Ухвала суду № 21997110, 28.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 р.Справа № 2а-9977/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача Марченко Г.А.

представника відповідача Хлопузян Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову від 30.09.2010р. по справі№2а-9977/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010р. позов Публічного акціонерко товариства “Євроцемент-Україна” задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 04.06.2010 року №0000021801/0, від 23.06.2010р. №0000021801/1, від 28.07.2010р. №0000021801/2. Присуджено на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області не погодившись з рішенням суду першої інстанції просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не вірно надано правову оцінку обставинам справи та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи. Суд першої інстанції не врахував, відсутність поставки робіт між ТОВ «Хардизель» та ТОВ «Релан», які виконувалися для ВАТ « Євроцемент-Україна», і як наслідок нікчемність цього договору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

На час розгляду справи в суді Відкрите акціонерне товариство " Євроцемент-Україна" змінило назву підприємства на Публічне акціонерне товариство " Євроцемент-Україна", що підтверджено випискою з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копією статуту (а.с.114-118).

Судом встановлено, що ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Євроцемент-Україна» за січень 2009р. щодо отримання відомостей від особи, яка мала правові відносини з ТОВ « Хардизель», за наслідками якої складено акт від 28.05.2010 р. №1805/18-006/00293060.

За висновками акту встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 11561,67 грн., а також ч.1 ст.203,215, п.1 ст.216,228 ЦК України.

04.06.2010 р. ДПІ у Балаклійському районі Харківської області прийняте податкове повідомлення-рішення №0000021801/0 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17342,51 грн., у тому числі за основним платежем 11561,60,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 780,84 грн.

Судом також встановлено, що підставою для нарахування податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між контрагентами позивача, а саме ТОВ « Хардизель» та ТОВ «Релан» і як наслідок неправомірне визначення позивачем податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ВАТ « Євроцемент Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хардизель” укладено договір підряду № 111/04-08 від 04.06.2008р. на виконання робіт по монтажу електрообладнання та освітлення виробничих приміщень ремонтно-механічної бази. Умовами договору встановлено, що роботи виконуються підрядником ТОВ « Хардизель». (а.с.30)

Договір сторонами виконаний, позивачем проведено оплату робіт в безготівковій формі, виконання робіт підтверджено належними доказами.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем нормативно не обґрунтовано та документально не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також, що укладена між контрагентами позивача ТОВ « Хардизель» та ТОВ « Релан» угода є нікчемною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У відповідності до п. 1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право па підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити, що згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням (робі, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що між ВАТ «Євроцемент Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хардизель” укладено договір підряду № 111/04-08 від 04.06.2008р. на виконання робіт по монтажу електрообладнання та освітлення виробничих приміщень ремонтно-механічної бази. Взаємовідносини позивача з ТОВ « Хардизель» мали реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку , у тому числі податковими накладними, актами прийму виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Доводи апеляційної скарги щодо виконання робіт для позивача не ТОВ « Хардизель», а ТОВ «Релан» є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано належних доказів в підтвердження зазначених обставин, а також доказів про визнання угоди між зазначеними підприємствами нікчемною. Акт перевірки від 03.03.2010р. складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова , на який посилається відповідач, не є належним доказом в підтвердження виконання робіт ТОВ" Релан" для позивача.

Безпосередньо договір між ТОВ «Релан» та ТОВ « Хардизель» від 07.10.2008р. відповідачем не досліджувався, за вимогою суду зазначений договір відповідачем до суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надавався, а тому висновки податкового органу щодо виконання робіт ТОВ « Релан» для позивача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що позивач не надавав згоди на укладання договорів ТОВ «Хардизель» зі сторонніми організаціями, за умовами договору не надано право ТОВ " Хардизель" залучати інших осіб для виконання робіт за договором, приймання виконання робіт проводилось безпосередньо від ТОВ «Хардизель». Крім того судом встановлено, що підрядні роботи для позивача були виконані підрядником ТОВ « Хардизель», зазначене підтверджується актами виконаних робіт, кошторисом, а також журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці працівників ТОВ « Хардизель». Розрахунок вартості робіт свідчить про те, що до нього не включалась вартість робіт, які на думку податкового органу виконувалися ТОВ « Релан». В наданих актах виконаних робіт зазначено зміст, нормативи робіт, їх вартість, обмір, обсяг, витрати матеріалу, що свідчить про їх відповідність вимогам ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом перевірено реальність виконаних угод та встановлено їх виконання сторонами по договору, також встановлено, що ТОВ « Хардизель» на момент складання податкових накладних зареєстровано як платник ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем документально не доведено наявність порушення позивачем вимог податкового законодавства, не доведено, що надані позивачем первинні документи мають недоліки, або складені з порушенням вимог законодавства.

Доказів того, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та складені ТОВ « Хардизель» не відповідають вимогам до податкової накладної згідно п.7.2 та п.7.5 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідач не зазначив у власних поясненнях жодних обставин, фактів та норм законодавства, які вказували б на недійсність угод позивача з підрядником, та контрагентів позивача та не надав до суду доказів недійсності угод.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод нікчемними, як зазначено в акті перевірки, оскільки правочин є нікчемним лише якщо його недійсність встановлена законом.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущенням щодо недійсності укладеного між ТОВ « Хардизель» та ТОВ « Релан» договору від 07.10.2008р., а його позиція про те, що цей договір є нікчемники не підтверджена належними доказами, а тому вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 30.09.2010р. по справі№2а-9977/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Спаскін О.А. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2011 р.