Ухвала суду № 22016715, 07.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р.Справа № 2а-2488/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. по справі№2а-2488/11/2070

за позовом ТОВ "С.К.С.М." <Список ><Текст >

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 р. адміністративний позов ТОВ "С.К.С.М." до ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0001681540/0 від 25.10.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, подано апеляційну скаргу, вважає, що судом порушено норми процесуального і матеріального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р., прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ "С.К.С.М." вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. прийнята без порушень норм процесуального чи матеріального права , є законною та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що позивач, отримавши податкові накладні у відповідному податковому періоді, вартість придбаного товару та послуг було віднесено до складу валових витрат, правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість , що свідчить про неправомірність висновків перевірки про безпідставне віднесення до суми податкового кредиту в розмірі 295565,13 грн. за період з квітня 2009р. по серпень 2009р. та прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001681540/0 від 25.10.2010р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за квітень серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 20.10.2010 року №4632/15-409/31797878.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 внаслідок чого безпідставно віднесено до суми податкового кредиту 295565,13 грн. за період з квітня по серпень 2009р.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0001681540/0 від 25.10.2010 року , яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 443347, 7 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 295565,13 грн. та штрафні санкції 147782, 57 грн.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок ДПІ проте, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за період з квітня по серпень 2009року суми податку на додану вартість по податкових накладних по взаємовідносинам з ПП “Тіра-2007”, які оформлені з порушенням вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закон у України “Про податок на додану вартість” та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, оскільки підписи в реєстраційних документах підприємства здійснені не директором Кризькою М.А., вказана особа фактично не виконувала обовязки керівника підприємства та не вела фінансово-господарську діяльність підприємства , тобто підприємство має ознаки фіктивності.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97ВР (далі Закон №168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між 26.04.2009 року між позивачем та ПП «Тіра-2007» укладено договір №05/05-09, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця (позивача) металоконструкції, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар відповідно до умов даного договору.

На виконання договору від ПП “Тіра -2007”позивачем отримано від контрагента за поставлений товар наступні податкові накладні: №30040927 від 30.04.2009 року на загальну суму 876 246, 0 грн. ( у т.ч. ПДВ - 146 041, 0 грн.), №30060931 від 30.06.2009 року на загальну суму 206 628, 0 грн. (у т.ч. 34438, 0 грн.), №17070910 від 17.07.2009 року на загальну суму 266 284, 80 грн. (у т.ч. 44 380, 8 грн.) та видаткові накладні № 17 від 30.04.09р., №78 від 30.06.2009 року, №139 від 17.07.2009 року на загальну суму 1 349 158, 8 грн.(у т.ч.ПДВ-224 859, 0 грн.), суми по яким включено платником до складу податкового кредиту, мають всі обов'язкові реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Загальна сума податку на додану вартість за квітень - серпень 2009 року за вказаними накладними склала 224 958, 80 грн.

В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано товарно-транспортні накладні №ТТН -48413 від 17.07.2009 року, №ТТН-46719 від 30.06.2009 року, №ТТН -44568 від 30.04.2009 року , видаткові накладні № 17 від 30.04.09р., №78 від 30.06.2009 року, №139 від 17.07.2009 року , журнал реєстрації довіреностей за 2007-2011 року, який свідчить про отримання товару уповноваженою особою (ОСОБА_1) на підставі довіреностей №154 від 30.04.2009 року, № 239 від 30.06.2009 року, №290 від 17.07.2009 року, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за квітень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року , прибуткові накладні №СК -0000239 від 30.04.2009 року, №СК-0000540 від 31.07.2009 року (наявні в матеріалах справи), №СК-0000405 від 30.06.2009 року, накладні на внутрішнє переміщення №СК-0001092 від 31.07.2009 року, №СК-0000877 від 30.06.2009 року, №СК-0000631 від 30.04.2009 року, журнали - ордери і відомості по рахунку 631, 281 за період 01.04.2009 -31.07.2009 року, технічний паспорт на виробничий будинок (інвентаризаційна справа №79087 від 07.08.2001 року) та свідоцтво на право власності на нерухоме майно серія САА №476768 від 19.02.2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що поставлені ПП «Тіра-2007» металоконструкції по договору №05/05-09 26.04.2009 року , придбані позивачем з метою їх подальшої реалізації АТЗТ Спецбудмонтаж» по договору поставки №46/09 від 05.02.2009 року, але поставлені ПП «Тіра-2007» металоконструкції знаходились та знаходяться у виробничому цеху підприємства, що підтверджується актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.12.2009 року та від 01.12.2010 року.

Тобто, факт здійснення господарської операції по поставці металоконструкцій ПП «Тіра-2007» позивачу та намір позивача використати у господарській діяльності підтверджуються вищенаведеними доказами.

05.05.2009 року між позивачем та ПП «Тіра-2007» укладено договір №05/05-09У, згідно п.1.1. якого замовник (позивач) доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню консалтинго - юридичних і інформаційних послуг.

На виконання договору від ПП “Тіра -2007”позивачем отримано від контрагента за надані послуги наступні податкові накладні: №26050904 від 26.05.2009 року на загальну суму 15 000, 0 грн. ( у т.ч. ПДВ 2500, 0), №01060928 від 01.06.2009 року на загальну суму 500, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 833,33 0 грн.), №03060912 від 03.06.2009 року на загальну суму 2 650, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 441, 67 грн.), №04060904 від 04.06.2009 року на загальну суму 12000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 2000, 0 грн.), №09060904 від 09.06.2009 року на загальну суму 7500, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 1250, 0 грн.), №10060904 від 10.06.2009 року на загальну суму 10 500, 0 грн. (у т.ч. ПДВ 1750, 0 грн.), №11060907 від 11.06.2009 року на загальну суму 18000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 3000, 0 грн.), №22060915 від 22.06.2009 року на загальну суму 47 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 7833, 33 грн.), №14070911 від 14.07.2009 року на загальну суму 60000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 1000, 0 грн.), №27070908 від 27.07.2009 року на загальну суму 20 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ 3 333, 33 грн..), №29070916 від 29.07.2009 року на загальну суму 20 000, 0. (у т.ч. ПДВ 3333, 33 грн.), №31070982 від 31.07.2009 року на загальну суму 60 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ 10 000, 0 грн.), №04080910 від 04.08.2009 року на загальну суму 40 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 6666, 67 грн.), №05080910 від 05.08.2009 року на загальну суму 20 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 333 33 грн. грн.), №12080910 від 12.08.2009 року на загальну суму 18 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 3000, 0 грн.), №18080910 від 18.09.2009 року на загальну суму 25 000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 4166. 67 грн.), №19080910 від 19.08.2009 року на загальну суму 20000, 0 грн. (у т.ч. ПДВ 333, 33 грн.) та склав акти здачі-прийомки наданих послуг від 29.05.2009 року, від 30.06.2009 року, від 31.07.2009 року, від 19.08.2009 року по договору від 05.05.2009 року №05/05-09 У.

За наданні ПП «Тіра-2007» послуги позивач перерахував грошові кошти у розмірі 420 650, 0 грн. (у т.ч. ПДВ - 70 108, 4 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №365 від 18.08.2009 року, №338 від 12.08.2009 року, №286 від 05.08.2009 року, №276 від 04.08.2009 року, №260 від 31.07.2009 року, №226 від 29.07.20009 року, 34488 від 27.07.2009 року, 34491 від 27.07.2009 року, №135 від 15.07.2009 року, №140 від 15.07.2009 року, №130 від 14.07.2009 року, №18 від 01.06.2009 року№24 від 04.06.2009 року, №470 від 03.09.2009 року, №561 від 03.06.2009 року, №539 від 26.05.2009 року, №570 від 04.06.2009 року, №579 від 09.06.2009 року, №588 від 10.06.2009 року, №600 від 11.06.2009 року, №651 від 22.06.2009 року, №647 від 22.06.2009 року суми по яким включено платником до складу податкового кредиту, мають всі обов'язкові реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Загальна сума податку на додану вартість за квітень - серпень 2009 року за вказаними накладними склала 70 108, 40 грн.

Необхідність отримання позивачем юридичних та консультаційних послуг від ПП «Тіра-2007» обґрунтовується відсутністю власного штатного юристу у позивача та підтверджується штатним розкладом працівників позивача, затверджених директором позивач станом на 01.01.2009 року, 01.07.2009 року, 01. 11.2009 року.

Вказані юридичні послуги отримані позивачем від ПП «Тіра-2007» у вигляді надання постійних усних та письмових консультацій (висновків) із правових питань, що виникають в процесі здійснення позивачем його господарської діяльності у всіх галузях права (цивільному, господарському, фінансовому, податковому та ін.); складання проектів договорів та угод, що укладаються позивачем із юридичними особами, складання проектів додаткових угод до цих договорів; складання листів та звернень у державні органи та інші підприємства від імені позивача; складання проектів позовних заяв, заперечень на позовні заяви, апеляційних скарг, касаційних скарг, доповнень до апеляційних скарг, клопотань, заяв, завдяки яких в інтересах позивача прийняті певні рішення з питань, що безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, які допомогли підприємству вирішити спірні питання у ході проведення власної господарської діяльності та уникнути несення збитків.

Тобто , юридичні та консультаційні послуги, які були отримані позивачем у період травень 2009 року - серпень 2009 року від ПП «Тіра-2007» є послугами, надання яких безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем господарської діяльності та, відповідно, використовуються у оподатковуваних операціях, що здійснюються позивачем.

В підтвердження отримання послуг надано акти здачі -прийомки наданих послуг від 29.05.2009 року, від 30.06.2009 року, від 31.07.2009 року , від 19.08.2009 року по договору №05/05-09У від 05.05.2009 року , звіт щодо надання послуг по договору №05/05-09У від 05.05.2009 року на надання консалтинго - юридичних і інформаційних послуг від 29.05.2009 року, від 30.06.2009 року, від 31.07.2009 року .

Тобто, факт здійснення господарської операції по наданню консультаційних та юридичних послуг ПП «Тіра-2007» позивачу підтверджуються вищенаведеними доказами, та мають прямий зв'язок до господарської діяльності позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач діяв в межах вимог чинного законодавства, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 7.2.6, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є безпідставними.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (додатковою угодою , актами виконаних послуг,податковими накладними, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010року по справі №2а-13117/09/2670 про припинення юридичної особи - ПП “Тіра-2007” встановлено , що рішення власника про створення ПП “Тіра-2007”та статут за підписом Кризької М.А. були завірені 26 квітня 2007 року у нотаріальному порядку, а саме приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зазначено, що єдиним доказом фіктивного характеру підприємства ПП “Тіра-2007” може бути обвинувальний вирок суду, яким посадову особу ПП “Тіра-2007” було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст..205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП “Тіра-2007” з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своєму контрагенту безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та ПП “Тіра-2007” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання послуг та розрахунки з постачальником таких послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001681540/0 від 25.10.2010 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню нечинними.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011р. по справі№2а-2488/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.