Ухвала суду № 22027516, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/3031/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-1670/3031/11

за позовом ПАТ "Елемент Шість" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання непрвомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Елемент Шість",звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2011 року № 0000232305/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі №2а-3031/11/1670 позов був задоволений в повному обсязі. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 10.03.2011 року № 0000232305/0.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі №2а-3031/11/1670відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач надав заперечення, в яких вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі №2а-3031/11/1670 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмово провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, колегія суддів встановила, що Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 03.08.1993 року, є платником податку на додану вартість з 04.09.2006 року (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23995128).

16.02.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві Старжицькою М.І. проведено невиїзну позачергову податкову перевірку позивача з питань правових відносин із субєктами господарської діяльності ТОВ “Агро групп”, ТОВ “Укртехпромпостач”, ТОВ “ЗНТК”, суми придбання по яких увійшли до задекларованих сум бюджетного відшкодування у березні, квітні, червні, липні, серпні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1169/23-8/00222373 від 21.02.2011 року, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню: за березень 2010 року на суму 10007,04 грн., квітень 2010 року на суму 13946,69 грн., червень 2010 року на суму 42872,42 грн., липень 2010 року на суму 29052,92 грн., серпень 2010 року на суму 2606,64 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення від 10.03.2011 року № 0000232305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 98 485 грн. 71 коп., а саме: за березень 2010 року на суму 10007 грн. 04 коп., за квітень 2010 року на суму 13 946 грн. 69 коп., за червень на суму 2606 грн. 64 коп., за липень 2010 року на суму 29052 грн. 92 коп., за серпень 2010 року на суму 2606 грн. 64 коп.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон - № 168/97) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року підприємством віднесено суми ПДВ по взаєморозрахунках із ТОВ “ЗНТК” в розмірі 882 грн. та із ТОВ "Укртехпропостач" - в розмірі 1 480 грн.

Так, що у червні 2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ “ЗНТК” щодо виготовлення та поставки позивачу діафрагми до фільтр-преса у кількості 3 шт. Поставка товару здійснювалася згідно ІНКОТЕРМС-2000 на умовах CPT-Полтава.

ТОВ “ЗНТК” виставлено ПАТ „Елемент шість” рахунок-фактуру від 18.06.2010 року № 18062641 на загальну суму 5 292 грн., в т.ч. ПДВ 882 грн., видано видаткову накладну від 22.06.2010 року № 18062641 та виписано позивачу податкову накладну від 22.06.2010 року № 18062641 на загальну суму 5292 грн., в т.ч. ПДВ 882 грн.

Оплата за товар проводилася позивачем у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 12153 від 22.06.2010 року.

Згідно приходного ордеру № 486 від 30.06.2010 року вказаний товар оприбуткований ПАТ „Елемент шість” у повному обсязі.

ПАТ „Елемент шість” згідно податкової накладної від 22.06.2010 року № 18062641 включено суму ПДВ у розмірі 882 грн. до складу податкового кредиту за червень 2010 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

Діафрагми у кількості 3 шт. 30.06.2010 року прийняті на склад ПАТ „Елемент шість” згідно карточки № 5121 складського обліку матеріалів та згідно замовлення № ВК 4306 на роботи і послуги 30.09.2010 року видані для здійснення поточного ремонту фільтр-преса.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “ЗНТК” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ТОВ “ЗНТК” належно оформленої податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також, судом встановлено, що у червні 2010 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ТОВ “Укртехпромпостач” щодо придбання позивачем масла И-40А у кількості 925 л.

ТОВ “Укртехпромпостач” виставлено ПАТ „Елемент шість” рахунок від 31.05.2010 року № 333 на загальну суму 8 880 грн., в т.ч. ПДВ 1 480 грн., видано видаткову накладну від 08.06.2010 року № 3333 та виписано позивачу податкову накладну від 08.06.2010 року № 3333 на загальну суму 8 880 грн., в т.ч. ПДВ 1 480 грн.

Згідно приходного ордеру № 421 від 02.06.2010 року вказаний товар оприбуткований ПАТ „Елемент шість” у повному обсязі.

Оплата за отриманий товар проводилася позивачем у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 12074 від 16.06.2010 року.

ПАТ „Елемент шість” згідно податкової накладної від 08.06.2010 року № 3333 включено суму ПДВ у розмірі 1480 грн. до складу податкового кредиту за червень 2010 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

Товар прийнято на склад ПАТ „Елемент шість” згідно карточки № 4033 складського обліку матеріалів та згідно замовлення-наряду № ВК 75 РІО на обслуговування обладнання 30.06.2010 року видано для здійснення обслуговування обладнання цеху синтезу алмазів товариства.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Укртехпромпостач” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ТОВ “Укртехпромпостач” належно оформленої податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд також зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, ТОВ “ЗНТК” та ТОВ "Укртехпропостач" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Крім того, із наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.05.2011 року встановлено, що ТОВ “ЗНТК” та ТОВ "Укртехпропостач" на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання відповідача у акті перевірки на неподання контрагентами позивача ТОВ "ЗНТК" та ТОВ "Укртехпропостач" декларацій з ПДВ за червень 2010 року як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту позивачем по даних контрагентах суд оцінює критично, оскільки, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень, червень, липень, серпень 2010 року підприємством віднесена сума ПДВ по взаєморозрахунках із ТОВ “Агро групп”: за березень 2010 року -10007,04 грн.; за квітень 2010 року - 13946,69 грн.; за червень 2010 року - 42873,42 грн.; за липень 2010 року -26690,92 грн., за серпень 2010 року - 2606,64 грн.

Із акту перевірки слідує, що при дослідженні ДПІ у м. Полтаві правильності формування податкового кредиту ПАБ "Елемент Шість" за лютий, березень, травень, червень 2010 року шляхом проведення зустрічних документальних перевірок по ланцюгу постачання встановлено: ПАБ "Елемент Шість" придбано нікель у ТОВ "Агро Групп", яке у свою чергу придбало його у ВАТ "Донецький машинобудівний завод "Астра". При цьому, постачальником ВАТ "Донецький машинобудівний завод "Астра" було ТОВ "Компанія Преміум", яке рішенням господарського суду від 29.12.2009 року визнано банкрутом, тому підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету по вказаному ланцюгу постачання неможливо.

У звязку з не підтвердженням податкового кредиту по ланцюгу постачання відповідач дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування по взаєморозрахунках із ТОВ “Агро групп”.

Судом встановлено, що позивач та ТОВ “Агро групп” мали договірні відносини по придбанню нікеля (договори купівлі продажу від 09.02.2010 року № 3013/1228, від 17.03.2010 року №3013/1256, від 14.06.2010 року № 3013/1273).

За умовами договорів, які є ідентичні за змістом, Покупець (позивач) зобовязується оплатити, а Продавець (ТОВ “Агро групп”) поставити товар в асортименті, кількості і за цінами згідно специфікацій, що є невідємною частиною договору. Поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах FСА, м. Полтава. Датою поставки товару вважається дата, надходження товару на склад Покупця.

ТОВ “Агро групп” виставлено позивачу рахунки-фактури, видано накладні та виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 840533 грн., в т.ч. ПДВ 140088,83 грн.

Порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми відсутні.

Оплата за товар проводилася позивачем у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Оприбуткування товару здійснювалося ВАТ „Елемент шість” згідно приходних ордерів.

ПАТ „Елемент шість” включено до складу податкового кредиту лютого, березня, травня, червня 2010 року суми ПДВ на загальну суму 840533 грн., в т.ч. ПДВ 140088 грн. 83 коп.

Товар прийнятий на склад ВАТ „Елемент шість” згідно карточок складського обліку матеріалів та згідно лімітно-заборних карток відпускався зі складу для використання у господарській діяльності товариства.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Агро групи” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, ТОВ “Агро групп” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано, та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Визнання банкрутами ТОВ "Компанія Преміум", яке було одним із постачальників ТОВ “Агро групп” по ланцюгу постачання, не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій підприємства з іншими субєктами господарювання та не тягне за собою недійсності угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Доводи ДПІ про обовязковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, колегією суддів не беруться до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість”свідчить, що термін “сплата податку”вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів встановлено факт сплати позивачем своїм постачальникам відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Таким чином, зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

Крім цього колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином порушення з боку партнерів позивача по господарським операціям не можуть бути підставою покладення відповідальності на позивача

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-1670/3031/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >