Ухвала суду № 22026690, 23.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 р.Справа № 2а-5374/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2011р. по справі№2а-5374/11/2070

за позовом ТОВ "Хладик-трейд" <Список ><Текст >

до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року адміністративний позов ТОВ "Хладик - Трейд" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0000792302 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 183750,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 45937,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0000802302 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11623,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2905,75 грн.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 23.08.2011р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ТОВ "Хладик - Трейд" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 22.02.2011р. по 29.03.2011р. фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.04.2011 р. № 1549/23-212/34951625.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 203, ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Хладик-Трейд» при придбанні товарів. Товар по вказаних правочинах не був отриманий від ТОВ «Інвестиційні бізнес системи» , ТОВ «ЦСБ- Сістем Україна» та реалізований покупцям в порушення ст. 626,629, 655 та 656 ЦК України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , що призвело до занижено податок на прибуток в перевіяємому періоді на загальну суму 183750,0 грн. , за ІІІ кв. 2010р. на суму 183750,0 грн., а також порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок за перевіряємий період на загальну суму 11623,0 грн., в тому числі за вересень 2010р. -11623,0 грн., завищено залишок відємного значення обєкту оподаткування з ПДВ за грудень в сумі 144837,0грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011р. №0000792302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 229.687,50грн. (основний платіж - 183.750,00грн., штраф - 45.937,50грн.) та №0000802302 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 14.528,75грн. (основний платіж - 11623,00грн., штраф - 2905,75грн.)

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що ТОВ "ХЛАДИК-ТРЕЙД" зайво включило до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" , ТОВ "ЦСБ - Сістем Україна" , ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Карпос", оскільки відповідно до баз даних ДПС контрагенти позивача не виконують свої податкові зобов'язання,тому дані господарські операції здійснюються позивачем через вказаних суб'єктів господарювання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова вважає, що правочини вчинені у перевіряємому періоді ТОВ "ХЛАДИК-ТРЕЙД" з ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Карпос" є нікчемним, суперечать моральним засадам суспільства, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, наявність розбіжностей в сумах податкових зобов'язань, що були задекларовані контрагентами - ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Електрощит-сервіс", з сумами податкового кредиту, що був задекларований ТОВ "Хладик-Трейд".

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ТОВ "Хладик - Трейд"(покупець) та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.11.2009 р. № 02/11/09-4.

Відповідно до умов даного договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця продукти харчування, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

З матеріалів справи вбачається, що за даним договором ТОВ "Хладик - Трейд" отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму у розмірі 49 048 711,68 грн., підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими особами продавця та покупця.

Між ТОВ "Хладик - Трейд" та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи" укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №4-П від 02.11.2009 р. та 2-С від 02.11.2009 р. в рамках яких здійснювалися переміщення отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Факт оплати ТОВ "Хладик - Трейд" отриманих товарно-матеріальних цінностей підтвержується банківськими виписками по рахунку товариства.

ТОВ "Хладик - Трейд" (покупець) укладено з ТОВ "ЦСБ - Сістем Україна" (продавець) договір купівлі-продажу від 15.05.2009 р. № 8.

Відповідно до умов даного договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця морозиво та інші продукти харчування, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

З матеріалів справи вбачається , що за даним договором ТОВ "Хладик - Трейд" отримано товарно- матеріальних цінностей на загальну суму у розмірі 47 480 560,79 грн. , підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Розрахунки за поставлений товар в рамках зазначеного договору здійснювалися шляхом передачі простих векселів власної емісії на суму у розмірі 5 000 000,0 грн., приймання - передача яких підтверджується актом № 1 від 18.12.2009 р. та шляхом перерахування грошових коштів у сумі 42 480 560,79 грн. на розрахункий рахунок продавця.

Приймання товару на складі покупця проводилося уповноваженою особою товариства на підставі генеральної довіреності, виданої 02.11.2009 р. № 1, яка включена до штату позивача на підставі Наказу про приймання на роботу.

Наявність у позивача складських приміщень підтверджується укладеним з АТЗТ "Хладопром" договором оренди № 42/2 (хк) від 01.04.2009 р., згідно якого Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення - холодильну камеру для збереження харчових продуктів.

Крім того, необхідно зазначити, що під час проведеної перевірки перевіряючи не звернули увагу на договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 3- П від 03.06.2009 р. та № 1-С від 01.08.2009 р., укладений між нашим товариством та ТОВ "ЦСБ - Сістем Україна" в рамках якого і здійснювалося транспортування товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується транспортними накладними.

З матеріалів справи вбачається , що для здійснення прибуткової господарської діяльності щодо реалізації морозива та заморожених напівфабрикатів, з метою отримання інформації щодо дослідження ринку і збуту продукції, виявлення факторів попиту споживача, оптимального розміщення товарів у торгівельній мережі, розміщення рекламних матеріалів тощо, наказом директора ТОВ "Хладик - Трейд" від 01.07.2010 р. № 5/1-ОД зобов'язано укласти договір щодо надання маркетингових послуг для дослідження ринку збуту, а також послуг зі стимулювання ринку збуту товарів на сегменті цільового ринку України.

На виконання вказаного наказу, у перевіряємому періоді ТОВ "Хладик - Трейд" укладено договір від 05.07.2010 р. № 0507-М з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" на проведення маркетингових досліджень та надання інформаційних послуг на загальну суму 882 000,0 грн.

Проведення маркетингових та мерчандайзингових досліджень ринку є необхідним для нормального функціонування товариства та здійснення прибуткової господарської діяльності.

Факт проведення даних досліджень підтверджується актами приймання наданих за даним договором послуг та аналітичною звітністю щодо проведених маркетингових досліджень ринку збуту, яка складається з проведення комплексного аудита ТМ "Хладик", вивчення сприйняття імені торгівельної марки, сподівань, пов'язаних з її асортиментом та ціною, виявлення іміджевих характеристик торгівельної марки, визначення її сильних сторін та підстави для її переваги у областях, в яких проводилися дослідження тощо.

Акти приймання наданих послуг повністю відповідають вимогам, які викладені в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оплата наданих послуг здійснена в повному обсязі, про що свідчать банківські виписки по рахунку товариства.

Враховуючи те, що витрати, понесені позивачем, безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності, впливають на отримання ним прибутку та підтверджені відповідними розрахунковими документами, висновки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова про порушення позивачем приписів п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Також, в акті перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова зазначено про завищення податкового кредиту ТОВ "ХЛАДИК-ТРЕЙД" на суму у розмірі 6805,0 грн. за результатами взаємовідносин ТОВ "Хладик - Трейд" з ТОВ "Карпос".

З матеріалів справи вбачається , що між ТОВ "Хладик - Трейд" та ТОВ "Карпос" укладено договір про надання послуг від 10.04.2009 р. № 75/04/09.

Предметом даної угоди є надання послуг щодо організації реалізації товарів через роздрібні торгівельні мережі ТОВ "Карпос". Договором чітко визначено вартість послуг, порядок проведення розрахунків за надані послуги та термін їх надання.

Виконання даного договору підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання послуг.

Послуги, отримані нашим товариством в рамках даного договору були в повному обсязі оплачені позивачем, про що свідчать банківські виписки.

В акті перевірки не зазначено в чому саме полягає нікчемність укладених позивачем угод, яким чином при їх укладанні було порушено публічний порядок, чиї права та свободи були при цьому порушені, та яким моральним засадам суспільства протирічить зміст укладених угод.

Як вбачається з матеріалів справи одним з основних видів діяльності ТОВ "Хладик - Трейд" є надання послуг з оренди автотранспорту, тому між ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості покупця) та ТОВ "Електрощит-Сервіс" (в якості продавця) у серпні 2010 року укладено договір про придбання автозапчастин.

Дана господарська операція відображена позивачем у податковому та бухгалтерському обліку на підставі таких первинних документів, а саме : рахунок-фактура від 21.08.2010 р. № 7512/0, накладна від 31.08.2010 р. № 834 та податкова накладна від 31.08.2010 р. № 844.

Будь- яких зауважень щодо неналежного заповнення податкової накладної з боку перевіряючих в акті перевірки не зазначено.

Стосовно відображення у складі податкового кредиту за травень 2010р. суми ПДВ у розмірі 669, 67 грн., необхідно зазначити, що між ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості покупця) та СПДФЛ ОСОБА_2 (в якості продавця) у травні 2010 року укладено договір поставки копирувальних робіт , на виконання якого складені податкові накладні від 07.05.2010року № 265, від 17.05.2010р. № 277, від 26.05.2010р. № 297, які й стали підставою для віднесення суми ПДВ у розмірі 669,67 грн. до складу податкового кредиту.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та вказаних контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару (продукції, послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (продукції, послуг), таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної продукції (послуг) у контрагентів, як такі, що безпосередньо повязані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит по операціям з наведеними контрагентами.

Також , підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Інвестиційні бізнес системи", ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Карпос" як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочинів, укладених між позивачем і вказаними контрагентами інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (угодами , податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів (послуг) та розрахунки з постачальником таких товарів (послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 29.04.2011 р. № 0000792302 та № 0000802302 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2011р. по справі№2а-5374/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.11р.