Ухвала суду № 21997086, 22.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 р.Справа № 2а-1870/2219/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представників сторін: позивача - Любімого О.М., відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1870/2219/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна технологічна група" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інженерна технологічна група” (далі по тексту ТОВ «Інженерно-технологічна група», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми, відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.02.2011 року №0000242312/0/14617 та № 0000252312/0/14614.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. по справі № 2а-1870/2219/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна технологічна група" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми від 25 лютого 2011 року № 0000252312/0/14614 про збільшення суми грошового зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна технологічна група" за платежем податок на додану вартість в сумі 1 255 575 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 1 004 460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 251 115 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми від 25 лютого 2011 року № 0000242312/0/14617 про збільшення суми грошового зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна технологічна група" за платежем податок на прибуток в сумі 2 761 218 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 2 208 974 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 552244грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. по справі № 2а-1870/2219/11 та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інженерно-технологічна група» повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.7 ст.59, ч.2 ст.204 Цивільного кодексу України, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.11, 70, 71, 81, 86, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на дані «Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», зазначив, що контрагенти позивача ТОВ «Компанія Теплотруба» та ТОВ «Мегаполісбудлюкс», за результатами відносин з якими позивачем сформовано валові витрати в сумі 2253416,25 грн. та 1603087,48 грн. відповідно, є ліквідованими за рішенням господарського суду в звязку з визнанням їх банкрутами, свідоцтва платників ПДВ вказаних підприємств анульовані. За таких обставин, стверджує, що кредиторська заборгованість, яка існує у позивача перед вказаними підприємствами в сумі 1094688,69 грн. та 881659,98 грн., є безнадійною заборгованістю, має статусу безповоротної фінансової допомоги та повинна бути включена до складу валового доходу. Враховуючи викладене, вважає вірним висновок відповідача про заниження ТОВ «Інженерна технологічна група» валового доходу на суму 1976349 грн. та завищення валових витрат на суму 1976349 грн.

Пояснив, що контрагенти позивача ТОВ «Скап Холдінгс» та ТОВ «Вакко» відсутні за юридичною адресою, до ЄДРПОУ щодо вказаних підприємств внесено запис про відсутність відомостей про юридичну особу, основні фонди, транспортні засоби у них відсутні, останню податкову звітність вказаними підприємствами подано за квітень 2010 року. Посилаючись на відсутність у ТОВ «Інженерна технологічна група» торварно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів, сертифікатів відповідності та паспортів якості товарів, стверджує про нікчемність та безтоварність правочинів між позивачем та ТОВ «Скап Холдінгс» і ТОВ «Вакко», а відтак, неправомірність включення витрат, понесених за відповідними договорами, до складу валових витрат.

Крім того, наполягає на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року суму убутку балансової вартості будівельних матеріалів, переданих КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» згідно договору субпідряду № 84 від 01.09.2010 р. в розмірі 935690,63 грн., оскільки використання вказаних будматеріалів не підтверджується актом здавання виконаних робіт.

З урахуванням вищевикладеного, вважає правомірним донарахування позивачеві податку на прибуток в загальній сумі 2208974,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 552244,00 грн., а також визначення позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1004460,00 грн. (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251115,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. по справі № 2а-1870/2219/11 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інженерно-технологічна група».

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що ліквідація контрагентів позивача- кредиторів ТОВ ««Компанія Теплотруба» та ТОВ «Мегаполісбудлюкс» у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не є підставою для віднесення заборгованості перед даними підприємствами до категорії безнадійної заборгованості та безповоротної фінансової допомоги, а відтак, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу на суму 1976349,00 грн. та завищення валових витрат на суму 1976349,00 грн. є незаконним.

Посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази, наполягає на реальності правочинів, укладених ТОВ «Інженерна технологічна група» із ТОВ «Скап Холдінгс» та ТОВ «Вакко», а тому вважає безпідставним висновок акти перевірки про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пояснив, що згідно з договором генпідряду від 01.09.2010 р. Черкаська міська рада доручила позивачеві виконання будівельних робіт з будівництва тепломережі по вул. Корольова в м. Черкаси. До виконання частини робіт за договором позивачем було залучено субпідрядника ТОВ «Черкаситеплокомуненерго», якому для виконання робіт позивачем було передано матеріали згідно відповідних актів. Роботи були виконані субпідрядником вчасно та здані замовнику у 3 кварталі 2010 року, тобто, балансова вартість запасів, використаних для будівництва вищевказаного об`єкту, зменшилась також у 3 кварталі 2010 року. Та обставина, що акт прийому-передачі між генпідрядником (ТОВ «Інженерна технологічна група») та субпідрядником (ТОВ «Черкаситеплокомуненерго») складено та підписано у 4 кварталі 2010 року, на думку позивача, не впливає на дату фактичного зменшення балансової вартості вказаних запасів, і не може бути підставою для коригування валових витрат Товариства у бік їх зменшення, а тому висновок акту перевірки про порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Інженерна технологічна група”, зареєстроване 24.01.2008 р. в Печерській районній державній адміністрації у місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 24.01.2008 року № 10701020000031641. У звязку зі зміною місцезнаходження юридичною особи свідоцтво перереєстровано під №6321070007007523. Код субєкта господарювання в ЄДРПОУ 35690880. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.01.2008 року, станом на час складення Акту перевірки від 11.02.2011 року перебуває на обліку в ДПІ в м. Суми.

Фахівцями Державної податкової інспекції у місті Суми проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.01.2008 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2008 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт № 547/2312/35690880/13 від 11.02.2011 року, яким зафіксовано порушення п.1.25, п. 1.32 ст. 1, п. 4.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ч. 1, ч.2 ст. 228, п. 2, п.1 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток на загальну суму 2208974 грн.; п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.7.3.5 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1007232 грн. (т. 1, а.с. 68-154).

На підставі вказаних висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Суми 25 лютого 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення : №0000252312/0/14614, яким збільшено грошове зобовязання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1004460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 251115грн. (т. 1, а.с. 155), та №0000242312/0/14617, яким збільшено грошове зобовязання позивача з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2208974 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 552244 грн. (т. 1, а.с. 156).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про:

- необхідність включення до складу валових доходів позивача кредиторської заборгованості останнього перед ТОВ “Компанія Теплотруба” і ТОВ “Мегаполісбудлюкс”, яка виявилася непогашеною після проведення ліквідації та визнання банкрутами вказаних підприємств;

- необґрунтоване віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ“Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс”, з посиланням на безтоварність і нікчемність вказаних правочинів, придбання товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені необхідними первинними документами, а також на постанову про порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс”;

- необґрунтоване завищення позивачем показника “убуток балансової вартості запасів” у декларації по податку на прибуток за 3 квартали 2010 року на підставі актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на будівництво обєкта згідно з договором субпідряду від 01.09.2010 року № 84 з КПТМ “Черкаситеплокомуненерго” без оформлення акту виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, КБ-3;

- необґрунтоване віднесення позивачем до складу податкового кредиту витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ “Мегаполісбудлюкс” з посиланням на невідображення вказаним контрагентом у своїй податковій звітності податкових зобовязань за угодою з позивачем, а також на припинення державної реєстрації вказаного контрагента у звязку з визнанням його банкрутом.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження ДПІ у м. Cуми помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів поставки № 08/08 від 01грудня 2008 року та № 05/08 від 16 жовтня 2008 року (т. 5, а.с. 65-70) позивач придбав у ТОВ “Компанія Теплотруба” продукцію теплотехнічного призначення на загальну суму 2561492,80 грн. відповідно до наявних у матеріалах справи видаткової накладної № 12 від 26.02.2009 р. та податкової накладної № 14 від 26.02.2009 р. на суму 182473,30грн. (т. 5, а.с. 79, 81), видаткової накладної № 11 від 23.02.2009 р. та податкової накладної № 13 від 23.02.2009 р. на суму 2003926,44 грн. (т. 5, а.с. 84, 85).

Крім того, згідно з актом виконаних робіт № 3 від 30.01.2009 р. та податкової накладної № 5 від 30.01.2009 р. одержані послуги на суму 142606,70 грн. (т. 5, а.с. 74, 75).

В податковому обліку позивачем сформовано валові витрати в сумі 2253416,25 грн.

Частково отриманий товар було повернуто постачальнику ТОВ “Компанія Теплотруба” на підставі накладних № 1 від 23.03.2009 р., № 2 від 23.03.2009р., № 3 від 28.04.2009 р., № 4 від 04.06.2009 р. (т. 5, а.с. 82, 86, 89, 91) на загальну суму 1609410,81 грн., у звязку з чим в податковому обліку проведено коригування в сторону зменшення валових витрат на суму 341175,67 грн. та податкового кредиту на суму 268235,13 грн.

Таким чином, станом на кінець перевіряємого періоду (30.09.2010 р.) кредиторська заборгованість позивача по ТОВ “Компанія Теплотруба” склала 1094688,69грн.

На підставі договору № 15/06-09П від 15 червня 2009 року (т. 6, а.с. 25-29) позивачем придбано у ТОВ “Мегаполісбудлюкс” матеріали теплоенергетичного та сантехнічного призначення на загальну суму 1923704,98 грн. відповідно до наступних накладних: №250509-1 від 25.05.09. на суму 384000,00 грн. (т. 6, а.с. 46), №310709-1 від 28.07.09. на суму 1527199,72 грн. (т. 6, а.с. 52), № 240809-1 від 24.08.09. на суму 12505,26 грн.

У звязку з придбанням вказаних товарів у податковому обліку сформовано валові витрати в сумі 1603087,48 грн. Частково отриманий товар було повернуто постачальнику на підставі накладної № 6 від 26.06.09 р. на суму 384000,00 грн., у т.ч. ПДВ 64000,00 грн. (т. 6, а.с.48).

Розрахунок за поставлений товар проведений позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ТОВ “Мегаполісбудлюкс” на загальну суму 658045,00 грн. відповідно до платіжних доручень: від 25.05.09 р. на суму 384000,00 грн., від 11.08.09 р. на суму 26500,00 грн., від 13.08.09 р. на суму 50545,00 грн., від 18.08.09 р. на суму 26500,00грн., від 27.08.09 р. на суму 10000,00 грн., від 01.09.09 р. на суму 32000,00 грн., від 10.09.09 р. на суму 75500,0 грн., від 22.09.09 р. на суму 53000,00 грн. (т. 6, а.с. 50, 51, 54-63).

Таким чином, на кінець перевіряємого періоду (30.09.2010 р.) кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ “Мегаполісбудлюкс” склала 881659,98 грн.

Висновок акту перевірки про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вмотивовано тим, що відносно вказаних підприємств 19.01.2010 року та 10.03.2010 року відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію їх припинення у звязку з визнанням банкрутами, а відтак, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ “Компанія Теплотруба” і ТОВ “Мегаполісбудлюкс”, яка виявилася непогашеною після проведення ліквідації та визнання банкрутами вказаних підприємств, підпадає під визначення безнадійної заборгованості та набирає статусу безповоротної фінансової допомоги, і, відповідно до 4 вказаного Закону, підлягає включенню до валового доходу позивача.

Колегія суддів вважає таке твердження відповідача необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.п. 4.1.6. п. 4.1. статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В свою чергу, як визначено п. 1.25 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, безнадійна заборгованість це, зокрема, заборгованість юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації (знятті з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності).

У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. . За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із ч.3 ст.205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Положеннями ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України дозволено здійснення заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх иправ іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2009 року між ТОВ «Компанія Теплотруба» (Первісний кредитор) та ТОВ «Укртрансзапчастина» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 0907-1, за умовами якого Первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги, а Новий кредитор приймає право вимоги боргу Кредитором до ТОВ «Інженерна технологічна група». До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язанні, що підтверджуються бухгалтерськими документами, а саме: ВН № 4 від 01.12.2008 року; ВН № 11 від 23.02.2009 року; ВН № 17 від 20.04.2009 року; ВН № 24 від 26.06.2009 року; Акт № 3 від 30.01.2009 року. Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника (ТОВ «Інженерна технологічна група» оплати заборгованості на загальну суму 1094688,69 грн., в т.ч. ПДВ.

12.10.2009 р. між ТОВ «Мегаполісбудлюкс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Укртрансзапчастина» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 0910-01, за умовами якого Первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги, а Новий кредитор приймає право вимоги боргу Кредитором до ТОВ «Інженерна технологічна група». До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язанні авдповідно до видаткових накладних № 310709-1 від 28.07.2009 року та № 240809-1 від 24.08.2009 року. Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника (ТОВ «Інженерна технологічна група» оплати заборгованості на загальну суму881659,98 грн. , в т.ч. ПДВ.

Таким чином, зобов`язання позивача по сплаті кредиторської заборгованості перед ТОВ “Компанія теплотруба” і ТОВ “Мегаполісбудлюкс” не припинилося, а продовжило своє існування за наявності нового кредитора ТОВ «Укртрансзапчастина».

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про те, що кредиторська заборгованість ТОВ «Інженерна технологічна група» перед ТОВ «Компанія Теплотруба» в сумі 1094688,69 грн. і ТОВ «Мегаполісбудлюкс» в сумі 881659,98 грн., які ліквідовані у встановленому законом порядку, є безнадійною заборгованістю, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів не припинилося, а перейшло до нового кредитора ТОВ «Укртрансзапчастина».

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на безоплатне отримання позивачем продукції, оскільки договори між позивачем та його контрагентами передбачають оплатну передачу продукції, при цьому позивачем проведено часткову оплату придбаних товарів.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на необґрунтованість віднесення позивачем витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ “Компанія Теплотруба” і ТОВ“Мегаполісбудлюкс”, до складу валових витрат, у звязку з тим, що позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів, отриманих від цих постачальників, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід відмітити, що фактичне відвантаження позивачеві товарів з боку ТОВ “Компанія Теплотруба” і ТОВ “Мегаполісбудлюкс” відповідачем не ставиться під сумнів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбані у ТОВ “Компанія Теплотруба” і ТОВ“Мегаполісбудлюкс” товарно-матеріальні цінності були в подальшому реалізовані позивачем іншим контрагентам, а саме, ТОВ “Атіс пайп груп”, ВАТ “Завод сантехнічних заготовок», про що свідчать надані до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних, довіреності на отримання ТМЦ, а також банківських виписок (т. 6, а.с. 64-127).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним збільшення позивачем валових витрат у звязку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ “Компанія Теплотруба” і ТОВ “Мегаполісбудлюкс” за датою оприбуткування таких товарів, тобто за другою із подій, з якими закон повязує дату збільшення валових витрат.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з висновком №6086 експертного економічного дослідження від 02.06.2011 року, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора Бокаріуса М.С., висновки Акту перевірки ДПІ в м. Суми від 11 лютого 2011 року в частині заниження ТОВ “Інженерна технологічна група” податку на прибуток у сумі 2208974 грн. та податку на додану вартість у сумі 1007232 грн. не підтверджуються.

В обґрунтування своїх висновків по епізоду взаємовідносин позивача з ТОВ“Компанія Теплотруба”і ТОВ “Мегаполісбудлюкс” спеціалістом зазначено, що висновок акту перевірки про набуття безнадійною заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги у розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”є безпідставним, оскільки це суть різні податкові категорії згідно термінології закону (т. 7, а.с. 92-107).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку акту перевірки про порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» стало твердження відповідача про безтоварність і нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс”, з посиланням на постанову про порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс”.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з наступних підстав.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивач придбав у ТОВ “Вакко” труби на загальну суму 646664, 21 грн., відповідно до наступних видаткових та податкових накладних: №110110-1 та № 110127 від 11.01.2010 р. на суму 101352,22 грн. (т.3, а.с. 135, 136), № 021109-1 та №21103 від 02.11.2009 р. на суму 59694,53 грн. (т. 3, а.с. 186, 187), № 021209-1 та № 02124 від 02.12.2009 р. на суму 102759,71 грн. (т. 3, а.с. 198, 199), № 281209-1 та № 281222 від 28.12.2009 р. на суму 64666,06 грн. (т. 4, а.с. 134, 135), № 120110-1 та № 120116 від 12.01.2010 р. на суму 169682,90 грн. (т. 4, а.с. 171, 172), № 190110-1 та № 19018 від 19.01.2010 р. на суму 78098,43 грн. (т. 4, а.с. 223, 224).

Оплата за отримані від ТОВ “Вакко” товарно-матеріальні цінності проведена у повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок: 11.01.2010 р. на суму 101352,22 (т. 3, а.с. 138), 04.12.2009 р. на суму 59694,53 грн. (т. 3, а.с. 189), 15.12.2009 р. на суму 102759,71 грн. (т. 3, а.с. 201), 28.12.2009 р. на суму 64666,06 грн. (т. 4, а.с. 137), 13.01.2010 р. на суму 169682,90 грн. (т. 4, а.с. 174), 08.02.2010 р. на суму 55000,00 грн. (т. 4, а.с. 227).

Також судом першої інстанції встановлено, що за умовами Договорів купівлі-продажу № 254 від 29березня 2010 (т. 4, а.с. 44-46) та № 255 від 23 березня 2010 року (т. 4, а.с. 72-74) року позивач придбав у ТОВ “Скап холдінгс” труби на загальну суму 5331769 грн., відповідно до наступних видаткових накладних: № 20410-1 від 20.04.2010 р. на суму 1052338,35 грн. (т. 4, а.с. 48), № 060510-1 від 06.05.2010 р. на суму 1296860,72 грн. (т.4, а.с. 62), № 110510-1 від 11.05.2010 р. на суму 62040,36 грн. (т. 4, а.с. 67), № 180510-1 від 18.05.2010 р. на суму 1218307,46 грн. (т. 4, а.с. 75), № 180510-1 від 18.05.2010 р. на суму 40000,00 грн. (т. 4, а.с. 84), № 250510-1 від 25.05.2010 р. на суму 589105,32 грн. (т. 4, а.с. 97), та відповідно до наступних податкових накладних: № 804 від 29.03.2010 р. на суму 1800000,00 грн., № 1085 від 06.04.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 1270 від 13.04.2010 р. на суму 495000,00 грн., №1340 від 15.04.2010 р. на суму 469670,00 грн., № 1584 від 26.04.2010 р. на суму 280314,26 грн., № 1583 від 26.04.2010 р. на суму 219685,73 грн., № 1633 від 27.04.2010 р. на суму 485000,00 грн., № 2043 від 07.05.2010 р. на суму 85000,00 грн., № 2358 від 18.05.2010 р. на суму 367993,20 грн., № 2600 від 25.05.2010 р. на суму 589105,32 грн. (т. 4, а.с. 34-43).

Оплата за придбані товарно-матеріальні цінності проведена у безготівковій формі на загальну суму 4963808,11 грн., що підтверджується копіями наступних банківських виписок: від 29.03.2010 р. на суму 1800000,00 грн., від 06.04.2010 р. на суму 500000,00 грн., від 13.04.2010 р. на суму 495000,00 грн., від 15.04.2010 р. на суму 469670,00 грн., від 26.04.2010 р. на суму 219685,73 грн., від 26.04.2010 р. на суму 280314,27 грн., від 27.04.2010 р. на суму 485000,00 грн., від 07.05.2010 р. на суму 85000,00 грн., від 19.05.2010 р. на суму 139452,38 грн., від 19.05.2010 р. на суму 219685,73 грн., від 20.05.2010 р. на суму 50000,00 грн., від 02.07.2010 р. на суму 180000,00 грн. (т. 4, а.с. 15-32).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів видаткових накладних, рахунків-фактур оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та скріплені печатками ТОВ «Вакко» і ТОВ “Скап Холдінгс”, а податкові накладні, виписані вказаними контрагентами відповідають вимогам, встановленим пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає висновки ДПІ в м. Суми, викладені в Акті перевірки від 11.02.2011 року, щодо безтоварності угод позивача із ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс” з посиланням на відсутність документів, що підтверджують транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Так, згідно з листом ТОВ “Скап Холдінгс” на імя директора ТОВ “Інженерна технологічна група” від 06.05.2011 року у відповідь на запит про надання інформації та відповідних документів щодо особливостей доставки продукції відповідно до Договорів купівлі-продажу № 255 від 23.03.2010 року та № 254 від 29.03.2010 року повідомлено, що згідно з вказаними договорами обовязки щодо організації перевезення та оплати транспортних послуг покладено на постачальника, тобто на ТОВ “Скап Холдінгс” (т. 6 а.с.233). При цьому зазначено, що 29.03.2010 року між ТОВ “Скап Холдінгс” і ТОВ “Атіс пайп груп” укладено договір комісії, за умовами якого ТОВ “Атіс пайп груп” зобовязалося за дорученням ТОВ Скап Холдінгс” за плату придбати, передати у власність та доставити продукцію у м. Харків на вул. Енергетичну (т. 7 а.с. 72-75). 26.04.2010 року між вказаними підприємствами укладено аналогічний договір комісії, згідно з яким комісіонер (ТОВ “Атіс пайп груп”) зобовязався доставити продукцію у м.Харків на вул. Університетську (т. 7, а.с. 68-71). Таким чином, обовязки щодо організації перевезення продукції відповідно до Договорів купівлі-продажу № 255 від 23.03.2010 р., № 254 від 29.03.2010 р. та оплати транспортних витрат покладено на Комісіонера за вищевказаними договорами комісії, тобто на ТОВ “Атіс пайп груп”. Поставка продукції за вказаними договорами здійснювалась від місцезнаходження виробника (Росія, м. Москва) у м. Харків, на вул. Енергетичну та на вул.Університетську, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт №№РН-0000039 від 20.04.2010 р., РН-0000037 від 19.04.2010 р., РН-0000036 від 12.04.2010 р., РН-0000045 від 26.04.2010 р., РН 0000046 від 26.04.2010 р., РН-0000044 від 26.04.2010 р., РН-0000006 від 05.05.2010 р., РН-0000005 від 05.05.2010 р., РН-0000004 від 05.05.2010 р., РН-0000002 від 05.05.2010 р., РН-0000007 від 05.05.2010 р., РН-0000003 від 05.05.2010 р., РН-0000016 від 18.05.2010 р., РН-0000018 від 18.05.2010 р., РН-0000017 від 18.05.2010 р., б/н від 18.05.2010р., РН-0000027 від 27.05.2010 р., РН-0000025 від 25.05.2010 р., а також товарно-транспортними накладними: №№ 840434, 840435, 840436, 840437, 110576, 840453, 840454, 840455, 840456, 840457, 840458, 840459, 840460, 840461, 840470,840471, 840472, 840473, 840474 (т. 6, а.с. 236-247, т. 7, а.с. 6-67).

Товари, придбані ТОВ «Інженерна технологічна група» у ТОВ “Вакко” і ТОВ“Скап Холдінгс” були в подальшому реалізовані позивачем ТОВ «Атіс Пайп Груп», ТОВ «Укрфлоулайн» та КП «Харківські теплові мережі», ТОВ БВТ «ОКС», про що свідчать надані до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, довіреності, виписаної КП «Харківські теплові мережі», на отримання ТМЦ у ТОВ «Інженерна технологічна група», акта здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), складеним ТОВ «Інженерно-технологічна група» та ПП «Фавор-Альянс», товарно-транспортними накладними від 19.05.2010 р., 21.04.2010 р., 06.05.2010 р., 19.05.2010 р., 25.05.2010 р. (Замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ «Інженерна технологічна група», вантажоодержувач КП «Харківські теплові мережі», автопідприємство - ПП «Фавор-Альянс» та ФОП ОСОБА_7) (т.1, а.с.49-58, т.7, а.с.93-151).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання ТОВ «Інженерна технологічна група» товарів у ТОВ “Вакко” і ТОВ“Скап Холдінгс” повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином (видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами прийому-сдачі транспортних послуг, накладних на передачу готової продукції), а також податковою накладною, заповненою у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а придбаний товар (пшениця) використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно з наданими відповідачем довідками, ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс” на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість та, відповідно, мали право виписувати податкові накладні (т. 7, а.с. 124-127).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договори між ТОВ «Інженерна технологічна група» та ТОВ “Вакко” і ТОВ“Скап Холдінгс”, їх зміст не суперечить вимогам Цивільного та Господарського кодексів України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто відбулася фактична поставка товару, а відтак, договір між позивачем і ПП "Еліт - Агро - Транс" мав реальний характер.

Фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи № 69-107 від 29.11.2010 року за ознаками злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс”, як на докази нікчемності правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, з наступних підстав.

Так, згідно з постановою про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року по кримінальній справі № 69-107, винесеною старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України капітаном податкової міліції Горбатюк О.В. (т. 7, а.с.81-84), допитана в якості обвинуваченого ОСОБА_8 показала, що вона дійсно є співзасновником та директором ТОВ “Вакко”, другим співзасновником є ОСОБА_4; вона самостійно здійснила реєстрацію підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності, самостійно здійснювала фінансово-господарську діяльність підприємства у період 2009-2010 років. Допитаний ОСОБА_4 підтвердив показання ОСОБА_8 та показав, що з 2008 року він є засновником та директором ТОВ “Скап Холдінгс”; при проведенні очних ставок між директором ТОВ “Вакко” ОСОБА_8 з директором ТОВ “Мегамікс” ОСОБА_10 та директором ТОВ “Автолайф Центр” ОСОБА_11, учасники очної ставки підтвердили, що знайомі між собою та разом здійснювали фінансово - господарські взаємовідносини як директори вищевказаних підприємств. Проведеним слідством встановити будь-яких обєктивних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_8 прямого умислу і спеціальної мети прикриття незаконної діяльності, не здобуто. На підставі викладеного, прийнято рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ “Вакко” і ТОВ “Скап Холдінгс” за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Крім того, твердження відповідача про безтоварність і нікчемність угод позивача з ТОВ “Скап Холдінгс”, викладені в Акті перевірки від 11.02.2011р., суперечать висновкам Довідки від 06.05.2011 р. № 2971/2301/35690880/125 “Про результати проведення зустрічної звірки даних первинних бухгалтерських та інших документів ТОВ “Інженерна технологічна група” щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів КП “Харківські теплові мережі”, код за ЄДРПОУ 31557119, за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010 р., проведеної фахівцями ДПІ в м. Суми (т. 6, а.с. 181-188).

Як зафіксовано в акті перевірки, на підставі Договорів від 26.03.2010 р. та від 05.05.2010 р. ТОВ “Інженера технологічна група” здійснила поставку трубопрокатної продукції на КП “Харківські теплові мережі” на підставі видаткових та податкових накладних на загальну суму 5838844,04 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобовязань відповідних періодів, відображених у реєстрах виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за березень-червень 2010 року. Реалізований товар одержував за довіреностями, що видані КП“Харківські теплові мережі”, ОСОБА_12. Згідно письмового пояснення ТОВ “Інженерна технологічна група” № 27 від 28.03.2011 р., згідно з умовами укладених Договорів з постачальником реалізованого товару ТОВ “Скап Холдінгс”, транспортування та постачання товару здійснювалось на умовах DDU (Україна, м. Харків, вул. Енергетична). Частково перевезення товару здійснювало ПП “Фавор Альянс” автомобільним транспортом за рахунок ТОВ “Інженерна технологічна група”. На надані послуги з перевезення ПП“Фавор Альянс” виписана податкова накладна від 18.05.2010 р. на загальну суму 1800грн. (транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Київ Харків); сторонами підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт від 18.05.2010 р. на суму 1800,00 грн.; оплата послуг з перевезення здійснена ТОВ “Інженерна технологічна група” на рахунок перевізника згідно платіжного доручення № 857 від 20.05.2010 р. Розрахунки з КП“Харківські теплові мережі” за поставлений товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ “Інженерна технологічна група”, станом на 30.06.2010 р. дебіторська заборгованість за розрахунками з КП “Харківські теплові мережі” становить 518843,44 грн.

Згідно вищевказаної довідки, ТОВ “Інженерна технологічна група” є посередником при реалізації товару, постачальниками реалізованого товару є, зокрема, ТОВ “Скап Холдінгс”, з яким позивачем укладено такі Договори купівлі-продажу: № 254 від 29.03.2010р., згідно з яким продавець зобовязується поставити у власність покупцеві трубопрокатну продукцію в ізоляції; сума договору складає 3600000,00 грн.; та № 255 від 23.03.2010 р., згідно з яким продавець зобовязується передати у власність покупцеві трубопрокатну продукцію в ізоляції, сума договору складає 1840000,00 грн.

На проведені поставки товару субєктом господарювання-постачальником виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 5291768,51 грн., у т.ч. ПДВ 881961,42грн.

Розрахунки за відвантажений товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, згідно банківських виписок на суму 4923808,11 грн.

Таким чином, у вказаній Довідці, складеній фахівцями відповідача, спростовуються висновки акту перевірки від 11.02.2011 року в частині висновків про безтоварність та нікчемність угод ТОВ “Інженерна технологічна група”з ТОВ “Скап Холдінгс”, оскільки згідно з вказаною Довідкою зауважень щодо достовірності та законності фінансово-господарських відносин ТОВ “Інженерна технологічна група” з ТОВ “Скап Холдінгс” згідно з договорами № 254 від 29.03.2010 р. та № 255 від 23.03.2010 р. не зроблено, порушень закону при укладанні та виконанні вказаних договорів (у т.ч. щодо реальності поставки товару) фахівцями ДПІ в м. Суми не встановлено, первинними документами підтверджено реальний характер фінансово-господарських відносин між цими підприємствами.

Підсумовуючи викладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ “Вакко” і ТОВ“Скап Холдінгс” не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання отриманого товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнаний нікчемним.

Згідно з приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на момент існування спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано, зокрема, підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу валових витрат за І-ІІ квартали 2010 року на суму 44413141 грн. за результатами взаємовідносин із ТОВ «Скап Холдінгс», у 4 кварталі 2009 року, І кварталі 2010 року 538887 грн. - за результатами взаємовідносин із ТОВ «Вакко», та до складу податкового кредиту листопад-грудень 2009 року та за січень, березень-травень 2010 року суму в розмірі 996405 грн. по реальним господарським операціям із вищевказаними контрагентами, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Щодо висновку відповідача про порушення ТОВ «Інженерна технологічна група» п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 01 вересня 2010 року між Черкаською міською радою (Замовник), Департаментом житлово-комунального господарства виконавчого комітету Черкаської міської ради (Платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерна технологічна група” (Генпідрядник), укладено Договір генпідряду № 282 (т. 3, а.с. 17-21).

Згідно з розділом 1 даного Договору, його предметом є виконання робіт з будівництва тепломережі від котельні ПТУ № 20 до житлових будинків по вул.Корольова в м. Черкаси; фінансування робіт здійснюється Платником, загальний обсяг фінансування включає в себе всі роботи, визначені проектно-кошторисною документацією на будівництво обєкту.

Розділом 2 Договору встановлено, що відповідно до тендерної пропозиції ТОВ “Інженерна технологічна група”, що була акцептована Єдиним тендерним комітетом (протокол № 49 від 21 серпня 2010 року), загальна вартість робіт з будівництва обєкту встановлена у національній валюті України і складає 2479894,80 грн.

Розділом 3 даного Договору передбачено, що Генпідрядник зобовязується в термін до 07 вересня 2010 року виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво обєкту відповідно ДБН А.2.2-3; на свій ризик, власними силами і силами залучених субпідрядних організацій виконувати усі роботи в обсязі, передбаченому Договором та проектно-кошторисною документацією на виконання робіт по обєкту; нести повну відповідальність за обсяги, якість та вартість виконаних робіт, у тому числі субпідрядними організаціями.

Розділом 4 Договору передбачено, що Підрядник розпочинає виконання робіт протягом одного робочого дня з моменту отримання авансу згідно з п. 6.1 Договору. Підрядник зобовязується ввести обєкт в експлуатацію до 30 вересня 2010 року. Генпідрядник залучає для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, і забезпечує координацію їх діяльності. При цьому Генпідрядник відповідає за усі роботи, виконанні субпідрядниками, як за своє власні в повному обсязі.

Згідно з розділом 6 Договору, Платник перераховує Генпідряднику аванс в розмірі 30% від суми Договору до 03.09.2010 р. включно, які Генпідрядник зобовязується використати на придбання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій та виробів. Розрахунок за виконані роботи з субпідрядними організаціями здійснюється Генпідрядником.

Розділом 7 Договору передбачено, що здавання і приймання робіт після закінчення їх виконання здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформлюється актом здавання виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3). Після закінчення робіт Генпідрядник готує акт виконаних робіт (форму КБ-2в) у трьох примірниках, викликає на обєкт уповноваженого представника Платника, здає йому обсяги виконаних робіт. Уповноважений представник Платника перевіряє відповідність фактично виконаних робіт з обсягами, зазначеними у договірній ціні до Договору за відповідним лотом, виконавчій документації та у акті форми КБ-2в і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт та наданій виконавчій документації.

Згідно з Договірною ціною на будівництво теплової мережі від котельні ПТУ-20 до житлових будинків по вул. Корольова в м. Черкаси, підписаною Черкаською міською радою (Замовник) і ТОВ “Інженерна технологічна група” (Генпідрядник) станом на 7 вересня 2010 року, договірна ціна складає 2479894,80 грн. (т. 3, а.с. 25, 26).

Відповідно до Договору субпідряду № 84 від 01 вересня 2010 року, укладеного між ТОВ “Інженерна технологічна група” (Генпідрядник) і КПТМ “Черкаситеплокомуненерго” (Субпідрядник), предметом Договору є виконання робіт з будівництва тепломережі від котельні ПТУ № 20 до житлових будинків по вул. Корольова в м. Черкаси (т. 3, а.с. 29-32).

Розділом 2 даного Договору передбачено, що загальна вартість робіт визначається додатковою угодою до Договору.

Згідно з розділом 3, Субпідрядник зобовязується до 07 вересня 2010 року виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво обєкту відповідно ДБН А.2.2-3.

Розділом 4 Договору передбачено, що Субпідрядник зобовязується виконати роботи та ввести обєкт в експлуатацію до 30 вересня 2010 року. Генпідрядник забезпечує контроль і технічний нагляд за відповідністю якості і ціни робіт проекту, кошторису, будівельним нормам і правилам, матеріалів, конструкції, виробів державним стандартам і технічним умовам. Безпосередній контроль здійснюється уповноваженими представниками Генпідрядника під час технічного нагляду за ходом виконання робіт, під час прийняття виконаних робіт, контрольних обмірів, а також при перевірці форм №№ КБ-2в, КБ-3.

Згідно з розділом 7 Договору, здавання і приймання робіт після їх виконання здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформляється актом здавання виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3). Після закінчення робіт Субпідрядник готує акт виконаних робіт (форму КБ-2в) у трьох примірниках, викликає на обєкт уповноваженого представника Генпідрядника, здає йому обсяги виконаних робіт. Уповноважений представник Генпідрядника перевіряє відповідність фактично виконаних робіт з обсягами, зазначеними у документації та у акті форми КБ-2в, і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт та наданої виконавчої документації. Після подання Генпідряднику довідок форми №№ КБ-2в, КБ-3 останній розглядає їх протягом трьох робочих днів, погоджуючись з ними або повертаючи Субпідряднику з мотивованими зауваженнями. При виникненні потреби у виконанні додаткових обсягів робіт складається акт щодо визначення їх обсягу за підписами уповноважених представників Генпідрядника, Субпідрядника та проектної організації.

Згідно з Додатковою угодою № 1 до Договору субпідряду № 84 від 01вересня 2010 року (т. 3, а.с. 35), п. 1.1. Договору викладено в новій редакції: “п.1.1. Предметом Договору є виконання Субпідрядником робіт з будівництва тепломережі від котельні ПТУ № 20 до житлових будинків по вул. Корольова в м.Черкаси (далі обєкт) з матеріалів Генпідрядника згідно п. 3.3.1.”Також Договір доповнено пунктом 3.3.1, згідно з яким Генпідрядник зобовязується “Передати Субпідряднику наступні матеріали згідно проектно-кошторисної документації: труби ТІ і комплекти ТІ стиків; паливо; фітинги ТІ і коліна ТІ; запірна арматура, шламовідвідник”.

Відповідно до актів приймання-передачі і накладних ТОВ“Інженера технологічна компанія” передало, а КПТМ “Черкаситеплокомуненерго” прийняло матеріали та паливо для виконання субпідрядних робіт з будівництва тепломережі: акт № 1 та накладна № 50 від 15.09.2010 р. на суму 132259,54 грн. (т. 3, а.с. 71, 72), акт № 2 та накладна № 75 від 24.09.2010 р. на суму 331554,64грн. (т. 3, а.с. 67, 70), акт № 3 та накладна № 76 від 17.09.2010 р. на суму 37237,74 грн. (т. 3, а.с. 63, 66), акт № 4 та накладна № 77 від 27.09.2010 р. на суму 333424,89 грн. (т. 3, а.с. 59, 62), акт № 5 та накладна № 78 від 28.09.2010 р. на суму 135685,00 грн. (т. 3, а.с. 55, 58), акт № 6 та накладна № 79 від 30.09.2010р. на суму 182910,21 грн. (т. 3, а.с. 51, 54), акт № 7 та накладна № 80 від 30.09.2010 р. на суму 186075,43 грн. (т. 3, а.с. 49, 50).

Відповідно позивачем за вересень 2010 року були списані з балансу підприємства вищезазначені матеріали на загальну суму 935690,63 грн., про що в бухгалтерському обліку зроблено наступну проводку: Дт 90 Кт 205 на суму 935690,63 грн.

Фактичне виконання підрядних робіт за вересень 2010 року підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт, складеним між Черкаською міською радою (Замовник), ТОВ “Інженерна технологічна група” (Генпідрядник), Департаментом житлово-комунального господарства МВК (Платник) (т. 3, а.с. 123-131), згідно з яким виконано роботи з будівництва тепломережі на загальну суму 1462118,44 грн.

Виконання субпідрядних робіт підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, складеним між ТОВ “Інженерна технологічна група” (Генпідрядник) і КП ТМ “Черкаситеплокомуненерго” (Субпідрядник) (т. 3, а.с. 73-87).

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що наявні в матеріалах судової справи первинні документи ТОВ “Інженерна технологічна група” по взаємовідносинам з КПТМ “Черкаситеплокомуненерго” (акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, накладні, довіреності на отримання ТМЦ) за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, містять належні відомості про господарські операції та належним чином підтверджують їх здійснення.

Та обставина, що акт приймання-передачі робіт за договором субпідряду № 84 від 01.09.2010 р. було підписано у 4, а не у 3 кварталі 2010 року, не впливає на реальність господарської операції з передачі позивачем будівельних матеріалів субпідряднику - ТОВ "Черкаситеплокомуненерго", оскільки фактичне виконання робіт підтверджено актом їх приймання Замовником - Черкаською міською. радою, при цьому, приймання робіт Замовником відбулося у 3 кварталі 2010 року.

Згідно з п. 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час існуванні спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість списання підприємством позивача з балансу товарно-матеріальних цінностей, переданих Субпідряднику (КПТМ “Черкаситеплокомуненерго”) для використання у проведенні будівельних робіт відповідно до положень Договору субпідряду № 84 від 01.09.2010 року у вересні 2010 року, проведеного на підставі належним чином оформлених первинних документів (актів приймання-передачі та накладних).

Посилання відповідача на порушення позивачем при проведенні списання вказаних товарно-матеріальних цінностей вимог п.п. 5.1, 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставним, оскільки зазначеною нормою не регулюються питання бухгалтерського обліку, зокрема, не передбачений обовязок субєкта господарювання проводити списання товарно-матеріальних цінностей у випадку проведення робіт з матеріалів замовника виключно на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів зауважує, що згідно з висновком №6086 експертного економічного дослідження від 02.06.2011 року, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора Бокаріуса М.С. (т. 7, а.с. 92-107), висновки Акту перевірки ДПІ в м. Суми від 11 лютого 2011 року в частині заниження ТОВ “Інженерна технологічна група” податку на прибуток у сумі 2208974 грн. та податку на додану вартість у сумі 1007232 грн. не підтверджуються. В обґрунтування своїх висновків по епізоду завищення валових витрат на суму 935690,63 грн. спеціалістом зазначено, що на дослідження надано оформлені належним чином та підписані від імені Замовника та Генпідрядника акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), в яких зазначено про прийняття будівельних робіт, в складі яких використано матеріали, передані TOB “ІТГ” на користь субпідрядника - КПТМ “Черкаситеплокомуненерго” для будівництва тепломережі від котельні ПТУ №20 до житлових будинків по вул. Корольова в м. Черкаси на користь Черкаської міської ради. Найменування та кількість матеріалів, переданих субпідряднику за актами приймання-передачі у вересні 2010 року, повністю співпадає з найменуванням та кількістю матеріалів, використаних на будівництво тепломережі від котельні ПТУ №20 до житлових будинків по вул. Корольова в м. Черкаси на користь Черкаської міської ради та прийнятих відповідно з актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в). Згідно вимог "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999, пункт 10, актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Оскільки будівельні матеріали використано, умова, за якою актив відображається в балансі, не виконується. Тим самим підтверджується використання товарних запасів та відповідна підстава для їх списання з балансу TOB "Інженерна технологічна група". Виходячи з наведеного, висновки Акту перевірки ДПІ у м. Суми №547/2312/356909880/13 від 11 лютого 2011 року в частині завищення валових витрат на суму 935690,63 грн. в результаті безпідставного списання матеріалів - не підтверджуються.

Колегія суддів не погоджується з висновками Акту перевірки від 11.02.2011 року щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 64000,00 грн. за травень 2009 року у звязку з недекларуванням податкових зобовязань з боку постачальника ТОВ “Мегаполісбудлюкс”, по якому державна реєстрація юридичної особи припинена у звязку з визнанням її банкрутом, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору № 15/06-09П від 15 червня 2009 року (т. 6, а.с. 25-29) позивачем придбано у ТОВ “Мегаполісбудлюкс” матеріали теплоенергетичного та сантехнічного призначення на загальну суму 1923704,98 грн. відповідно до наступних накладних: №250509-1 від 25.05.09. на суму 384000,00 грн. (т. 6, а.с. 46), №310709-1 від 28.07.09. на суму 1527199,72 грн. (т. 6, а.с. 52), № 240809-1 від 24.08.09. на суму 12505,26 грн.

ТОВ «Мегаполісбудлюкс» надано позивачеві податкові накладні № 25050903 від 25.05.2009 р. на суму 384000,00 грн., в т.ч. ПДВ 64000,00 грн., № 28070912 від 28.07.2009 р. на суму 152799,72 грн., № 24080904 від 24.08.2009 р. (т.6, а.с.47, 53, 122).

Розрахунок за поставлений товар проведений позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ТОВ “Мегаполісбудлюкс” на загальну суму 658045,00 грн. відповідно до платіжних доручень: від 25.05.09 р. на суму 384000,00 грн., від 11.08.09 р. на суму 26500,00 грн., від 13.08.09 р. на суму 50545,00 грн., від 18.08.09 р. на суму 26500,00грн., від 27.08.09 р. на суму 10000,00 грн., від 01.09.09 р. на суму 32000,00 грн., від 10.09.09 р. на суму 75500,0 грн., від 22.09.09 р. на суму 53000,00 грн. (т. 6, а.с. 50, 51, 54-63).

При цьому суд зазначає, що питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано, зокрема, підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про те, що недекларування податкових зобовязань з боку постачальника ТОВ “Мегаполісбудлюкс”, унеможливлює збільшення податкового кредиту позивачем, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” подібних правових наслідків не передбачає. Крім того, згідно з приписами ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що виписані ТОВ «Мегаполісбудлюкс» податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», станом на час проведення господарських операцій з позивачем вказане підприємство мало статус платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 23.02.2010 р.), та мало право на виписування вказаних податкових накладних, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 64000 грн. за результатами відносин із вказаним контрагентом по реальним господарським операціям, підтвердженим первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 11.02.2011 р. № 547/2312/35690880/13 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 25.02.2011 року : №0000252312/0/14614 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість, та №0000242312/0/14617 про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток, є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. по справі№2а-1870/2219/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2011 р.