Ухвала суду № 22009754, 30.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2011 р.Справа № 1814/2а-1178/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації на постанову від 18.04.2011р. по справі№1814/2а-1178/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації

про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

28 березня 2011р. ОСОБА_1 звернувся до Путивльського районного суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Путивльської Районної державної адміністрації до нарахувати та сплатити на його користь щорічну разову допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС починаючи з 01 січня 2010 року по момент розгляду справи по суті.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Путивльського районного суду Сумської області і від18 квітня 2011р. позов - ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік із розміру, визначеного ч.4 ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (ЄДРПОУ 03197999, Сумська область, м. Путивль, вул. Кірова, 93) зробити перерахунок та виплати ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати, з урахуванням раніше отриманих сум.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Путивльського районного суду Сумської області від18 квітня 2011р. скасувати та прийняти нову постанову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від рівня розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами, тому виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”виплачувалась в порядку та розмірах, встановлених Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається а порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що, в 2010 році позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі по тексту - Закон № 796), в редакції чинній на час проведення виплат, а відповідач, провівши часткову виплату та відмовивши позивачу в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в повному обсязі, діяв неправомірно.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ч.4 ст. 48 Закону № 796, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.07.1993р.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.

Статтею 48 Закону №796 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено перелік компенсаційних виплат особам за шкоду, заподіяну здоров'ю,особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, та встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи становить чотири мінімальні заробітні плати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу в 2010 році щорічна допомога на оздоровлення була нарахована та виплачена у січні 2011р. у розмірі 100,00 грн., тобто, меншому ніж це передбачено ч.4 ст.48 Закону №796, що підтверджується відповідною довідкою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р. порушені та підлягають судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в 2010 році на підставі постанови уряду, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

У Законі України N 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України N 796-XII, є безпідставним.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України ще у 2006 році доповнила Закон N 796-XII статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Згідно ч.4 ст.48 Закону №796 розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначається залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

В 2010 році ніяких змін до ч.4 ст.48 Закону №796 внесено не було.

Відповідно до ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України у 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України в 2010 році не приймалася постанова про визначення розміру допомоги на оздоровлення відповідно до Закону №796-ХІІ. Тобто, Кабінетом Міністрів України не було реалізовано надане йому право на встановлення розміру соціальних виплат, що визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Однак, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають різну юридичну силу та по різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: ч.4 ст. 48 Закону №796-ХІІ та Постанова КМУ № 562 від 12.07.2005р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції від 29.07.2005р., яка діяла на час виплат та не була скасована. Цією постановою КМУ було установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії в сумі 100,00 гривень.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом N 796-XII зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову від 18.04.2011р. по справі№1814/2а-1178/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.