Ухвала суду № 22015612, 08.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р.Справа № 2а-5073/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову від 27.07.2011р. по справі№2а-5073/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбел-Рогань» (далі ТОВ «Марбел-Рогань»), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011 року за № 0000210845.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі№2-а-5073/11/2070 позов ТОВ «Марбел-Рогань» задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ «Марбел-Рогань» пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримав відповідне свідоцтво серії А00 за № 506848, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, на обліку, як платник податків, з 01.01.2005року перебуває в Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова за №410. Позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 29.11.2005року №30010630. та здійснює виробництво поліграфічної продукції методом флексографічного друку.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку TOB "Марбел-Рогань" з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009р. по правовим відносинам з TOB «Вакко».

Результати документальної невиїзної перевірки позивача оформлено актом від 12.04.2011р. за № 976/45-011/31149708.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення TOB "Марбел-Рогань» ст. 203 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому TOB «Марбел-Рогань» з TOB "Вакко" за період з листопада 2009р. по грудень 2009р., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 379609,99грн., у т.ч. за листопад 2009р. - 225 800,50 грн., за грудень 2009 р. - 1809,49 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12.04.11 №976/45-011/31149708 та згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 26.04.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №000210845, яким збільшено суму грошового зобов'язання TOB «Марбел-Рогань» по податку на додану вартість в загальній сумі 569415.00грн., з яких 379610,00 грн. -основний платіж, 189805,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки TOB «Марбел-Рогань» встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийнятого податкового повідомлення рішення від 26.04.2011 року за № 0000210845 слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення сум за угодами з TOB "Вакко", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з TOB "Вакко".

Крім того, в акті перевірки вказано і на цьому наполягає особа, яка подала апеляційну скаргу, що за результатами перевірки TOB "Вакко" ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено акт про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року. Відповідно до висновків вказаного акту перевірки зазначається, що у TOB "Вакко" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що обидва учасники правочину були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочину доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Оскільки операціям між позивачем і його контрагентом постачальником були видані належним чином оформлені податкові накладні, то судом зроблений висновок про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду «Про податок на додану вартість», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ТОВ «Марбел-Рогань» і ТОВ "Вакко" ґрунтується виключно на Акті документальної невиїзної перевірки ТОВ "Вакко" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, господарська діяльність ТОВ «Марбел-Рогань» безпосередньо відповідачем не досліджувалася.

При цьому, колегія суддів відзначає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; відсутність обєктів оподаткування, які визначаються Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ "Вакко", не має своїм наслідком нікчемності укладених цим субєктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого субєкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та ТОВ "Вакко" з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських звязків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку ДПІ до суду не подано.

Контролюючим органом не заперечується, що ТОВ "Вакко" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нікчемність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебував зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2009 року між ТОВ «Марбел-Рогань» (покупець) і ТОВ "Вакко" (постачальник) укладено договір поставки № 44/2009, предметом якого відповідно до умов п. 1 є поставка плівки та паперу в рулонах для друку на машинах рулонного друку (а.с. 26-28).

Вищезазначені стосунки позивача з контрагентом, мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними № 5063 від 24.10.2009 р., №5202 від 27.11.2011р„ №5247 від 30.11.2009р., №5413 від 02.12.2009р. та податковими накладними №5063 від 24.11.2009р., №5202 від 27.11.2011р., №5247 від 30.11.2009р.. №5413 від 02.12.2009р.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, а також відображено контролюючим органом в акті перевірки (аркуш 6 Акту перевірки), що розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №2410 від 04.12.2009р., №2411 від 04.12.2009р„ №2412 від 07.12.2009р., №2413 від 07.12.2009р. Заборгованість між суб'єктами господарювання відсутня.

Окрім того, на підтвердження реальності виконання угоди, позивачем до матеріалів справи долучені копії сертифікатів відповідності придбаного товару, а також товарно-транспортні накладні, що засвідчують фактичне переміщення товару від продавця TOB «Вакко" до позивача.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704. первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Зазначені норми вказують на те, що підставою для включення витрат до складу податкового кредиту є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Водночас, сама наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові при проведенні перевірки позивача не встановлено невідповідність первинних документів вимогам законодавства, які пред'являються до документів даного виду. Наявність у позивача податкових накладних від TOB "Вакко", які відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів, що визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704. в ході судового розгляду.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладена між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювалась, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Вимоги, встановлені п.1 - 3; 5; 6 ст.203 Цивільного кодексу Україні, при укладенні 17 листопада 2009 року між ТОВ «Марбел-Рогань» (покупець) і ТОВ "Вакко" (постачальник) договору поставки № 44/2009 виконані позивачем і контрагентом в повному обсязі.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ "Вакко", в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову від 27.07.2011р. по справі№2а-5073/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.