Постанова № 22023591, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р. Справа № 2а-1870/5712/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі№2а-1870/5712/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ексім" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Ексім" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми , в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 25.07.2011 року № 0006791502/0/58850, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб у сумі 13528,77 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 1грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ексім " до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0006791502/0/58850 від 25 липня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Ексім" визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 13528,77 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2003 р. між Сумською міською радою та ТОВ "Еко-Ексім" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ "Еко-Ексім" отримало в оренду земельну ділянку площею 0,3161 га за адресою: м. Суми, пров. Інститутський, 34, строком до 02.04.2013 року.

Пунктом 1.2. договору зафіксована нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що складає 328870, 44 грн.

Пунктом 2.3 договору визначено розмір орендної плати - 1% від нормативної грошової оцінки землі і встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін.

Відповідно до абзацу 3 п.2.2. договору умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором (а.с.13-17).

06.07.2011 р. службовими особами ДПІ в м. Суми була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Еко-Ексім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011 р., в ході якої відповідачем було виявлено порушення позивачем норм пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, яке було зафіксоване в акті про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011р. від 06.07.2011р. за № 5195/152/30653728 (а.с.8-9).

За результатами перевірки 25.07.2011 р. ДПІ в м. Суми було прийняте податкове повідомленням-рішенням № 0006791502/0/58850, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 13529,77 грн., в тому числі за основним платежем - 13528,77 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн. (а.с.6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони не вносили змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки або судове рішення про зміну вказаного договору щодо розміру орендної плати відсутні, правових підстав для сплати більшого розміру орендної плати, аніж визначеного умовами договору, у позивача немає, а тому визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 13528,77 грн. не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України "Про оренду землі" та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (в редакції, яка діє з 31.03.2005, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма законодавства кореспондується з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

-для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.12.2003 р. N 1378-ІУ "Про оцінку земель" (із змінами та доповненнями).

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що 25 липня 2003 р. між Сумською міською радою та ТОВ "Еко-Ексім" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ "Еко-Ексім" отримало в оренду земельну ділянку площею 0,3161 га за адресою: м. Суми, пров. Інститутський, 34, строком до 02.04.2013 року.

Пунктом 2.3 договору визначено розмір орендної плати - 1% від нормативної грошової оцінки землі і встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1 % від грошової оцінки землі, він не відповідає вимогам чинного законодавства, яким визначений мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПКУ та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, ТОВ «Еко-Ексім» повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ з наступними змінами та доповненнями плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755 - VI і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зазначене та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Аналогічні норми містила в собі до 01.01.2011 р. частина четверта статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.06.2008 р. № 309-VI.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7, та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, потреба погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування в особі Сумської міської ради відсутня, враховуючи, що у останньої немає повноважень з даного питання та зазначений мінімальний розмір прямо встановлений Законом (пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що податкове зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є таким, що не відповідає чинному законодавству, а тому умова договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не може застосовуватись.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Стаття 627 ЦК України передбачає: « Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти). визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Частина 1 статті 651 ЦК України, на яку посилається позивач, в повному контексті виглядає наступним чином: «1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до умови розміру орендної плати у випадку її суперечливості чинному законодавству повинні застосовуватись типові умови як звичаї ділового обороту.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватись лише за взаємною згодою сторін, є помилковим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних законів, а тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним законам, не можуть застосовуватись.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що відсутність додаткової угоди про зміну розміру оренди земельної ділянки державної та комунальної власності не може бути підставою для звільнення орендаря від сплати встановленого Законом мінімального розміру орендної плати.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі№2а-1870/5712/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ексім" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 року № 0006791502/0/58850 відмовити.

<Текст >

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Пянова Я.В.

Судді(підпис)

(підпис)Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. <повний текст ><Дата ><р. >