Ухвала суду № 22016913, 10.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р.Справа № 2а-2180/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. по справі№2а-2180/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор- Мет" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кор - Мет" , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова , в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000111540/0 від 10.09.2010 року , №0000111540/1 від 11.10.2010 року, №0000111540/2 від 23.12.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. по справі №2а-2180/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000111540/0 від 10.09.2010 року, №0000111540/1 від 11.10.2010 року, №0000111540/2 від 23.12.2010 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. по справі №2а-2180/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Сторони в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, у звязку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт № 2541/15-412/35071033 від 01.09.2010 року перевірки позивача працівниками відповідача з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень, травень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ “МАРТ”, в Якому зроблені висновки про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Кор - Мет" з ТОВ “МАРТ” та пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 334422,75 грн., у тому числі за квітень 2010 р.-175640,74 грн., травень 2010 р. 158782,01 грн..

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ "Кор - Мет" зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100045217 від 08.06.2007 року. ТОВ “МАРТ” зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 04016596 від 29.09.2003 року.

Між ТОВ "Кор - Мет" та ТОВ “МАРТ” було укладено договір поставки лома та відходів кольорових металів № 11/03-10/1 від 11.05.2009р. На виконання зазначеного договору було поставлено позивачу товар, що підтверджується товаро-транспортними накладними, актами приймання, видатковими накладними за квітень, травень 2010 року, податковими накладними за квітень, травень 2010 року на загальну суму 2006536,49 грн., у тому числі ПДВ 334422,75 грн.

З наданих до справи податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2010року вбачається, що до складу податкового кредиту були включені податкові накладні отримані від ТОВ “МАРТ” за квітень 2010 року сума ПДВ по яких склала 175640,74 грн., за травень 2010 року сума ПДВ - 41278,87 грн. та 117503,14 грн., на загальну суму 334422,75 грн.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних, актів приймання товару, товаро-транспортних накладних,

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704;) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ “Март” товару, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ “Март” та позивача, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Крім цього в матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано. Також відповідачем не надано доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки.

В свою чергу позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню товарів (робіт послуг), а саме договір з постачальником, накладні на отримання товару, акти приймання товару, товарно транспортні та податкові накладні.

Крім того, в акті перевірки вказано, що постачальник товару ТОВ “МАРТ”, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит, зареєстрований в податковому органі, має статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не анульовано, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Таким чином порушення позивачем положень п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не має підтвердження.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

П.п. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року ТОВ “Март” подано повторно та прийнято до органом податкової служби 03.02.2011 року.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості мотивів здійснених донарахувань та винесення спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно і відсутні підстави для застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. по справі№2а-2180/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >