Ухвала суду № 22007652, 17.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1870/1427/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2011р. по справі№2а-1870/1427/11

за позовом Комунального підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" <Список ><Текст >

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.03.2007 року, Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної податкової державної інспекції Сумської області (далі відповідач), в якому просить суд, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 233/0 № 00002517/0 від 26.02.2007 року в частині донарахування податку та штрафних санкцій податку з доходів фізичних осіб на суму 48565,35 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2011року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 000025171/0 від 26.02.2007 року в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 612,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 225,80 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи постанови Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р, що було оформлено актом №212/233/03352935 від 13.02.2007р.

Порушення встановлені під час перевірки склали у порушенні пп.4.2.1, 4.2.11, п.4.2., ст.4, пп.6.3.2, 6.3.3. “а”, п.6.3., пп.6.5.1, п.6.5., ст.6, пп.8.1.1., п.8.1. ст.8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: позивачем не утримано і не перераховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. на загальну суму 16636 грн. 28 коп., у тому числі:

- 11575 грн. 55 коп. з доходу, отриманого платниками податку фізичними особами від позивачем у вигляді списання заборгованості за отримані послуги з водопостачання, по яким минув строк позовної давності;

- 4612 грн. 90 коп. в результаті здійснення перерахунку (коригування) суми доходів, нарахованих платником податків у вигляді заробітної плати згідно протоколів №1 від 30.11.2005р., №2 від 30.12.2005р. та №3 від 10.01.2006р. засідань комісії підприємства по розслідуванню діяльності бухгалтера ОСОБА_1;

- 342, 99 грн. в результаті неправильного обчислення загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати, отриманого працівниками підприємства у серпні та вересні 2006 року;

- 51,09 грн. в результаті безпідставно наданої податкової соціальної пільги працівникам підприємства (платникам податку) в податковому місяці в якому вони припинили трудові відносини;

- 53,75 грн. в результаті безпідставно наданої (застосованої) податкової соціальної пільги до нарахованого та отриманого доходу у вигляді заробітної плати особі, яка одночасно за цей період (в період профнавчання) здійснювалась виплата згідно ст.1 Закону України “Про загальне обовязкове державне страхування”.

За результатами даного акту було ухвалено податкове повідомлення рішення №000025171/0 від 26.02.2007р., яким було донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 16636, 28 грн. та штрафних санкцій в сумі 33272 грн., всього на суму 49908 грн. 84 коп..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок з фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, нарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб в сумі 447,83 грн. та штрафних санкцій в сумі 895,66 грн позивачем не оскаржується та рішення податкового органу в указаній частині виконано.

Стосовно частини податкового повідомлення-рішення про донарахування податку з фізичних осіб у сумі 11575 грн. 55 коп. з доходу, отриманого платниками податку фізичними особами від позивача у вигляді списання заборгованості за отримані послуги з водопостачання, по яким минув строк позовної давності, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій в сумі 23 151 грн. 10 коп., повідомлення рішення №000025171/0 від 26.02.2007р. на час розгляду справи в суді було скасовано відповідно до постанови Господарського суду Сумської області від 16.03.2009р., яке набрало чинності.

Предметом спору є правомірність податкового повідомлення рішення 233/0 № 00002517/0 від 26.02.2007 року в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 4 612,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 225,80 грн.

У відповідності до п.4.1.статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Підпунктом 6.5.2 пункту 6.5 статті 6 наведеного вище закону передбачено, що працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

за наслідками кожного звітного податкового року;

під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті;

під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Пунктом 8.1. статті 8 зазначеного закону зазначено, що оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 даного закону вказується, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податковим органом ставиться до вини позивачу не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р. в сумі 4 612 грн. 90 коп., в тому числі за 2005 рік на суму 4612 грн. 90 коп., в результаті здійснення перерахунку сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати за період з грудня 2004 року по жовтень 2005 року, а саме:

згідно протоколів №1 від 30.11.2005р., №2 від 30.12.2005р. та №3 від 10.01.2006р. засідань комісії підприємства по розслідуванню діяльності бухгалтера ОСОБА_1, бухгалтерією позивача було здійснено перерахунок по зайво нарахованій та виданій заробітній платі та, як внаслідок цього коригування, по нарахованому і утриманому податку з доходів фізичних осіб:

-у листопаді 2005 року на суму 1777, 10 грн. (з серпня по жовтень 2005 року);

-у грудні 2005 року на суму 2835 грн. 80 коп. (з грудня 2004 року по листопад 2005 року).

Результати цього перерахунку було включено до особових рахунків працівників підприємства по заробітній платі за листопад та грудень 2005 року.

Матеріали справи свідчать про те, що вироком Шосткінського міськрайонного суду від 02.12.2008 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого статтею 190 КК України.

За обставинами встановленими зазначеним вироком суду зазначено, що ОСОБА_1 під час роботи бухгалтером позивача, використавши довіру зі сторони службових осіб підприємства самостійно складала реєстри перерахувань за холодну воду, в яких зазначала отримання коштів підприємством від користувачів послугами.

В ці реєстри вона мала можливість безпідставно вносити відомості про перерахування коштів при відсутності заяв працівників підприємства, зазначаючи тільки суму перерахувань за холодну воду, наданих нею до абонентського відділу позивача, в абонентському відділі підприємства робилось списання заборгованості абонентської плати (користувачів).

Колегія суддів, зазначає, що судом першої інстанції правильно була надана оцінка даним обставинам за правилами частини 4 статті 72 КАС України, яка каже, що вирок суду в кримінальній справі, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість позиції податкового органу.

Позивачем не було допущено порушень наведених вище норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», так як відповідно до приписів Закону - дохід це сума будь-яких коштів одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

Позивач утримує податок з доходів фізичної особи, які працюють на підприємстві, з їх сум доходу та за їх рахунок.

Вироком суду було встановлено, що фізичні особи в кількості 17 осіб на підприємстві не працювали, дохід не отримували, а тому нараховувати і утримувати податок з доходів фізичних осіб за їх рахунок у підприємства не було.

Крім цього, податковим органом в апеляційній скарзі робиться зауваження на те, що позивачем порушенні приписи статті 127 КЗпП України, яка каже, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

З цього приводу, колегія суддів зазначає обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що корегування заробітної плати торкнулись 108 працівників підприємства, які не оскаржили вказані нарахування.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувана частина рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанов суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2011р. по справі№2а-1870/1427/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2011 р.