Ухвала суду № 22022939, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-180/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

за участю представників позивача - Хрустальової О.Ю., Кузьменко О.С.

представника відповідача - Марадіної Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі№2а-180/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №275" (далі ТОВ "Аптека №275") до Державної податкової інспекція у Московському районі м. Харкова(далі ДПІ у Московському районі м. Харкова) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0002192302/0 від 20.12.2010 року про донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 188 868 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004281702/0 від 20.12.2010 року, про донарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 165338,10 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Аптека №275" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Московському районі м.Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ в Московському районі м. Харкова зазначила, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Апелянт вказує, що позивач, здійснюючи у перевіряємий період оптову торгівлю лікарськими засобами без наявності ліцензії на оптову торгівлю, в порушення вимог п.п.5.1.7 п.5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України - № 168/97-ВР) неправомірно занизив податок на додану вартість на загальну суму 125912 грн. Крім того, під час перевірки було встановлено порушення п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІV (далі Закон України №889-ІV), яке виявилось у тому, що при виплаті з каси підприємства грошових коштів фізичним особам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 367 418,00 грн., які підлягають оподаткуванню як інші доходи, позивачем не було утримано та перераховано податку з доходів фізичних осіб у квітні червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.5.1.7 п.5.1 ст. 5 Закону України - № 168/97-ВР в частині здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами без наявності ліцензії на оптову торгівлю, є неправомірними, оскільки реалізація ТОВ "Аптека №275" покупцям лікарських засобів та виробів медичного призначення відповідно до положень "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами" не є оптовою торгівлею лікарськими засобами, а тому не підлягає наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Щодо встановленого порушення п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону №889-ІV, суд дійшов висновку, що оскільки податок з доходу фізичних осіб було сплачено до бюджету самими особами, яким підприємство здійснювало виплату грошових сум, повторне донарахування ТОВ "Аптека №275" вказаного податку за однією і тією ж оподатковуваною операцією є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах вказаного Закону.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ у Московському районі м.Харкова у період з 21.10.2010 року по 01.12.2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Аптека №275" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010р., за результатами якої складено Акт №10554/23/-24486071 від 08.12.2010 року.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ в Московському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення рішення №0002192302/0 від 20.12.2010 року про визначення зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 188868 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 125 912 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 62 956 грн.) та №0004281702/0 від 20.12.2010 року про визначення зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 165338,10 грн. (в тому числі за основним платежем у розмірі 55112,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110225,40 грн.).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало порушення, на думку відповідача, п.п.5.1.7 ст. 5 Закону №168/97-ВР та п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем пп.5.1.7 п.5.1 ст.5 Закон України №168/97-ВР та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0002192302/0 від 20.12.2010 року, колегія суддів зазначає.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок податкового органу про те, що позивач здійснюючи у перевіряємий період оптову торгівлю лікарськими засобами без наявності ліцензії на оптову торгівлю, неправомірно занизив податок на додану вартість на загальну суму 125912 грн.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначені "Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами", затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я №3/8 від 12.01.2001р. (далі Ліцензійні умови), що були розроблені відповідно до Законів України Основи законодавства України про охорону здоров'я, "Про лікарські засоби", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Відповідно до абз.9 п.1.3 Ліцензійних умов, оптовою торгівлею лікарськими засобами є діяльність з придбання лікарських засобів у виробників лікарських засобів або інших суб'єктів господарювання, що мають відповідну ліцензію, зберігання та продажу лікарських засобів з аптечних складів (баз) іншим суб'єктам оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали на це відповідні ліцензії, та безпосередньо лікувально-профілактичним закладам і виробникам лікарських засобів.

Разом з тим, згідно із абз.14 п.1.3 вище зазначених умов, роздрібна торгівля лікарськими засобами - це діяльність з придбання, зберігання та продажу готових лікарських засобів через аптеку та структурні підрозділи (у тому числі ліків, виготовлених в умовах аптеки) безпосередньо громадянам для їх особистого споживання, закладам охорони здоров'я (крім аптечних закладів), а також підприємствам, установам та організаціям без права їх подальшого перепродажу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, позивачем у перевіряємий період здійснювалась поставки товарів (лікарських засобів, виробів медичного призначення) наступним покупцям: ТОВ "Фірма "Рогань", "Служба матеріально-технічного постачання Південної залізниці", Благодійна організація "Харківські самаритяни", Благодійний фонд "Меценат", Харківський обласний благодійний фонд допомоги медичним закладам імені проф. М.І.Оболенського, ВАТ "Точприлад", Харківський палац дитячої та юнацької творчості Харківської міської ради, Харківський центр сердечно-судинної хірургії, Харківський обласний центром по фізичній культурі та спорту інвалідів "Інваспорт", Харківський професійний будівельний ліцей, Харківський національний університет внутрішніх справ, Комунальний заклад охорони здоровя "Міський шкірно-венерологічний диспансер №2", Харківська спеціалізована школа-інтернат "Ліцей міліції" Харківської обласної ради та інших субєктів господарювання.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що вище зазначені покупці не є субєктами оптової чи роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали б право на здійснення такої діяльності та відповідні ліцензії.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що на підставі положень Ліцензійних умов, реалізація ТОВ "Аптека №275" у перевіряємий період лікарських засобів та виробів медичного призначення не є оптовою торгівлею лікарськими засобами, а тому не потребує отриманню ліцензії на оптову торгівлю ними.

Згідно положень п.п.5.1.7 п. 5.1 ст.5 Закону України №168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з: поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів зазначає про відсутность в діях позивача порушення вимог п.п.5.1.7 п. 5.1 ст.5 Закону України №168/97-ВР, щодо заниження податкових зобовязань за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 року у сумі 125912 грн., на підставі того, що ТОВ "Аптека №275" у перевіряємий період не здійснювало оптової торгівлі лікарськими засобами.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем .п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0004281702/0 від 20.12.2010 року, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, на підставі протоколу зборів засновників ТОВ "Аптека №275" №27 від 25.02.2008р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були виведені зі складу, засновників Товариства. На підставі протоколу зборів засновників ТОВ "Аптека №275" №1 від 02.01.2009р. зі складу засновників Товариства був виведений ОСОБА_6

Вище зазначених фізичних особам в звязку з їх виходом зі складу учасників товариства була виплачена частина вартості майна товариства, пропорційно розміру їх внесків до статутного фонду товариства, а саме: ОСОБА_5 суму 97853,00 грн., ОСОБА_4 суму 97853,00 грн. у 2 кварталі 2008р. та ОСОБА_6 суму 171712,00 грн. у 2 кварталі 2009р.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем при виплаті доходів вказаним фізичним особам подано до податкового органу "Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ), в яких було зазначено суми виплачених доходів.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України №889-IV, доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності до п.1.3 ст.1 цього Закону, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Такий дохід, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону є об'єктом оподаткування і підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог ст.12 Закону, визначається з вартості об'єкта рухомого майна. В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Колегія суддів зазначає, що операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону України №889-IV розглядаються, як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до пп.9.6.2. п.9.6 ст.9 Закону визначається, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з нормами вказаного підпункту, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу і є інвестиційним прибутком, що в силу вимог пп. 4.2.13 п. 4.2 ст.4 Закону є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

В силу положень пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону України №889-IV до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Відповідно до пп.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону України №889-IV, за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. А фінансові результати операцій з інвестиційними активами, в силу вимог пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку, який за розрахунком загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами протягом звітного року має право не подавати до податкового органу річну податкову декларацію, зобов'язаний її подати у разі отримання доходів, виплачених на його користь особами, які не є податковими агентами (п.17.2 "в" ст.17 та п.18.2 ст.18 Закону України N889-IV від 22.05.2003р.).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, колегія суддів дійшла висновку, що обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважаються виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також доходи у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційного активу, зобовязана надати податкову декларацію у і встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною статтею 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тобто 15% від об'єкта оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що фізичними особами самостійно було задекларовано отриманий ними дохід і сплачено відповідний податок з доходу фізичних осіб до бюджету, а саме:

- згідно квитанції №83 від 26.03.2009 року, за якою ОСОБА_4 сплатила до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 14677,95 грн. (що складає 15% від суми в 97853 грн., виплаченій їй підприємством у 2 кварталі 2008 року);

- згідно квитанції №4082/з273 від 19.05.2009 року, за якою ОСОБА_5 сплатила до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 14677,95 грн. (що складає 15% від суми в 97853 грн., виплаченій їй підприємством у 2 кварталі 2008 року);

- згідно квитанції №333578 від 24.03.2010 року, за якою ОСОБА_6 сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 25756,80 грн. (що складає 15% від суми в 171712 грн., виплаченої йому підприємством у 1-му кварталі (91712 грн.) та 2-му кварталі (80000 грн.) 2009 року).

Таким чином, оскільки податок з доходу фізичних осіб було сплачено до бюджету, відповідно до положень п.9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", самими особами, яким підприємство здійснювало виплату грошових сум, то колегія суддів зазначає, що повторне донарахування ТОВ "Аптека №275" податку по тій же самій оподатковуваній операції є неправомірним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV, а саме неутримання та неперахування податку з доходів фізичних осіб у квітні червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн. при виплаті з каси підприємства грошових коштів фізичним особам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 367 418,00 грн., які підлягають оподаткуванню як інші доходи.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми податкового зобовязання через порушення останнім вимог діючого законодавства, що виявилось у неправомірному заниженні податку на додану вартість на загальну суму 125912 грн. та не утриманні та перерахуванні податку з доходів фізичних осіб у квітні червні 2008р. та у квітні-червні 2009 року у сумі 55112,70 грн. при виплаті з каси підприємства грошових коштів фізичним особам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 367 418,00 грн., є безпідставними з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2011р. по справі№2а-180/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.