Ухвала суду № 22020401, 17.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р.Справа № 2а-15596/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі№2а-15596/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Каліна-Інфобуд", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу, яка не була узгодженою у законному порядку; зобов'язати відповідача відновити в особистій карті платника податку сплачені підприємством кошти ПДВ у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року; визнати незаконним повідомлення від 12.11.2010 року №120370012524265 про погашення податкового боргу за рахунок сплаченого ПП "Каліна-Інфобуд" податку на додану вартість у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року; зобов'язати відповідача здійснити заходи по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна яке належить ПП "Каліна-Інфобуд", визнати дії по здійсненню перевірки від 30.06.2010 р. незаконними, визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 12.07.2010 р. №00002118/0, першу податкову вимогу від 19.08.2010 р. №1/560 та другу податкову вимогу від 04.10.2010 р. №2/683, що прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністартивного суду від 06.04.2011р. по справі №2а-15596/10/2070 вимоги позивача були задоволені частково.

Визнані неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд", яка не була узгоджена у законному порядку.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова відновити в особистій карті платника податку Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" сплачені підприємством кошти ПДВ у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року.

Визнано незаконним повідомлення від 12.11.2010 року №120370012524265 про погашення податкового боргу за рахунок сплаченого Приватного підприємства "Каліна-Інфобуд" податку на додану вартість у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова здійснити заходи по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна яке належить Приватному підприємству "Каліна-Інфобуд".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 12.07.2010 р. №00002118/0.

Скасовано першу податкову вимогу від 19.08.2010 р. №1/560 та другу податкову вимогу від 04.10.2010 р. №2/683, що прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністартивного суду від 06.04.2011р. по справі №2а-15596/10/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністартивного суду від 06.04.2011р. по справі №2а-15596/10/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до п.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувшиматреіали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що 16.06.2010 р. на адресу директора ПП «Каліна-Інфобуд» податковим органом направлено повідомлення про запрошення за №8510 для проведення документальної невиїзної перевірки на 30.06.2010 р. о 15.00 год., яке директор підприємства отримала 30.06.2010 р.

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 30.06.2010 р. проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Каліна-Інфобуд» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будпласт-1» за період з 01.12.2008 р. По 31.01.2009р., за результатами якої складений акт №3132/18-007/36033198 від 30.06.2010 р., яким встановлені порушення, зокрема, п.п. 7.4.1., п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 8803,83 грн., за періодами: грудень 2008 р. - 4092,13 грн., січень 2009 р. - 4774,70 грн.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ «Будпласт-1», що є контрагентом позивача, за перевіряємий період не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки ТОВ «Будпласт-1» не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, у ТОВ «Будпласт - 1» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Тобто угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Каліна - Інфобуд» з ТОВ «Будпласт-1» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

12.07.2010 року Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 про визначення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13300,25 грн., з яких: за основним платежем - 8866,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4433,42 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу ПП «Каліна-Інфобуд» кур'єрською поштою, але повернулося без вручення, оскільки адресат за вказаною адресою відсутній, що підтверджується накладною кур'єрської пошти «Меркурій».

У зв'язку з чим працівниками Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт про неможливість вручення від 05.08.2010р. № 554/18-007/36033198.

В той же день податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010р. було розміщено на дошці податкових оголошень, що підтверджується службовою запискою від 05.08.2010р. №291/18-006.

Фахівцями АХВ ДПІ 16.08.2010р. податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 р. знято з дошки повідомлень.

У зв'язку з не сплатою визначеного податковим повідомленням - рішенням № 00002118/0 від 12.07.2010 р., сума зобов'язання з ПДВ у розмірі 13300,25 грн., 16.08.2010 р. стала податковим боргом, що було відображено в обліковій карті ПП «Каліна-Інфобуд».

ДПІ були здійснені заходи по погашенню податкового боргу ПП «Каліна-Інфобуд», а саме: винесена перша податкова вимога від 19.08.2010 р. № 1/560, яка була розміщена на дошці податкових оголошень від 30.08.2010р., та знята 28.09.2010 р., та друга податкова вимога від 04.10.2010 р. № 2/683, яка розміщена на дошці податкових оголошень від 20.10.2010 р., знята 18.11.2010р.

В державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано податкову заставу на наявне майно у підприємства або набуте ним у майбутньому на суму 26596,50 грн., що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08.11.2010 р. №29152743.

Позивачем 11.10.2010 р. на підставі платіжного доручення було перераховано до бюджету 25556 грн. як сплату ПДВ за 3 квартал 2010 р.

30.11.2010 р. ПП «Каліна-Інфобуд» отримано повідомлення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №120370012524265 від 12.11.2010 р. в якому вказується, що сплачені позивачем до бюджету податок на додану вартість за 3 квартал 2010 р. у сумі 25560,00 грн. Відповідачем зараховано в погашення податкового боргу у розмірі 13298,25 грн. та пені у сумі 292,01 грн.

Відповідно до ч.І ст.З Господарського кодексу України, господарська діяльність -діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.1.32 ч.І Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР 28 грудня 1994 р., господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є постійною, регулярної та суттєвою.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Каліна-Інфобуд» та ТОВ «Будпласт»-1».

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року.

Матеріали справи свідчать про те, що 21.1.2008 р. між ПП «Каліна-Інфобуд» (Замовник) та ТОВ «Будпласт»-1» (Підрядник) укладено договір підряду №20, за умовами якого підрядчик зобов'язується виконати роботи по штукатурці місця загального користування житлового будинку по пр. Маршала Жукова на розі Садового проїзду.

Здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у: актах виконаних робіт за листопад та грудень 2008 р., податкових накладних №1159 від 20.01.2009 р. на суму 28648,20 грн., у т.ч. ПДВ -4774,70 грн., №1329 від 01.12.2008 р. на суму 24552,78 грн., у т.ч. ПДВ -4092,13 грн.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 29 від 16.12.2008 р., № 6 від 20.01.2009 р.

Нікчемність договорів, укладених ПП «Каліна-Інфобуд» та ТОВ «Будпласт-1», відповідач обґрунтовує посиланням на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Слід зазначити, що ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено ніяких вимог до форми і виду документів, які б відносилися до цілей податкового обліку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. З Закони України «Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні містять відомості, які дають змогу ідентифікувати осіб, які орали участь у здійсненні господарських операцій, інші обов'язкові реквізити первинних документів, суд зазначає, що зазначені акти та накладні відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують дійсне здійснення господарських операцій.

Таким чином, наявні у справі матеріали, а саме: договір, акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують його доводи стосовно невиконання підрядником позивача своїх зобов'язань за договором та надання відповідних послуг.

Таким чином приймаючи податкове повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Стосовно вимог позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо зарахування суми 25560,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу, яка не була узгодженою у законному порядку; зобов'язати відповідача відновити в особистій карті платника податку сплачені підприємством кошти ПДВ у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року; визнати незаконним повідомлення від 12.11.2010 року №120370012524265 про погашення податкового боргу за рахунок сплаченого ПП "Каліна-Інфобуд" податку на додану вартість у сумі 25560,00 грн. за третій квартал 2010 року.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова здійснити заходи по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про реєстрацію обтяжень рухомого майна яке належить Приватному підприємству «Каліна-Інфобуд» та скасування першої податкової вимоги від 19.08.2010 р. №1/560 та другої податкової вимоги від 04.10.2010 р. №2/683, що прийняті Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова.

Оскільки податкові вимоги прийняті на підставі податкового повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року та обтяження на майно позивача накладено також на підставі зазначеного рішення, яке підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч приписам чинного законодавства, тому зазначені позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 00002118/0 від 12.07.2010 року.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі№2а-15596/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >