Ухвала суду № 22020365, 10.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р.Справа № 2а-6276/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцова Н.В.

Суддів Мінаєва О. М., Макаренко Я. М..

при секретарі судового засідання - Антоненко Н. В.

представник позивача Дехтярьова І.В.

представника відповідача Іващенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від28.03.2011р. по справі№2а-6276/10/1870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Собекс Україна"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Собекс Україна" (надалі по тексту позивач, ТОВ "Собекс Україна") звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі по тексту відповідач, Шосткинська МДПІ), після уточнення позовних вимог просив суд:

визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 16.11.2009р. за №0000752347/0, №0000901742/0, від 26.01.2010р. за №0000752347/1, №0000901742/1, від 02.04.2010р. за №0000752347/2, №0000901742/2, від 23.06.2010р за №0000752347/3, №0000901742/3 та стягнути судові витрати.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від28.03.2011р. зазначений позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на факти, встановлені при проведенні перевірки та відображені в акті від 03.11.2009р. за №1367/2300/35187360, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи встановлено, що позивач, ТОВ “Собекс Україна” (код ЄДРПОУ 35187360) зареєстрований юридичною особою та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.16), копією довідки з ЄДРПОУ НОМЕР_1 (т.1, а.с.17). Позивач взятий на податковий облік в Шосткинській МДПІ з 25.10.2007 р. за №544, про що зазначено в акті про результати позапланової виїзної перевірки від 03.11.2009р. №1367/2300/35187360 (т.1, а.с.67).

Судом встановлено, що у період з 14.10.2009 р. по 27.10.2009 р., Шосткинською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Собекс Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р.

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 03.11.2009 р. за №1367/2300/35187360 (т.1, а.с.66-123), було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

1. пп.4.1 ст.4, пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3., п.5.9 ст.5, пп.7.3.2 п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням вимог п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за перевірений період всього у сумі 128346,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року у сумі 128346,00 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на 1997375,00 грн.;

- занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року на 75445,00 грн.;

2. пп.4.2.9 “г” п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, чинного на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009року на суму 1183,97грн., в тому числі за 9 місяців 2009 року 1183,97 грн.;

3. пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону №889, що призвело до несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб. За несвоєчасну сплату податку нараховано пені в сумі 30,92 грн.

За результатами перевірки 16.11.2009р. Шосткинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- за №0000901742/0 (т.1, а.с.59), яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем “податок з доходів фізичних осіб” з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 3551,91грн., в тому числі 1183,97 грн. - за основним платежем, 2367,94грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за №0000752347/0 (т.1, а.с.60), яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток підприємств” з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 179684,00 грн., в тому числі 128346,00грн. - за основним платежем, 51338,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до Шосткинської МДПІ (т.1,а.с.45-50), до ДПА в Сумській області (т.1,а.с.32-35), ДПА України (т.1, а.с.36-40). Однак, рішеннями Шосткинської МДПІ від 26.01.2010р. за №90/10/25-006-27/31ск (т.1,а.с.146-151), ДПА в Сумській області - від 02.04.2010р. за №4925/10/25-005-14/19ск (т.1, а.с.152-155), ДПА України - від 23.06.2010р. за №12443/7/25-0115 (т.1, а.с.156-158), за результатами розгляду первинної та повторних скарг ТОВ “Собекс Україна”, податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення.

За наслідками оскарження Шосткинською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.01.2010р. за №0000901742/1, №0000752347/1, від 02.04.2010р. за №0000752347/2, №0000901742/2, від 23.06.2010р. за №0000752347/3, №0000901742/3 (т.1, а.с.53-58).

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009 р. №0000901742/0, суд першої інстанції виходив з того, що відносини за договором оренди транспортного засобу з працівником товариства фізичною особою ОСОБА_3 виникли з 14.03.2008 року, тобто з моменту домовленості сторін, що прямо зазначено в тексті нотаріально посвідченого договору, а паливно-мастильні матеріали на використання орендованого легкового автомобілю були списані вже після нотаріального посвідчення вказаного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З акту перевірки (т.1, а.с.110-117) встановлено, що підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу стало неутримання та неперерахування до бюджету вказаного податку за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року з доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді грошового відшкодування витрат за паливно-мастильні матеріали в сумі 1183,97 грн., в тому числі за 9 місяців 2009 року в сумі 1183,97 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ “Собекс Україна”14.03.2008 р. був укладений договір оренди транспортного засобу з працівником товариства з фізичною особою ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 було передано в оренду позивачу власний легковий автомобіль марки Amulet А15” (державний номер НОМЕР_2) на період з 14.03.2008 року по 14.03.2009 року на загальну суму орендної плати 11294,16 грн. (орендна плата складає щомісячно по 941,18 грн.). Нотаріально цей договір був посвідчений 16.09.2008 року (т.1, а.с.231-233).

З акту перевірки вбачається (т.1, а.с.111), що у відповідності до наданих на перевірку первинних бухгалтерських документів, подорожніх листів була погашена кредиторська заборгованість по закупівлі та використанню палива на легковий автомобіль Amulet А15 підзвітній особі ОСОБА_3, який був працівником цього підприємства, по видатковому ордеру № 0518/19 від 18.05.2009 року на загальну суму 10902,58 грн. (в тому числі сума на відшкодування витрат за паливно-мастильні матеріали 7893 грн. 10 коп.).

Посилаючись на ч. 2 ст. 799, ст. ст. 640, 631 Цивільного кодексу України, податковий орган стверджує, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню та є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Враховуючи, що вказаний договір оренди транспортного засобу був посвідчений лише 16.09.2008 р., податковий орган робить висновок, що договір до 16.09.2008р. був неналежним чином оформлений та не створює для сторін будь-яких юридичних наслідків, а також будь-яких наслідків і в податковому обліку підприємства - орендаря. За таким договором орендар не має права відображати в податковому обліку витрати, пов'язані з експлуатацією автомобіля, тобто, договір в період з 14.03.2008р. по 15.09.2008р. є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків до моменту його нотаріального посвідчення. Витрати, понесені підприємством по закупівлі паливно-мастильних матеріалів на легковий автомобіль Amulet А15”, власником якого є фізична особа ОСОБА_3, за період, протягом якого вищевказаний договір не був нотаріально посвідчений, на думку податкового орану, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб як додаткове благо громадянина ОСОБА_3

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно пп. 4.2.9 “г” п. 4.2 ст. 4, пп. 17.2 “а” п. 17.2 ст. 17 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до пп. 20.3.2. п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

У звязку з тим, що договір оренди транспортного засобу був нотаріально посвідчений лише 16.09.2008р. відповідач за період з 14.03.2008р. по 15.09.2008р. нарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб з доходу, який податковим органом визначено як додаткове благо в сумі 1183, 97 грн., отримане платником податків від працедавця.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну вимогу до форми договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи, а саме нотаріальне посвідчення. Згідно ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Разом з тим, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

В наданому до матеріалів справи договорі оренди (пп.2.2, 4.1) зазначено, що відносини за цим договором виникли з 14 березня 2008 р.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України визначили, що умови договору поширюються і на відносини між ними і до нотаріального його посвідчення.

Отже колегія суддів зазначає, що нотаріальне посвідчення договору 16 вересня 2008 р. не є моментом виникнення відносин за договором, оскільки сторони про це домовились з 14.03.2008 року. Крім того, як вбачається з актів на списання (т.2, а.с.95-102), паливно-мастильні матеріали були списані вже після нотаріального посвідчення вказаного договору.

Колегія суддів зазначає про помилковість визначення податковим органом відносин за договором з фізичною особою ОСОБА_3 як відносин працедавця і найманого працівника, оскільки предметом договору є оренда транспортного засобу, на умови якого не впливають трудові відносини орендодавця.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та відсутність порушення ТОВ "Собекс Україна" пп.4.2.9 “г” п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та вважає правильним правильним висновок про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009р. за №0000901742/0.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0000752347/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в частині, що стосується висновків податкового органу про зменшення суми витрат на 2449977 грн., суд першої інстанції виходив з наявності у платника податків права на коригування податкового зобовязання шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Податковим повідомленням рішенням від 16.11.2009 р. №0000752347/0 донараховано 179684 грн., з них 128346 грн. - податок на прибуток підприємств, 51338 грн. - штрафні санкції за порушення пп.4.1 ст.4, пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3., п.5.9 ст.5, пп.7.3.2 п.7.3 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як зазначено в акті перевірки (т.1,а.с.88-90), протягом перевіряємого періоду з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. TOB “Собекс Україна” до складу валових витрат було включено курсовий збиток по валюті на суму 2449977,0 грн. у декларації за 2008 рік (фактично за 4 кв.2008 року), без надання будь-яких підтверджуючих документів, що призвело до виникнення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 1997375,00 грн.

Сума валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), визначених згідно ст. 5 з урахуванням пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вирахувана податковим органом наступним чином (т.1, а.с.89):

- за даними перевірки за 9 місяців 2008 року - 1874318 грн.

- сума витрат за період жовтень-грудень 2008 року, визначена на підставі наданих до перевірки документів - 213218 грн.

- сума витрат, що має бути відображена у рядку 04.13 Декларації за 2008 рік - 2087536 грн. (1874318 + 213218 = 2087536).

- сума валових витрат, яку задекларовано підприємством у рядку 04.13 декларації про прибуток підприємства становить 4537513 грн. (т.2, а.с.36)

Виходячи з такого розрахунку, Шосткинська МДПІ робить висновок про завищення валових витрат на 2449977 грн.: (2087536 4537513), яка не підтверджується жодними документами, які б підтверджували правомірність віднесення до складу валових витрат даної суми.

Проте, при розгляді справи встановлено, що позивачем по взаємовідносинах з контрагентами у перевіряємому періоді (2008р.) мало валютну заборгованість. При її погашенні, враховуючи, що на той час курс долара США суттєво змінювався на значну різницю (даний факт не заперечувався відповідачем), підприємство фактично несло збитки.

Витрати, повязані з перерахунком вартості іноземної валюти, у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду позивачем всупереч вимог пп.7.3.3. п.7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” помилково було включено у валові витрати в 4 кварталі 2008 р., у звязку з чим задекларовано збитки в розмірі 1997375,00 грн. (т.2, а.с.36-38).

Позивачем виправлено помилку в декларації за "3 квартали 2009 р." шляхом включення в рядок 05.2 декларації за 3 квартали 2009р. суми (-)2505291 грн. Також відкориговані (збільшені) за 2008 рік валові доходи на суму (-)34511 грн. Це відображено в рядку 02.2 Декларації за 3 квартали 2009 р.

Позивач, користуючись правом, наданим п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків" відобразив недоплату в складі декларації, відобразив нарахування штрафу 5% (5880 грн.). Загальна сума податкового зобов'язання збільшена.

Щодо виправлення помилки у декларації за 3 квартал 2009 р. колегія суддів зазначає наступне. Позивач самостійно у декларації за 3 квартал 2009 р. відобразив коригування валових витрат по р. 05.2 “самостійно виявлені помилки” за результатами минулих податкових періодів в декларації за 4квартал 2008р. (т.2, а.с.48), виключивши суму помилки зі складу валових витрат в декларації за 9 місяців 2009 р., яка зайво була включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, шляхом включення її зі знаком (-) та нарахувало штраф в розмірі 5% - 5880,00 грн.

Шосткинська МДПІ та її представник в судовому засіданні пояснили, що платник повинен був “повернутись” в минулий період, та сплатити не лише штраф 5%, а й податок на прибуток за 2008р. в сумі 128346,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що визначальним у вирішення питання про право на включення суми витрат позивачем є наявність у нього права на виправлення помилок минулого податкового періоду.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання” якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.”

Таким чином, якщо платник подає не уточнюючий розрахунок, а включає помилки в декларацію, то він відображає помилки “за (а не в ) будь-який наступний податковий період”. Тобто розрахунок податку в періоді, за який подано звітність з урахуванням помилок, розраховується з урахуванням таких помилок і будь-якого іншого розрахунку податку за попередні податкові періоди не потребує. Діюче законодавство не містить будь-яких положень щодо перерахунку податку за попередній звітний період в разі, якщо відкориговані показники такого звітного періоду включені в розрахунок податку наступного періоду наростаючим підсумком, та такі корегування не приводять до позитивного значення обєкту оподаткування.

Відповідно до пп.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

В свою чергу валові витрати визначаються з урахуванням помилок минулих податкових періодів (пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”). Відповідно до пп.16.4 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Отже, законодавством передбачено розрахунок податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року із врахуванням збитків минулого податкового періоду. Позивачем у відповідності до приписів Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання” суму валових витрат за 9 місяців 2009р. було зменшено на суму витрат, що були зайво включені до складу декларації за 4 квартал 2008р.

Коригування відбулось до проведення перевірки, платником нараховано штраф у звязку з самостійно виправленою помилкою, що відповідає приписам Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які не передбачають таких дій як “повернення” платником фактично в той податковий період, коли виникла помилка та нарахування в тому податковому періоді податку (в разі якщо таке корегування не призводить до виникнення позитивного обєкта оподаткування).

Колегія суддів зазначає, що законодавством не визначено обовязку здійснити відповідне виправлення помилок в податковому періоді, що настає за звітним, встановлено лише умову виправлення помилки до проведення перевірки. Доводи відповідача про те, що про таку помилку позивачу було відомо раніше та інші обґрунтування, не знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується зазначає, що висновок податкового органу про заниження позивачем суми валових витрат на 2449977,00 грн. не підтверджується при розгляді справи та є безпідставним, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вказаного порушення.

Також, як встановлено з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про завищення суми валового доходу на 113932,00 грн. Стосовно такого висновку колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем занижено на вказану суму доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 2008 рік (IV-й квартал 2008 року) та вказано, що товариством не в повній мірі враховано в річній декларації суму доходу від продажу товарів за І півріччя 2008 року, яка врахована в проміжній декларації за 11 місяців 2008 року і не врахована у річній декларації за 2008 рік.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З поданих декларацій (т.2, а.с.24-56), листа від 09.02.2009 р. (т.1, а.с.124), вбачається, що позивач пояснював, що ним у декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. було задекларовано всі доходи та всі витрати за весь звітний період, включаючи і ті, які не були враховані в декларації за півріччя 2008р. (т.1, а.с.124) на суму 364268,00 грн.

З матеріалів справи (т.1, а.с.69-70, т.2, а.с.24-39) встановлено, що сума доходу за 9 місяців 2008 року позивача, згідно поданої декларації, дорівнює 5186302,00 грн., сума доходу отриманого за жовтень - грудень 2008 року згідно наданих на перевірку документів, дорівнює 642753,00 грн., сума доходу отриманого за 1 півріччя 2008 року, який був недорахований за 9 місяців 2008 року (що було виявлено в попередній перевірці) дорівнює 364268,00 грн. Разом має бути 6193323,00 грн. Підприємством за 2008р. задекларовано в дохід в сумі 6 079 391,00 грн. (т.1, а.с.36).

Таким чином, з огляду на вказані в деклараціях дані, позивач мав врахувати у річній декларації суму доходу від продажу товарів за І півріччя 2008 року на 113 932,00 грн. (6 193 323грн. - 6 079 391грн.).

Позивач зазначає, що враховуючи подані декларації (т.2, а.с.24-39), а також розрахунки (т.2, а.с.116), ним самостійно було виправлено суму заниження валових доходів за 1 півріччя 2008р. (виявлене під час попередньої перевірки) в деклараціях за 9 місяців 2008р. (на суми 479843грн.) та за листопад 2008р. (на суму 364268грн.). В результаті такого завищення (корегування) за відповідні періоди підприємством було виправлено суму заниження валових доходів за 1 півріччя 2008р. (479843+364268=844110грн.). Разом з тим, при такому "виправленні" мала б бути відсутня різниця у задекларованих сум за рік, а тому доводи позивача з цього приводу є безпідставними.

Отже, враховуючи подані розрахунки сторонами (т.2, а.с.106,116,117), та декларації за 2008р. (т.2, а.с.36-37), дана сума заниження підприємством валових доходів за 2008р. на суму 113932,00грн. не може вплинути на обєкт оподаткування, у звязку з тим, що в даному періоді відємне значення обєкту оподаткування підприємства зі знаком “-”(рядок 08 декларації) значно перевищувало 113932,00 грн. (т.2, а.с.37).

Враховуючи встановлення при розгляді справи неправомірності донарахування податковим органом податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 51338,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв всупереч чинному законодавству, а також необґрунтовано.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від28.03.2011р. по справі№2а-6276/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2011 р.