Ухвала суду № 22024524, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/5040/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-інвестиційна компанія «Тайгер»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановила:

У червні 2011 року, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-інвестиційна компанія «Тайгер»(далі ТОВ ТІК «Тайгер») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві), яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року №0000752310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24 255,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 19 404,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4 851,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року позовні вимоги ТОВ ТІК «Тайгер»задоволені.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ ТІК «Тайгер»задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ ТІК "Тайгер" 22.10.1998 року зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та зареєстровано в якості платника ПДВ, індивідуальний податковий номер 302074516324, код ЄДРПОУ 30207454.

Позивач має право на здійснення заготівлі та переробки металобрухту чорних та кольорових металів, що підтверджується ліцензіями № 110536 термін дії до 29.01.2010 року, № 110592 термін дії до 31.12.2009 року, № 501484 термін дії до 01.01.2015 року та № 501469 термін дії 30.01.2015 року.

Фахівцями ДПІ у м. Полтава 18.05.2011 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ ТІК «Тайгер»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з СГД - ФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТІК «Тайгер»п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість за жовтень 2010 року у загальній сумі 19 404,00 грн.; ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, відображених у жовтні 2009 року операції з СГД-ФО ОСОБА_2, які укладені в порушення ч.1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочинів. Зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

На підставі акта перевірки НОМЕР_3 від 18.05.2011 року ДПІ у м. Полтаві 03.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 24 255,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 19 404,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями(штрафами) у розмірі 4 851,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФО-П ОСОБА_2 (Продавець) укладено усний договір постачання, згідно якого позивачем у ФО-П ОСОБА_2 придбано збірно-розбірний павільйон "ОРСК" по ціні 116 424,00 грн., у тому числі ПДВ 19 404,00 грн.

На виконання умов договору постачання ФО-П ОСОБА_2 виписано податкову накладну від 26.10.2009 року № 22 на загальну суму 116 424,00, в т.ч. ПДВ - 19 404,00 грн., накладну від 26.10.2009 року № 22 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкову накладну 26.10.2009 року № 22, виписану ФО-П ОСОБА_2 для документального оформлення виконаного договору, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу відсутні.

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (жовтень 2009 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

На підтвердження вчинення вказаного правочину позивачем до суду надано акт придбання-передачі брухту та відходів кольорових металів, довіреність № 23 від 25.10.2009 року на отримання товару та акт визначення характеристики поділеного лому з збірно-розбірного павільйону "Орск".

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ФО-П ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, згідно яких позивачем перераховано на рахунок ФО-П ОСОБА_2 грошові кошти, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі виконав умови договору постачання в частині належної оплати товару.

Судом також встановлено, що між ТОВ ТІК «Тайгер»(замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) укладений договір б/н від 04.01.2009 року, відповідно до якого перевізник зобов'язується надавати замовнику належні йому автомобілі та причепи до них для перевезення товару будь-якого призначення за маршрутом, визначеним замовником, а замовник зобов'язується, зокрема, оплачувати послуги перевізника.

В межах виконання вказаного договору було здійснено транспортування товару, придбаного позивачем у ФО-П ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: товарно-транспортною накладною № 22 від 26.10.2009 року, подорожнім листом вантажного автомобіля НОМЕР_2 № 22 від 26.10.2009 року, актом виконаних робіт № 58 від 31.10.2009 року, посвідченням про відрядження водія ОСОБА_4 від 26.10.2009 року.

Перевезення вантажів здійснювалось ФО-П ОСОБА_3 відповідно до ліцензії на внутрішні перевезення вантажів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії НОМЕР_3 від 21.02.2007 року.

Автомобіль КАМАЗ НОМЕР_2 належить ФО-П ОСОБА_3 на праві власності, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Розрахунки за надані транспортні послуги проведені в безготівковому порядку, на суму наданих послуг перевізником виписана податкова накладна № 58 від 31.10.2009 року.

Як свідчать матеріали справи, придбаний позивачем товар отримано уповноваженою особою ТОВ ТІК «Тайгер»ОСОБА_5 на підставі довіреності № 23 від 25.10.2009 року.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, а саме, в подальшому даний товар був реалізований ТОВ «Афаліна», що підтверджується договором поставки № 12/02 від 12.02.2009 року укладеним між позивачем та ТОВ "Афаліна", накладною № 34 від 27.10.2009 року, податковою накладною № 34 від 27.10.2009 року та актом приймання брухту та відходів кольорових металів № 34 від 27.10.2009 року. Оплата за товар здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до другого абзацу п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції чинній на день виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. вищезазначеної статті передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки відповідач робить висновок про те, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності даних по контрагенту позивача - ПП ФО-П ОСОБА_2, який в свою чергу мав взаємовідносини з ТОВ «Леміш торг», котрий не постачав товар контрагенту-покупцю, що у сукупності свідчить про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ТОВ ТІК «Тайгер».

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій підприємством підтверджений відповідними документами.

Таким чином, твердження відповідача, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним спростовуються матеріалами справи. Інших доказів в підтвердження даного факту судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Проведені ТОВ ТІК «Тайгер»господарські операції узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві, що не спростовується податковим органом.

За таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ ТІК «Тайгер».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28 листопада 2011 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.