Ухвала суду № 22017606, 08.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р.Справа № 2а-9380/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.08.2011р. по справі№2а-9380/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.07.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкові( далі відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення № 0002332305 від 25.05.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промметсплав” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002232305/0 від 25.05.2011 року про визначення ТОВ “Промметсплав”суми податку на додану вартість у розмірі 1211950.00 грн. основний платіж, 1.00 грн. - штрафні санкції

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промметсплав”(код ЄДРПОУ 25611992) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок)

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 19.08.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги ст. 215, ст.203, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків., що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб шляхом укладення нікчемних правочинів. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. За таких обставин, судом першої інстанції зроблено висновок, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність договорів поставки укладених між позивачем та ТОВ “Октамет” за яким підприємством придбані алюміневі радіатори та з ТОВ “Кастросервіс”від 03.01.2011 року, за яким підприємством придбано алюміневий прокат.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу субєкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А 00 503368 від 22.06.1998 року (а.с.61-62, т.1). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД згідно довідки статистики АА 425434 є: 51.90.0-інші види оптової торгівлі; 27.42.0 - виробництво алюмінію; 27.44.0 - виробництво міді; 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту; 51.57.0 оптова торгівля відходами та брухтом. Підприємство має ліцензію серії АВ № 548770 на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів (а.с.65, т.1)

12.05.2011 року фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ “Промметсплав”щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ “Октамет”та ТОВ “Кастосервіс”за січень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.05.2011 року № 1552/2305/25611992, яким встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”в частині заниження ПДВ у розмірі 1.211.950,00 грн. (а.с.10-17, т.1)

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 0002332305 від 25.05.2011 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за основним податком (податок на додану вартість) на суму 1211950,00 грн., та нараховано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів ст.55 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Виходячи з цього, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем укладено договори поставки з ТОВ “Октамет” від 03.01.2011 року № 1, за яким підприємством придбані алюміневі радіатори (а.с.49-55, т.1).

На виконання умов договору ТОВ “Октамет”видані податкові накладні № 19 від 03.01.2011 року, сума ПДВ 107077,50 грн.; № 20 від 05.01.2011 року, сума ПДВ 95128,00 грн.; № 21 від 10.01.2011 року, сума ПДВ 110600,00 грн.; № 22 від 12.01.2011 року, сума ПДВ 113275,90 грн.; № 23 від 17.01.2011 року сума ПДВ 113502,90 грн.; № 24 від 19.01.2011 року сума ПДВ 112333,00 грн. (а.с.56-61, т.1). За вказаними податковими накладними позивачем у січні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту 651917,30 грн.

Також позивачем укладено договори поставки з ТОВ “Кастросервіс”від 03.01.2011 року № 1, за яким підприємством придбано алюміневий прокат (а.с.30-39, т.1).

На виконання умов договору підприємству надані податкові накладні № 13 віл 10.01.2011 року, сума ПДВ 106446,32 грн.; № 14 від 12.01.2011 року, сума ПДВ 57400,00 грн.; № 15 від 14.01.2011 року, сума ПДВ 57687,00 грн.; №16 від 17.01.2011 року, сума ПДВ 57400,00 грн.; № 17 від 18.01.2011 року, сума ПДВ 54363,02 грн.; № 18 від 20.01.2011 року, сума ПДВ 58871,88 грн.; № 19 від 21.01.2011 року, сума ПДВ 57395,10 грн.; № 20 від 24.01.2011 року, сума ПДВ 54504,17 грн.; № 21 від 28.01.2011 року, сума ПДВ 55965,00 грн. Суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту січня 2011 року на загальну суму 560032,49 грн. (а.с.40-48, т.1)

Як вбачається з матеріалів справи - копій договорів, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, договорів транспортування, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, які наявні у матеріалах справи, що позивачем здійснено дійсне придбання товарів та їх подальше використання у власній господарській діяльності (а.с.2-116 т.2).

Таким чином, щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладених між позивачем та контрагентами договорів , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочинну недійсним не вимагається.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Із аналізу ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Таким чином з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, належать до виключного прерогативи судових органів.

На момент укладення угод та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, як вбачається з копій договорів, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, договорів транспортування, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, позивачем здійснено дійсне придбання товарів та їх подальше використання у власній господарській діяльності (а.с.2-116 т.2).

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що договори, укладені між позивачем та ТОВ “Октамет”та ТОВ “Кастросервіс”мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про їх нікчемність є помилковими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що , в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Також відповідно до вимог п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Таким чином, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України, Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції з власної ініціативи витребувано у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості тощо.

Як вбачається з копій платіжних доручень, проведених банком, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості (а.с.140-150, 102-109 т.1)

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за договорами, кладеними з ТОВ “Октамет” та ТОВ “Кастросервіс”

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених угод відповідно до 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. по справі№2а-9380/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бондар В.О.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.