Ухвала суду № 21997441, 04.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1979/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову від 28.04.2011р. по справі№2а-1979/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 17.09.2010р. №0000070701/0 (№0000070701/1 від 14.10.2010р. та №0000070701/2 від 29.12.2010р.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекція Харківської області від 19 вересня 2010 року № 0000070701/0, № 0000070701/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0000070701 /2 від 29 грудня 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість" .

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Чугуївської ОДПІ Харківської області була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Малинівський склозавод” (код за ЄДРПОУ 32858847) з питань правомірності формування податкового кредиту у вересні 2009р. та січні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Повгаз", код за ЄДРПОУ 36019090 та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009р. та лютий 2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 02.09.2010р. за №1045/070/32858847, яким встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за вересень 2009 року - 123640 грн., січень 2010 року - 33333 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2009 року - 123640 грн., січень 2010 року - 33333 грн.

2. п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 “а”п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями, ТОВ "Малинівський склозавод" завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 156973 грн., в т.ч.: за жовтень 2009р. - 123640 грн., лютий 2010 року - 33333 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000070701/0, яким встановлено до сплати підприємством позивача податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 156 973,00 грн., а також штрафні санкції в розмірі 78 486,50 грн.

На це повідомлення-рішення позивачем 29.09.2010р. в порядку, встановленому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, до Чугуївської ОДШ була подана скарга з вимогою переглянути і скасувати оскаржуване повідомлення-рішення, як таке, що винесене з численними порушеннями чинного законодавства.

15.10.2010р. позивачем було отримане рішення Чугуївської ОДПІ, винесене за результатами розгляду первинної скарги, яким оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

В подальшому вказане повідомлення-рішення разом з рішеннями податкових органів, прийнятими за результатами розглядів скарг було оскаржено позивачем до ДПА Харківської області і до ДПА України.

Остаточним результатом розгляду скарги в апеляційному порядку стало рішення ДПА України за №3703/6/25-0115 від 24.02.2011р., яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Також судом встановлено, що згідно наданої декларації з ПДВ за вересень 2009 року від 20.10.2009 року № 9001539163 та 5 додатку до неї позивачем задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ТОВ "Повгаз" (код за ЄДРПОУ 36019090) на загальну суму ПДВ 123639,51 грн. (згідно реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2009 року).

Згідно наданої декларації з ПДВ за січень 2010 року від 22.02.2010 року № 9000408091 та 5 додатку до неї позивачем задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ТОВ "Повгаз" (код за ЄДРПОУ 36019090) на загальну суму податку на додану вартість 33333,33 грн. (згідно реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року).

Згідно бази даних “Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість за вересень 2009 року рахуються розбіжності на суму 123639.51 грн. за рахунок завищення податкового кредиту з контрагентом ТОВ "Повгаз" (код за ЄДРПОУ 36019090).

Також судом встановлено, що підставою виникнення вище зазначеної розбіжності є той факт, що декларації з податку на додану вартість ТОВ "Повгаз" за вересень 2009 р. та січень 2010 року надані до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва не визнані як податкова звітність, а саме: декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 р. прийнята “до відома”, за січень 2010р. - “недійсна”.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Приписами п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" встановлено, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що зміст спірних договорів, укладених позивачем, не суперечить актам цивільного законодавства. Матеріали справи не свідчать про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що декларації з податку на додану вартість ТОВ "Повгаз" за вересень 2009 р. та січень 2010 року, надані до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, не визнані як податкова звітність, а саме декларація з податку на додану вартість за вересень 2009 р. прийнята “до відома”, за січень 2010р. з ознаком “недійсна”, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, не прийняття (невизнання) податкової звітності ТОВ "Повгаз" за вересень 2009 р. та січень 2010 року, не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ "Повгаз".

Колегія суддів зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ "Повгаз" останній знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість, а отже мав право на видачу податкових накладних.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки колегією суддів було встановлено реальність проведених господарських операцій, на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту, то висновки відповідача щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97 - ВР є неправомірними, а тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Повгаз".

Отже, податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2010 року № 0000070701/0, № 0000070701/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0000070701 /2 від 29 грудня 2010 року винесено Чугуївською ОДПІ у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім того, в довідці про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування додатку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2010р. (від 28.05.2010р. №549/070/32858847) зазначено, що за результатами перевірки не встановлено укладання ТОВ “Малинівський склозавод” нікчемних (недійсних) правочинів (стор.4 довідки).

Також в додатку №11 до вказаної довідки, який має назву “Постачальники ТМЦ у січні 2010р., по яким підтверджено суму бюджетного відшкодування ТОВ “Малинівський склозавод” по декларації за лютий, на сторінці 9 додатку вказано ТОВ “Повгаз” як підприємство, по якому податковими органами підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 33333,33 грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову від 28.04.2011р. по справі№2а-1979/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.