Постанова № 22017048, 16.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 р. Справа № 2а-1670/2892/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняГрицаєнко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-1670/2892/11

за позовом Приватного підприємства "Стандарт Авто" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Стандарт Авто"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 року № 0003112301/1101, № 0003102301/1102, № 0032581702/1090.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Стандарт Авто" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0003112301/1101 від 01 квітня 2011 року, № 0003102301/1102 від 01 квітня 2011 року та № 0032581702/1090 від 01 квітня 2011 року.

В апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Стандарт Авто» в повному обсязі.

Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: не враховано приписи ст. 9, 86, 159 КАС України, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 2, 3, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 5, 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання та направлень № 705/1000705 від 18.02.2011 року, № 833/000833 від 25.02.2011 року та № 868/000868 від 03.03.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства “Стандарт Авто”(код 32615019) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, в ході якої встановлено порушення п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.8.1.2, пп. 8.4.5 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 335/94; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року; п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9, п.п9.12.2 п.9.12 ст.9 п.п "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889- IV від 22.05.2003 року.

За результатами перевірки складено акт № 1326/23-209/32615019 від 18.03.2011 року, на підставі якого податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 01 квітня 2011 року № 0003112301/1101 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем - 4629 грн., штрафні (фінансові) санкції -1157 грн., № 0003102301/1102 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств з них за основним платежем -372073 грн., штрафні (фінансові) санкції - 93018 грн., № 0032581702/1090 про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з них за основним платежем -562,5 грн., штрафні (фінансові) санкції -140,63 грн.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з невідповідності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. .54 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р. контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планових виїзних перевірок дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Стандарт Авто» за період з 01.01.08р. по 31.12.10р., проведеної Кременчуцькою ОДПІ, встановлені порушення вимог п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.8.1.2, пп. 8.4.5 п.8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 335/94, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 372073 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4629 грн.; п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.12.1 п.9.12 ст. 9, п.п9.12.2 п.9.12 ст.9 п.п "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889- IV від 22.05.2003 року, в результаті чого порушено правильність та своєчасність перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму 562,50 грн.

За вказані порушення, на підставі абз. 1 п.п. 123.1 ст. 123 та абз.1 пп.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р., у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, до платника податків застосовується штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а за ненарахування, неутримання та/або несплату(неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків до платника податків застосовується штраф в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Так, за результатами перевірки складено акт № 1326/23-209/32615019 від 18.03.2011 року, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року № 0003112301/1101 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем - 4629 грн., штрафні (фінансові) санкції -1157 грн., № 0003102301/1102 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств з них за основним платежем -372073 грн., штрафні (фінансові) санкції - 93018 грн., № 0032581702/1090 про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з них за основним платежем -562,5 грн., штрафні (фінансові) санкції -140,63 грн.

Зазначаючи в своєму рішенні про відсутність в діях позивача порушень п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцькою ОДПІ в судовому засіданні не доведено, що договори поруки, укладені між позивачем та ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем завищено валові витрати на суму 1394260 грн. в тому числі: 2008 рік - 905330 грн. (I кв. -140674 грн., II кв.-237468 грн., III кв. 372923 грн., IV кв. 166173 грн.) 2009 рік - 227698 грн. в (I кв. -161842 грн., II кв.-61152 грн., III кв. 1137 грн., IV кв. 3567грн.), 2010 рік - 285436 грн. (I кв. -33750 грн., II кв.-72800 грн., III кв. 58200 грн., IV кв. 106800 грн.), оскільки надані позивачем під час перевірки документи на підтвердження проведених робіт за договорами поруки не можуть братися до уваги, як первинні бухгалтерські документи, так як в них не вказані обов'язкові реквізити, а послуги по реалізації за договором поруки такими, що використані в господарській діяльності.

Так, матеріалами справи встановлено, що ПП "Стандарт Авто" було укладено договори поруки з приватними підприємцями ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за № б/н від 10.10.05р. та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за № б/н від 02.06.2008р.

Вказані договори є однотипними, в предметі договору яких зазначено, що на платній основі Підприємство -ПП «Стандарт Авто» доручає, а Повірений - ПП ОСОБА_1 (ОСОБА_2) приймає на себе обов'язки від імені та за рахунок підприємства здійснювати на території України пошук покупців на автомобілі ВАЗ, ГАЗ, УАЗ, ПАЗ, ЗИЛ, ІЖ, та інші.

Згідно з п. 1.2 Договору повірений своїми засобами організовує та здійснює на торгівельній площадці ПП «Стандарт Авто» за адресою АДРЕСА_1 зберігання та демонстрацію покупцям автомобілів, що продаються.

Відповідно до п. 1.4 договору після находження потенційного покупця Повірений організовує оплату за проданий автомобіль по ціні заявленій Підприємством, безпосередньо на розрахунковий рахунок Підприємства з повним оформленням Підприємством договорів та всієї необхідної документації, яка супроводжує реалізацію автомобіля.

Згідно з п. 2.1 договору Повірений зобов'язаний прийняти на себе відповідальне зберігання всіх автомобілів, що знаходяться на торгівельній площадки Підприємства. З моменту прийняття торгівельної площадки з автомобілями під охорону нести усі ризики та відповідальність за втрату, пошкодження, раз укомплектованість автомобілів.

Згідно з п 2.4 договору Повірений зобов'язаний організовувати продажу автомобілів від імені підприємства та отримання покупцем пакету документів на придбаваємий їм автомобіль для оформлення його в органах реєстрації ДАІ.

Винагорода за один реалізований автомобіль узгоджується сторонами щомісячно шляхом підписання доповнення до актів по кожному автомобілю

Як вбачається з матеріалів справи, всього за перевіряємий період ПП ОСОБА_1 надав послуг по договору поруки по реалізації автомобілів на суму 420 860 грн. без ПДВ, а ПП ОСОБА_2 - на суму 973 400 грн. без ПДВ.

Послуги по реалізації автомобілів за договорами поруки оформлено актами прийому передачі виконаних робіт, де зазначено, що повіреним по договору поруки були реалізовані автомобілі, в якій кількості та на яку суму. Обумовлюється розмір винагороди згідно додатка про реалізовані автомобілі. До актів прийому передачі виконаних робіт додаються акт прийому передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, де зазначається марка автомобілів прийнятих на зберігання, їх кількість та загальна вартість автомобілів; звіт про реалізовані автомобілі, в якому зазначається, що у виконання умов договору поруки повіреним були реалізовані наступні автомобілі та на яку суму.

З матеріалів справи слідує, що послуги по реалізації автомобілів за договорами поруки в бухгалтерському обліку відображені підприємством проводкою Дт рах 92 «загально виробничі витати» Кт рах 63 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В податковому обліку суми витрат за договорами поруки віднесені до складу валових витрат у рядок 04.1 Декларації про прибуток підприємства.

Матеріалами справи також встановлено, що переміщення автомобілів на відповідальне зберігання не здійснювалося. Продаж автомобілів здійснювався на торгівельній площадці ПП «Стандарт Авто» за адресою: АДРЕСА_1, де ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 орендували нежитлове приміщення на підставі договорів оренди. Розмір орендної плати складав 750грн в т.ч. ПДВ 125 грн. за квартал. Витрати на утримання виробничих потужностей, які надавалися в оренду, здійснювало ПП «Стандарт Авто».

Послуги охорони надавали підприємства:

- ТОВ «Альфа Дніпро Плюс» м. Кременчук, код 34303036 згідно договору № А-422/75 від 01.04.08 р. на охорону об'єктів за допомогою ПЦО та договору № А-423/75 від 01.04.08 на реагування по виклику. За даними договорами замовник доручає, а виконавець приймає під охорону об'єкти, внесені в дислокації - розрахунок згідно додатку до договору. Охорона здійснюється у дні і години, вказані в дислокації розрахунку. За цим договором Виконавець зобов'язаний здійснювати централізовану охорону. Вартість охорони за місяць становить 348,0 грн. в т.ч. ПДВ.

- ТОВ «Венбест» м. Полтава, код 34189759 згідно договору № 4225,505 - ОП від 20.08.09 р. Згідно договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження автосалон, розташований за адресою АДРЕСА_1. Охорона об'єкта здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об'єкті. Вартість послуг становить 650 грн. на місяць разом з ПДВ.

Рекламні послуги у перевіряємому періоді надавали: ПП ТРК «Аллюр» (інн 302050316036) ТОВ «ГРА Наша лінія» (інн 309787616011) ПП «Видавничій дім Приватна газета» (інн 314356316039) СПД ОСОБА_4 (ід.н.2893115497) СПД ОСОБА_3(ід.н.) Оформлення довідок - рахунків, які супроводжують реалізацію автомобіля, здійснювало / ПП «Стандарт Авто». В журналі реєстрації видачі довідок рахунків та транзитних номерів в 1 колонці прізвище та ім'я по батькові продавця транспортного засобу, його адреса» значиться ПП «Стандарт Авто».

Оплата за реалізовані автомобілі за договорами поруки надходили на розрахунковий рахунок ПП «Стандарт Авто».

З акту перевірки вбачається, що податковому органу до перевірки були надані договори поруки, акти прийому передачі виконаних робіт, звіти про реалізовані автомобілі, акти прийому передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Інших документів, які б підтверджували фактичне виконання ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 послуг по реалізації автомобілів надано не було.

Документів, які підтверджують проведену певну роботу, на підставі яких можна впевнитись у тому, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, яку замовник може використати в господарській діяльності, що приносить дохід, також до перевірки надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що по наданих до перевірки документах неможливо встановити, що витрати носять виробничій характер (відносяться до господарської діяльності).

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинною документацією, на підставі якої ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 р. на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто первинні документи які відображають господарську операцію є основою для податкового обліку. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 р. первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р.№ 996-ХІУ

Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг, відповідно до ст.901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто або ж у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами, так як в них не вказані обов'язкові реквізити, а послуги по реалізації автомобілів за договорами поруки, надані ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що використані в господарській діяльності підприємства.

Вказуючи в своєму рішенні про відсутність в діях позивача порушень п. 5.1 п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата, яку здійснювали орендарі є грошовою компенсацією тих комунальних послуг, якими орендарі користувалися сумісно із підприємством, а тому віднесення до складу валових витрат на утримання частини приміщення, що здавались в оренду ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, а також орендна плата за землю над доходами, отриманими від надання послуг оренди є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 796750 ПП "Стандарт Авто" на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.11.2008 року № 5157 є власником земельної ділянки площею 0,0318 га у межах згідно з планом, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1., цільовим призначенням (використання) земельної ділянки є експлуатація та обслуговування частини приміщень виставочно-торгівельного центру.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ № 241450 ПП "Стандарт Авто" на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 20.11.2008 року № 5156 є власником земельної ділянки площею 0,2854 га у межах згідно з планом, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1., цільовим призначенням (використання) земельної ділянки є експлуатація та обслуговування частини приміщень виставочно-торгівельного центру.

Станом на 01.01.08 р. на балансі ПП «Стандарт Авто» обліковувалися основні засоби 1 групи, зокрема, частина приміщення виставочно-торгівельного центру по АДРЕСА_1, яка належить ПП «Стандарт Авто» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 431850 серії ЯЯЯ., яка складається з частини приміщення виставочно-торгівельного центру А - 121,7 кв.м., частина приміщень Б - 137,7 кв.м., частина приміщень В - 13.9 кв.м. Всього 273,3 кв.м.

В подальшому підприємство здійснило реконструкцію належних йому приміщень у виставочно-торгівельному центрі, а саме на першому поверсі виставочно-торгівельного залу прибудував приміщення площею 192,6.кв.м., на другому поверсі прибудував приміщення площею 64,8 кв.м, а також надбудував приміщення котельні площею 14,3 кв.м та побудував гараж площею 54,6 кв.м. Всього 326,3 кв.м.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Полтавській торгово- промисловій палаті від 23.09.08 р. визнано право приватної власності на додаткові приміщення. Права власності зареєстровано 21.10.08 р. за № 429. Актом приймання передачі основних засобів від 31.12.08 р. введено в дію частина приміщень виставочно-торгівельного центру балансовою вартістю 839 022,48 грн. Після введення в дію частини приміщень виставочно-торгівельного центру, загальна площа складала 599,6 в.м.

На підставі договору оренди № 3 від 09.10. 2007 р. ПП ОСОБА_1 орендував у ПП «Стандарт Авто» нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 156 кв.м, які включають в себе площу в торгівельному павільйоні - 36 кв.м, площу в майстерні 120 кв.м., а також майданчик для зберігання автомобілів площею 600 кв.м. Розмір орендної плати складає 750 грн. в т.ч. ПДВ 125 грн. за квартал (сума без ПДВ 625,0 грн.).

На підставі договору оренди № 4 від 01.06.2008 р. ПП ОСОБА_2 орендувала у ПП «Стандарт Авто» нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 331,2кв.м , які включають в себе площу в автосалоні - 30,2 кв.м, площу в майстерні 51 кв.м , а також майданчик для зберігання автомобілів площею 250 кв.м. Розмір орендної плати складає 750 грн. в т.ч. ПДВ 125 грн. за квартал (сума без ПДВ 625,0 грн).

Оплата за оренду здійснювалася в безготівковій формі.

В бухгалтерському обліку доходи від послуг оренди відображаються на рахунку 703 «доходи від надання послуг». В податковому обліку сума отриманого доходу включена до складу валових доходів у рядок 01.1 Декларації про прибуток підприємства. Сума ПДВ включена до складу податкового зобов'язання у відповідних періодах.

Перевіркою встановлено, ПП «Стандарт Авто» самостійно сплачував вартість комунальних послуг (опалення, електроенергію), пов'язаних з використанням (утриманням) зданого в оренду приміщення, орендну плату за землю.

В бухгалтерському обліку вартість цих послуг відображається у складі витрат по дебету рахунку 92 «Адміністративні витрати» в кореспонденції з рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В податковому обліку сума витрат на опалення, електроенергію віднесена до складу валових витрат у рядок 04.1 Декларації про прибуток підприємства у відповідних періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати, на утримання приміщення, а саме витрати на опалення, електроенергію, орендна плата за землю, нарахування амортизації, яке передано в оренду, значно перевищують отримані доходи. Тобто, понесені витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами та доповненнями) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмічає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання сировини, матеріалів та послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних сировини, матеріалів та послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат. Тобто, у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності віднесення витрат, понесених на утримання приміщення, до валових витрат, оскільки зазначені витрати платника податку не направлені на одержання доходу, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення п.п.8.1.2, п.п. 8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та позивачем правомірно і обґрунтовано віднесено до валових витрат суму в розмірі 1394260 грн., оскільки відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення - рішення № 0003102301/1102 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Однак, колегія суддів зазначає, що перевіркою встановлено, що ПП «Стандарт Авто» нараховувало амортизаційні відрахування на основні фонди 1 групи, які не використовувались у господарській діяльності підприємства, а здавались в оренду ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 При цьому, від здавання приміщень в оренду підприємство прибутку не отримувала.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами та доповненнями) визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.4.5. п. 8.4 ст. 8 цього ж Закону визначено «У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

Як вбачається з матеріалів справи, передані в оренду приватним підприємцям площі не використовувалися у господарській діяльності платника податку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підприємством в порушення п.п. 8.1.2, п.п. 8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. завищено амортизаційні відрахування в розмірі 57 923 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком акту перевірки про порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.04 1997 р. № 168/97-ВР, яка передбачає, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, послуг, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 прим цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з : (2) придбанням або виготовлення товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку» та 7.4.4 п.7 .4 ст. .7 «якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи слідує, що ПП «Стандарт Авто» віднесено до складу податкового кредиту суму перевищення ПДВ, сплаченого у зв'язку з утриманням частини приміщення, що здавалась в оренду пов'язаним особам над сумою податкових зобов'язань з ПДВ, нарахованою у зв'язку з такою орендою в розмірі 4626 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суми ПДВ, сплачені на утримання приміщень, що перевищують суми податкових зобов'язань з ПДВ, нараховані у зв'язку зі здачею приміщень в оренду, не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ., оскільки вищезазначені приміщення не використовувались у власній господарській діяльності ПП «Стандарт Авто», а від здавання в оренду приміщень ПП «Стандарт Авто» не отримувало прибутку.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення від 01.04.2011р. № 0003102301/1101 та № 0003102301/1102 не підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4629,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 372073,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафних санкцій, судова колегія виходить з наступного.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Перехідних положень" Кодексу з 01.01.2011 втратив чинність Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого до 01.01.2011 застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

У зв'язку з цим, у разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.2011, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.2011, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II Кодексу.

Зокрема, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, при застосуванні вищенаведених штрафних санкцій, необхідно враховувати приписи частини другої статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто за порушення, вчинені у попередніх періодах, та виявлені після дати набрання чинності Кодексом, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 (у разі встановлення завищення суми задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованої суми від'ємного значення ПДВ, а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка на час перевірки не відшкодована).

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв до 01.01.2011, не було передбачено відповідальності платника податків в разі виявлення контролюючим органом завищення заявленої таким платником до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка на час перевірки не відшкодована. А відтак застосування до ПП "Стандарт Авто" відповідальності, передбаченої пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у вигляді штрафної санкції в сумі 1157,00грн. податковим повідомленням-рішення від 01.04.2011 № 0003102301/1101 за заниження податку на додану вартість та в сумі 93018,00грн. податковим повідомленням-рішення від 01.04.2011 № 0003102301/1102 за заниження податку на прибуток приватних підприємств, є неправомірним, оскільки вказане нарахування суперечить приписам частини другої статті 58 Конституції України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов вірних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-1670/2892/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2011 року № 0003112301/1101 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем - 4629 грн., № 0003102301/1102 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем -372073 грн.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позову Приватного підприємства "Стандарт Авто" - відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі № 2а-1670/2892/11 - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Любчич Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Спаскін О.А. Русанова В.Б. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 21.11.2011 р.