Постанова № 22011614, 26.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 р. Справа № 2а-1870/3842/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника відповідача Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі№2а-1870/3842/11

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне спеціалізоване підприємство “УкрРосХим”(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним (нечинним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27 травня 2011 року №000542314/0/42177 щодо донарахування грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 441768,00 грн., в тому числі за основним платежем 353414 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 88354 грн.;

- визнати протиправним (нечинним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 27 травня 2011 року №000552314/0/42183 щодо донарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 844190,00 грн, в тому числі за основним платежем 675352 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 168838 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року адміністративний позов приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 000542314/0/42177 від 27 травня 2011 року щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 441768 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 353414 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 88354 грн. 00 коп., а також податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 000552314/0/42183 від 27 травня 2011 року щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 844190 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 675352 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму6 168838 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування обставин справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. та відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.1997 року рішенням засновника затверджено статут ПСП “УкрРосХим”та зареєстровано відділом державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності Сумської міської ради 17.12.1997 р. в якості юридичної особи.

09.01.1998 р. підприємство взято на облік в якості платника податків у ДПІ в м. Суми. Протягом періоду, що перевірявся, ПСП “УкрРосХим”було платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

У період з 21.03.2011 р. по 04.05.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну планову виїзну перевірку ПСП “УкрРосХим”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., в ході якої посадовими особами ДПІ в м.Суми було складено акт №3036/2314/13996998/37 від 12.05.2011 р. (а.с.12-77), де зафіксовано виявлені порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ч. 1,2 ст. 228, пп. 1,2 ст. 215, ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 353414,00 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 215, 228, 202 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 675352,00 грн.;

- пп. 4.2.1 абз “г”пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 2339,06 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ в м. Суми прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.05.2011 року №000542314/0/42177, яким ПСП “УкрРосХим”визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 353414 грн за основним платежем і 88354 грн. за штрафними санкціями, та №000552314/0/42183, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 675352 грн. за основним платежем, і 168838 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення позивачем п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п. 7.4, п.п.7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000552314/0/42183 від 27.05.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання у розмірі 844 190 грн., у тому числі за основним платежем 675 352 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 168 838 грн.

Також, за порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000542314/0/42177 від 27.05.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання у розмірі 441768 грн., у тому числі за основним платежем 353414 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 88354 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року, березень 2010 року, червень 2010 року, грудень 2010 року та валових витрат за 2010 рік по господарським операціям з контрагентами ТОВ “Хімпромбуд”, ТОВ “Далерт Еліт”, ТОВ “Соллі”, ТОВ “Промбудівельник Делюкс”, які ґрунтувалися на нікчемності угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки відповідача, та помилковими висновки суду першої інстанції щодо доведеності позивачем реальності господарських операції з вказаними контрагентами та правильності формування податкового кредиту та валових витрат за наведеними операціями, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту за лютий 2010 р., березень 2010 р., червень 2010 р., грудень 2010 р. слугували податкові накладні.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Колегія суддів зазначає, якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит та формування валових витрат у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права-придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит за лютий 2010 р., березень 2010 р., червень 2010 р., грудень 2010 р. та валові витрати за 1 квартал 2010 р., півріччя 2010 р., 3 квартали 2010 р., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПСП “УкрРосХим” було укладено договори поставки № 24/11-01 від 24.11.2010 р. та 10/12-01 від 10.12.2010 р. з ТОВ “Хімпромбуд”, за умовами яких продавець (ТОВ “Хімпромбуд”) зобовязується передати у власність покупця (ПСП “УкрРосХим”) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець-прийняти товар та оплатити продавцю його вартість відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 вказаних договорів передбачено, що найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невідємною частиною цих договорів.

Зі специфікацій № 1 до договору №24/11-01 від 24.11.2010 р., № 2 до договору № 10/12-01 від 10.12.2010 р., № 1 до договору № 10/12-01 від 10.12.2010 р., які є невідємною частиною укладених договорів вбачається, що позивачу поставлялися аміачна селітра кількістю 192 тони та 768 тон, а також карбамід кількістю 60 тон.

Між тим, сертифікати якості селітри аміачної, надані позивачем, видані на іншу вагу товару ніж зазначена в специфікаціях до спірних договорів поставки.

Позивач, в обґрунтування перевезення вказаного товару та отримання його від ТОВ “Хімпромбуд” надав залізничні накладні та вантажно-митні декларації.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів).

Між тим, з наданих позивачем залізних накладних та вантажно-митних декларацій вбачається, що поставка вказаного товару здійснювалася іншими контрагентом ніж ТОВ “Хімпромбуд”, в тому числі за експортними операціями.

Будь-яких документів в підтвердження надходження товару залізничним транспортом від ТОВ “Хімпромбуд” позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій за договорами поставки № 24/11-01 від 24.11.2010 р. та 10/12-01 від 10.12.2010 р., укладених з ТОВ “Хімпромбуд”є обґрунтованими, а отже, податковий кредит та валові витрати за вказаними операціями позивач сформував незаконно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2009 року між позивачем та ТОВ “Далерт-Еліт”було укладено договір доручення № 17-7, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ “Далерт Еліт”зобовязується від імені та за рахунок ПСП “УкрРосХім”(Довіритель) здійснити юридичні дії, узгоджені цим договором та додатках до нього, а саме: укладати та підписувати від імені довірителя та за його рахунок договори постачання та інші господарські договори, що не суперечать діючому законодавству України.

На виконання вказаного договору ТОВ “Далерт Еліт”листами від 17.12.2009 р. та від 09.12.2009 р. повідомив позивача про пропозицію укласти угоду з ТОВ Торговий дім “Уралхім”(а.с. 118-119 т.1).

14.12.2009 року між позивачем та ТОВ Торговий дім “Уралхім”було укладено договір поставки № 113-Е/09.

28.02.2010 року між позивачем та ТОВ "Далерт Еліт" було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт згідно договору доручення № 17-7 від 06.10.2009 р.

За договором доручення № 17-7 від 06.10.2009 року позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість маркетингових послуг, отриманих від ТОВ “Далерт Еліт”.

Між тим, колегія суддів зазначає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні, позивач був обізнаний щодо контрагента ТОВ “ТД “Уралхім”та мав з ним господарські відносини, оскільки з вказаним товариством позивачем вже укладався контракт № 53-Е/09 від 18.06.2009 р., ще до укладення договору доручення з ТОВ “Далерт Еліт”.

Таким чином, послуги ніби-то надані ТОВ “Далерт-Еліт” фактично не призвели до встановлення нового раніше не відомого контрагента, з яким були відсутні будь-які господарські відносини, в матеріалах справи відсутні докази, що внаслідок отриманих послуг позивач суттєво збільшив кількість своїх партнерів, що свідчить про недоведеність виконання умов договору про надання послуг, а отже отримані позивачем послуги від ТОВ “Далерт-Еліт” не можна вважати пов»язаними з господарською діяльністю, що є необхідною умовою для формування податкового кредиту та віднесення відповідних витрат до складу валових.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів в підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виданим ТОВ "Далерт Еліт" та до валових витрат вартості маркетингових послуг за договором доручення № 17-7 від 06.10.2009 року.

01.01.2010 року між позивачем та ТОВ “Соллі” укладено договір підряду № 01/01-2010/4, відповідно до п.1.1 якого Замовник ( ПСП “УкрРосХім”) доручає, а Виконавець ( ТОВ “Соллі”) бере на себе зобовязання виконати наступні роботи:

-здійснювати розвантаження мінеральних добрив з вагонів на склад;

-відвантаження зі складу на транспорт покупця;

-миття вагонів;

-фасування мінеральних добрив у мішки по 50 кг з подальшим навантаженням на автомобільний та залізничний транспорт, що проводяться за наступними адресами: м. Суми, вул.. Харківська п/в 122;

-розтарювання мінеральних добрив;

-здійснювати розвантаження мінеральних добрив з хопрів на склад;

-здійснювати виготовлення мінеральних добрив-тукосумішей NPK;

-здійснювати розвантаження мінеральних добрив з транспорту постачальника на склад.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що для виконання робіт Замовник забезпечує Виконавця продуктом фасування, який є власністю ПМП “УкрРосХим”, приміщенням, мішкотарою та організовує допуск робітників на місце роботи за письмовою заявкою виконавця.

В підтвердження виконаних зобов'язань за вказаним договором позивачем не надано доказів забезпечення виконавця послуг відповідним приміщенням для виконання робіт за вказаним договором, організації допуску робітників Виконавця на місце роботи, отримання позивачем письмової заявки на певні види робіт.

На виконання умов договору 01/01-2010/4 від 01.01.2010 року сторонами були підписані акти прийняття виконаних робіт.

Між тим, у вказаних актах, як і в самому договорі не зазначено місце виконання робіт та місце складання акту, з якого складу проводилося відвантаження продукції, його місце знаходження, не зазначено назву мінеральних добрив, транспортних засобів на які проводилося завантаження товару та їх власників, також не вказано місце миття вагонів, їх номер.

Отже, вказані первинні документи не містять таких обовязкових реквізитів, визначених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" як місце складання, зміст та обсяг господарської операції.

Оплата за надані послуги відповідно до вказаного договору позивачем була частково проведена в розмірі 41599 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с.137,140).

01.06.2010 року між позивачем та ТОВ “Соллі”укладено додаткову угоду № 1 до договору №01/01-2010/4 від 01.01.2010 р., якою в п. 4.2 вказаного договору внесено зміни про те, що сума винагороди підлягає виплаті Виконавцю протягом 15 днів після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, або використанням чеків, векселів, згідно виставлених рахунків”.

Відповідно до акту прийому передачі від 18.11.2010 р. позивач передав ТОВ “Соллі”емітований ним простий вексель № АА 0538813 номінальною вартістю 585574,25 грн. із строком погашення “за предявленням”.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобами платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів.

Враховуючи, що позивачем не було сплачено ПДВ в ціні придбаних послуг, а вексельні розрахунки не змінюють податкового кредиту позивача за приписами абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, то за таких обставин позивач сформував податковий кредит з порушенням вимог діючого законодавства.

Отже, позивачем не підтверджено реальність отримання послуг від ТОВ “Соллі” за договором № 01/01-2010/4 від 01.01.2010 року, в звязку з чим колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів в підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат вартості робіт ТОВ “Соллі”за договором № 01/01-2010/4 від 01.01.2010 року.

У разі встановлення факту протиправних дій позивача, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобовязань бюджету не породжують.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту відсутності реального здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами ТОВ “Хімпромбуд”, ТОВ “Далерт Еліт”, ТОВ “Соллі”, колегія суддів приходить до висновку про наявність ознак нікчемності спірних правочинів та неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за нікчемними договорами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі податкової накладної від 30.06.2010 року, отриманої від ТОВ “Промбудівельник Делюкс”було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за договором підряду № 04/05-2010/69 від 04.05.2009 рок, відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобовязується виконати роботи з будівництва виробничих будівель по вул. Харківській, 122 у м. Суми згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати в експлуатацію у встановлений термін.

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 19.11.2010 року позивач передав ТОВ “Промбудівельник Делюкс”емітовані ним прості векселі в рахунок оплати робіт за вказаним договором, а саме: простий вексель № АА 0538814 номінальною вартістю 800000 грн., № АА0538815 номінальною вартістю 800000 грн., № АА0538816 номінальною вартістю 673277,52 грн. із строком погашення “за предявленням”.

Колегія суддів зазначає, що згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобами платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання з цього податку, крім податкових векселів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач розрахувавшись векселем за отримані послуги з виконання підрядних робіт з ТОВ “Промбудівельник Делюкс” в порушення абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” відніс суму за векселем до податкового кредиту.

За змістом частин 1,2 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обгрутнованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

В порушення зазначеної норми суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість за договорами укладеними з ТОВ “Хімпромбуд”, ТОВ “Далерт Еліт”, ТОВ “Соллі”, ТОВ “Промбудівельник Делюкс” до складу податкового кредиту та вірно сформував валові витрати.

Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі№2а-1870/3842/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим" до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 31.10.2011 р.