/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.