Ухвала суду № 22007916, 17.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/1706/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.,

представника відповідача Крицького Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-1670/1706/11

за позовом Приватного підприємства "Віалбуд-Полтава" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ПП «Віалбуд Полтава» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення рішення № 003762301/0 від 25.11.2010, №003752301/0 від 25.11.2010 року, № 003762301/1 від 11.02.2011 року та № 03752301/1 від 11.02.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суд від 12.05.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 003762301/0 від 25.1.2010 року та № 003762301/1 від 1.02.2011 року, якими ПП «Віалбуд Полтава» визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 34728 грн., з них: за основним платежем у сумі 23152 грн. та за штрафними санкціями в сумі 11576 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №003752301/0 від 25.11.2010 року та № 03752301/1 від 11.02.2011 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 39513,60 грн., з них: за основним платежем у сумі 28224 грн. та за штрафними санкціями в сумі 11289,60 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції положень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Віалбуд Полтава» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 05.09.2006 року.

ПП «Віалбуд Полтава» взяте на податковий облік у Державні податковій інспекції у м. Полтаві з 07.09.2006 року за № 1649 та зареєстроване платником податку на додану вартість про що видано свідоцтво про реєстрації платника ПДВ № 23481357 серії НБ № 033232 від 02.10.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Віалбуд Полтава» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 10550/23-2/34548793 віж 04.11.2010 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2009 року на суму 28224 грн., та порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого знижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на суму 23152 грн.

На підставі вищевказаного акту 25.1.2010 року податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення № 003762301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34728 грн., з них: за основним платежем у сумі 23152 грн. та за штрафними санкціями в сумі 11576 грн. та податкове повідомлення рішення № 003752301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39513,60 грн., з них: за основним платежем у сумі 28224 грн. та за штрафними санкціями в сумі 11289,60 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової інспекції у м. Полтаві.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 02.02.2011 року № 1563/10/25-040 та № 1562/10/25-040 податкове повідомлення рішення №003762301/0 від 25.11.2010 року та № 003752301/0 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

З метою доведення нового граничного строку оплати вказаних зобовязань відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення № 003752301/1 та № 003762301/1.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Віалбуд Полтава» (надалі Підрядник) та КП культури і мистецтв «Полтавська обласна філармонія» (надалі Замовник) укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту для відновлення електро- та теплопостачання, проведення першочергових робіт та відновлення покрівлі будинку Полтавської обласної філармонії № 3 від 01.12.2009 року.

За умовами вказаного Договору, роботи повинні бути проведені з 01.12.2009 року по 10.12.2009 року.

Оскільки строки виконання робіт встановлювалися обмежені, позивачем було прийнято рішення про залучення до виконання робіт згідно укладеного Договору чотирьох субпідрядників: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС в Полтавській області, ТОВ «СЕОР трест трейдінг», ТОВ «Полтавська лісозаготівельна база» та ПП «Оптима Сервіс».

ПП «Віалбуд Полтава» має ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 303818, видану Полтавською обласною адміністрацією 23.11.2006 року із строком дії до 09.11.2011 року. Згідно переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури позивач має право здійснювати інжинірингові роботи, зокрема, може бути генеральним підрядником у будівництві.

Крім того, відповідно до п. 5.1.2 Договору № 3 від 01.12.2009 року позивач мав право без письмової згоди з Замовником залучати до виконання робіт з капітального ремонту інших осіб (Субпідрядників), залишаючись відповідальним перед Замовником за результати їхньої роботи.

Згідно договору на виконання робіт № 6п від 07.12.2009 року, укладеного між ПП «Віалбуд Полтава» (Підрядник) та ПП «Оптима Сервіс» (Субпідрядник), Підрядник доручає, а Субпідрядник зобовязується виконати власними силами та засобами відповідно до проектно-кошторисної документації комплекс ремонтних робіт по відновленню електро- та теплопостачання, проведення першочергових робіт та відновлення покрівлі будівлі Полтавської обласної філармонії.

ПП «Оптима Сервіс» має ліцензію серії АБ № 201365 на здійснення будівельної діяльності згідно з переліком видів робіт .

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі висновків акту перевірки № 10550/23-2/34548793 від 04.11.2010 року, відповідачем виключено з валових витрат позивача в ІV кварталі 2009 року суму фактичних витрат підприємства в розмірі 115760,96 грн., які понесені в звязку з придбанням робіт у ПП «Оптима Сервіс»

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обовязковою умовою формування валових витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 6п від 07.12.2009 року, ПП «Оптима Сервіс» виписано податкову накладну від 30.12.2009 року № 154 на загальну суму 115760, 96 грн. (з них ПДВ становить 23152,19 грн.), здійснення господарських операцій підтверджується також підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) за грудень 2009 року, відомістю витрачених ресурсів витрат Замовника (витрати по факту) за грудень 2009 року, актом приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2 за грудень 2009 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2009 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, розрахунок із ПП «Оптима Сервіс» проводився у безготівковій формі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З приводу донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

За змістом підпункту 7.2.6. пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п 7.4. ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, обовязковою умовою формування податкового кредиту є наявність у платника ПДВ податкових накладних на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 6п від 07.12.209 року ПП «Оптима Сервіс» виписано податкову накладну від 30.12.2009 року № 154 на загальну суму 115760,96 грн.

На момент видачі податкової накладної ПП «Оптима Сервіс» мало статус платника податку на додану вартість. Податкова накладна оформлена згідно вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підписана та скріплена печаткою підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог чинного законодавства під час формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача на момент проведення перевірки первинних документів бухгалтерського обліку колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Полтаві направлено на адресу позивача лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень з питань відносин із ПП «Оптима-Сервіс». За доводами відповідача, даний лист направлено у травні 2010 року. У звязку з неотриманням від підприємства у 10-ти денний термін відповіді, заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Полтаві складено доповідну записку. Між тим, зазначена доповідна записка не містить номеру та дати складання. Згідно резолюції на доповідній записці працівнику ДПІ доручено провести перевірку. Дата у резолюції керівника про проведення перевірки також відсутня.

Позивач зазначив, що на підприємство даний лист не надходив. Доказів фактичного направлення та отримання зазначеного листа підприємством відповідачем не надано.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2010 року, співробітниками УПМ ДПА у Полтавській області у приміщенні УПМ ДПА у Полтавській області у позивача були вилучені договір на виконання робіт № 6/п від 07.12.2009 року та інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку згідно опису та банківські виписки по рахунку, про що складено протокол виїмки від 18.10.2010 року (а. с. 28).

Крім того, колегія суддів зазначає, що копія податкової накладної № 154 від 30.12.2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за грудень 2009 року, довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2009 року надавалися позивачем до податкового органу як додаток до скарг на податкові повідомлення рішення. Між тим, відповідач у своїх рішеннях за результатами розгляду скарг не надав оцінки зазначеним документам податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності.

Доводи відповідача про непричетність до господарської діяльності «Оптима Сервіс» ОСОБА_2,, колегією суддів відхиляються, оскільки доказів про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів ПП «Оптима Сервіс» у звязку із непричетністю останнього до діяльності підприємства відсутні.

За приписами п. 1.3. вказаного Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Отже, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Між тим доказів правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-1670/1706/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2011 р.