Ухвала суду № 22021064, 07.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/5916/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.,

представника відповідача Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. по справі№2а-1670/5916/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ТОВ «Олтан» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000762302/100 від 24.06.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0000762302/100 від 24.06.2011 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Олтан» (код ЄДРПОУ 21056692) є платником податку на додану вартість.

Позивач відповідно до Податкового Кодексу України подав до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року із розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в розмірі 18941 грн.

З метою встановлення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року, в період з 25.05.2011 року по 06.06.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олтан» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету на рахунок платника у банку березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 3753/23-308/21056692 від 08.06.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем приписів п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року на 18941 грн.

На підставі вищевказаного акту податковим органом було винесене податкове повідомлення рішення № 0000762302/100 від 24.06.2011 року яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 18941 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року відповідач здійснив без достатніх на те підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами ст. 200.1. Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 200.2. Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Кодексу, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно з поданою ТОВ «Олтан» до Кременчуцької ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2011 року відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту становить 18941 грн.

Відповідно до поданої декларації за березень 2011 року відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту становить 46975 грн.

Положення п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (далі по тексту - Кодекс), містять загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування» та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Олтан» на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за лютий та березень 2011 року, підтверджується матеріалами справи.

Надання послуг по перевезенню вантажів за межами митної території України підтверджується міжнародними транспортними накладними та надходженням валютних коштів на банківські рахунки підприємства в оплату наданих послуг.

Позивачем надане документальне підтвердження у вигляді виписок установ банку про фактичну сплату ним та надходження на рахунки ТОВ «Олтан» грошових коштів в оплату наданих та отриманих товарів (робіт, послуг).

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту ТОВ «Олтан» за лютий та березень 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність формування позивачем складу податкового кредиту, шляхом включення сум ПДВ сформованих в результаті правовідносин з ТОВ «Яшіна», ПП «Макс-Авто», ТОВ «Арис ЮГ», ТОВ «Кременчукнафтопродукт груп», ПП «Шина Плюс» діяльність яких має ознаки фіктивності та ставить під сумнів факт належного декларування ними податків по здійснюваних операціях, колегією суддів відхиляються, враховуючи наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару (послуг).

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, щодо заниження позивачем податку на додану вартість, які ґрунтуються на висновках акту перевірки про встановлення відповідачем фактів відсутності декларування та сплати відповідних сум податкових зобовязань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 18 941 грн. не ґрунтуються на вимогах п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та встановлених обставинах справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. по справі№2а-1670/5916/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2011 р.